Преклюзивні строки оскарження рішень: чи є шанс на успіх оскарження?

Як усім відомо, результатом будь-якого спору є рішення. Здебільшого в практиці зустрічається, що в тому чи іншому випадку одна зі сторін спору, а подекуди і всі, не погоджуються з вирішеним.

Відповідно до ст. 259 Цивільного процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Датою ухвалення рішення є  дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено — повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 268 ЦПК).

Як Цивільний процесуальний кодекс України, так і інші дають розуміння, в яких випадках та в які строки судові рішення набирають законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 273 ЦПК рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями) (ст. 261 ЦПК).

Згідно з ч. 1 ст. 384 ЦПК постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

Основним Законом України, Конституцією, забезпечується право на оскарження рішень суду. Користуючись наданими державою правами, сторони спору в передбачені строки мають можливість оскаржити те чи інше рішення.

Хочеться звернути увагу на те, що кожне процесуальне рішення має чітко визначені строки оскарження.

Так, ст.  354 ЦПК передбачається, що  апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду — протягом п’ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1. на рішення суду — якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з  дня вручення йому повного рішення суду;
2. на ухвали суду — якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Згідно зі ст. 390 ЦПК касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Аналогічні норми містять й інші процесуальні кодекси України.

Як можемо бачити, зважаючи на визначені строки, в кожному окремому випадку за наявності поважної причини є можливість поновити пропущений строк на оскарження. Та чи завжди є шанс поновити строки? Розглянемо це питання з точки зору судової практики, адже слід пам’ятати і про те, що строк на оскарження рішення суду є присічним.

У постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 15.07.2024 у справі № 309/3738/16-ц вказав, що відповідно до ч. 3 ст. 394 ЦПК незалежно від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у разі, якщо касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання касаційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов’язки; 2) пропуску строку на касаційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

У  постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.09.2024 у  справі №  490/9587/18 зазначається, що за ч. 2 ст. 358 ЦПК незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з  дня складення повного тексту судового рішення, крім  випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов’язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Разом з тим Велика Палата Верховного Суду вказує, що особа, не повідомлена про розгляд справи (п. 1 ч. 2 ст. 358 цього Кодексу), — це особа, яку не сповістили про наявність судового провадження у справі і яка відповідно не знала / не могла знати про розгляд справи.

У постанові згадується, що судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п’ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення — завчасно.

Стаття 17 ЦПК містить норму, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках — на касаційне оскарження судового рішення.

Склад учасників справи визначається ст. 42 ЦПК. Зокрема, у  справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи. У наказному провадженні учасниками справи є заявник і боржник. У справах окремого провадження учасниками справи є заявники, інші заінтересовані особи.

Велика Палата Верховного Суду погодилася з тим, що для реалізації права на подання апеляційної скарги визначальним є не стільки участь заявника у всіх засіданнях суду, скільки отримання ним повного судового рішення, адже без ознайомлення з повним судовим рішенням неможливо зрозуміти мотиви суду, з яких він виходив, ухвалюючи рішення, а отже, неможливо сформулювати підстави апеляційної скарги.

Разом з тим слід відмітити, що позивач (заявник, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) із великим ступенем зацікавленості повинен проявляти інтерес до перебігу розгляду судом ініційованої ним справи або відповідного судового провадження. У разі відсутності обставин непереборної сили ігнорування позивачем (заявником) протягом тривалого періоду часу провадження, відкритого за його позовною заявою (заявою, скаргою), свідчить про недобросовісну поведінку та порушення основоположних засад цивільного процесу.

Отже, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що  «особою, не  повідомленою про розгляд справи» (п. 1 ч. 2 ст. 358 ЦПК), не можна вважати особу, яка, власне, ініціювала розгляд справи або відповідного судового провадження (позивача, заявника, третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору), яка скористалася своїм правом доступу до правосуддя, подала позовну заяву (заяву, скаргу), на підставі якої було відкрито судове провадження.

При визначенні підстав поновлення присічного річного строку оскарження рішення корисною буде постанова Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду від 04.11.2024, справа № 405/4689/19, у якій говориться, що відсутність у рішенні суду вказівки на дату складання його повного тексту та несвоєчасне надіслання оскарженого судового рішення суду першої інстанції до Єдиного державного реєстру судових рішень, за умови, що учасник справи (зокрема, котрий ініціював позов, — позивач), який подає апеляційну скаргу, знав про розгляд справи, не є перешкодою для отримання цією особою у розумний строк інформації про стан відомого їй судового провадження та не свідчить про наявність випадків, передбачених ч. 2 ст. 358 ЦПК.

Хочеться зауважити, що  в постанові Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду від  17.02.2020, справа № 668/17285/13-ц виснувано, що суд апеляційної інстанції лише в  межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи невирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та  подала апеляційну скаргу після спливу річного строку з дня складання повного тексту судового рішення. При цьому, якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердилися, апеляційне провадження підлягає закриттю. Така ж позиція викладена в постанові Касаційного цивільного суду від 21.08.2024 у справі № 464/4240/15-ц.

У розрізі питання строків оскарження рішень хочеться наголосити на  тому, що  доволі часто зустрічаються випадки, коли сторона не  звертає уваги на строки ухвалення рішення, а саме на закон, що діяв на момент ухвалення оскаржуваного рішення, що є суттєвим у досягненні поставленого завдання. Всім слід пам’ятати, що  порядок оскарження рішень затверджується чинним законом на момент їх ухвалення. У пригоді може стати постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 у справі № 2-3887/2009, у якій суд першої інстанції ухвалив рішення задовго до  набрання чинності Законом №  4176-VI, правила якого щодо строку апеляційного оскарження діяли до набрання чинності Законом № 2147-VIII.

У згаданій постанові говориться, що територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права й обов’язки через органи місцевого самоврядування у  межах їхньої компетенції, встановленої законом (ст. 172 ЦК).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов’язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Велика Палата говорить про те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах.

Разом з тим Велика Палата виснувала, що  територіальна громада не брала участі у справі (не була її стороною), але щодо неї суд вирішив питання про її право власності. Із цього випливає, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано поновив їй строк на апеляційне оскарження з метою захисту прав та інтересів територіальної громади.

Таким чином, аналізуючи практику Верховного Суду, можемо бачити, що така ґрунтується на нормах як національного законодавства, так і міжнародного права.

Всі постанови постановлено відповідно до усталеної практики ЄСПЛ — вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог ст. 6 Конвенції щодо справедливого судового розгляду.

Зауважимо, що  практика національних судів базується на основі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та судової практики ЄСПЛ.

Таким чином, вивчивши надану клієнтом інформацію, озброївшись надбаннями судової практики, зваживши всі «за» та «проти», ми маємо можливість знайти найбільш оптимальний шлях для досягнення поставленого завдання. Адже в кожному окремому випадку слід врахувати об’єм вкладених сил та витраченого часу і можливого результату. Разом з тим, взявши всі ці аспекти до уваги, маємо можливість визначитися з найбільш оптимальним варіантом відновлення порушених прав та законних інтересів клієнта.

ВІСНИК НААУ № 4 (110)

Автор публікації: Валерія Шкварко

Валерія Шкварко

секретар Комітету НААУ з питань цивільного права та процесу

Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.