Наукові читання на тему «Праволюдинні дороговкази для медичного права»

10 грудня 2024 року відбулися наукові читання на тему «Праволюдинні дороговкази для медичного права», присвячені Міжнародному дню прав людини та пам’яті Рабіновича Петра Мойсейовича (26.10.1936 – 19.12.2023).

Організаторами заходу були: Комітет медичного і фармацевтичного права та біоетики Національної асоціації адвокатів України спільно з кафедрою медичного права ФПДО Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, Науково-дослідним інститутом державного будівництва і місцевого самоврядування Національної академії правових наук України (Лабораторія прав людини імені академіка Петра Рабіновича) за підтримки ГО «Фундація медичного права та біоетики України».

Мета заходу: пригадати життєвий і творчий шлях Петра Мойсейовича Рабіновича, висвітлити роль і значення загальнотеоретичного праволюдинного доробку професора та його вплив на становлення і розвиток медичного права, а також окреслити актуальні питання забезпечення прав людини у сфері охорони здоров’я.

Модератором заходу була голова Комітету медичного і фармацевтичного права та біоетики НААУ Ірина Сенюта.

З вітальним словом виступила Ірина Сенюта, яка зазначила, що це непростий день, оскільки це день споминів, але світлий, оскільки людина живе, допоки живе в нашій пам’яті, а Рабінович П. М. продовжує жити в серцях людей, у наукових працях, а також у своїх учнях, які продовжують його праволюдинний шлях. Висловила слова сердечної подяки Вчителю за підтримку її діяльності щодо становлення і розвитку медичного права в Україні, за його невтомність у допомозі на її науковій ниві. Також з вітальним словом виступив Сергій Рабінович, д. юр. н., професор, професор кафедри конституційного права юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка, завідувач Лабораторії прав людини імені академіка Петра Рабіновича НДІ державного будівництва та місцевого самоврядування Національної академії правових наук України. Сергій Петрович повідомив про зміну найменування Лабораторії Франкового університету, в якій творив Петро Мойсейович, про нові пам’ятні заходи та наукові проєкти Лабораторії, пов’язані із вшануванням пам’яті Петра Мойсейовича.

На наукових читаннях виступила низка знаних науковців і практиків. Зокрема, д. юр. н., професор, суддя Конституційного Суду України  Оксана Грищук, виступила з доповіддю на тему «Ідея антропної гідності у дослідженнях П. М. Рабіновича та подальший її розвиток у доктрині Конституційного Суду України». Висвітлила позицію Рабіновича П. М., яка полягає в тому, що при порушенні будь-якого права людини страждає людська гідність. Відзначила, що Конституційний Суд України на останньому своєму засіданні, в закритій частині, згадував про фундаторську роль Петра Мойсейовича в концепції людської гідності. Концепції та ідеї академіка Рабіновича втілилися, зокрема, в рішенні КСУ № 5-р/2018 від 22.05.2018, де Суд зазначив і підкреслив онтологічний статус людської гідності як права людини, гарантованого ст. 28 Конституції України, так і конституційну цінність, яка наповнює сенсом людське буття, що є фундаментом всіх інших конституційних прав, мірилом визначеності їх сутності, критерієм допустимості та меж обмеження таких прав.

Сергій Рабінович розкрив тему «Петро Мойсейович: знайомий та незнайомий» (спогади про батька). Доповідь дозволила зануритися у глибину постаті, багатогранної й різнобічно розвиненої. Грані особистості, які найбільш яскраво втілювали риси Петра Мойсейовича: ясний розум, залізна воля, тонке почуття прекрасного в людях, поезії та музиці. Петро Мойсейович був не тільки видатним мислителем, філософом, а й неабияким спортсменом, туристом, фотохудожником, музикантом, композитором та поетом, автором і виконавцем пісень. Заняття спортивною гімнастикою в шкільному й студентському віці, численні складні туристичні походи на чолі факультетського турклубу «Ямщик», який він очолював близько 15 років у 1970 – 1980-і роки, низка чудових мистецьких фотопортретів своїх близьких, зроблених у різні роки, написані ним ліричні вірші та мелодії – все це має стати предметом досліджень унікальної творчої спадщини видатного українського теорійника й фундатора теорії прав людини.

Д. юр. н., професор кафедри теорії права та прав людини УКУ, член-кореспондент НАПрН України Вячеслав Навроцький, виступив із доповіддю «Я і Рабінович (зі спогадів)». Зазначив, що знав Петра Мойсейовича понад 50 років – з осені 1973 року. Ставши студентом юридичного факультету Університету імені Івана Франка, серед інших предметів, почав вивчати і теорію держави і права. Пригадав, що Петро Мойсейович, приходячи в Наукову бібліотеку Університету на вул. Драгоманова, сідав працювати не у читальному залі для викладачів, а в загальному – студентському залі. Петро Мойсейович відзначався рівним ставленням до всіх студентів. Від членів гуртка з теорії права, яким він керував, чи учасників туристичного клубу «Ямщик», який діяв на факультеті під його орудою, неодноразово чув, що преференцій на заняттях чи на екзаменах вони від того не мали…. Репутацію він мав бездоганну. Треба хіба що пошкодувати, що зараз такі люди зустрічаються все рідше і рідше…

Петро Мойсейович звертав увагу навіть на такі речі, які були епізодичними і на які не звертали увагу самі їх учасники. Вячеслав Навроцький відзначив, що з подивом довідався, що пару його висловлювань «за чаєм» (а щодо Петра Мойсейовича це у найбільш буквальному змісті слова, бо спиртного він не вживав) він запам’ятав і потім включив до підготовленої ним збірки афоризмів. Важко не відзначити скрупульозність Петра Мойсейовича, його увагу до найдрібніших деталей, уміння вкрай делікатно, але категорично вказати на помічені помилки. Щиро подякував Петру Мойсейовичу за ту роль, яку він відіграв у його становленні.

К. юр. н., доцент, ст. наук. співробітник Лабораторії прав людини імені академіка Петра Рабіновича НДІ державного будівництва та місцевого самоврядування Національної академії правових наук України Олег Панкевич, розкривав тему «Кліматичні справи – важливий пункт розвитку практики Європейського суду з прав людини». Відзначив, що так звані «кліматичні» справи у процесі їх розгляду ставлять перед ЄСПЛ низку складних питань, пов’язаних із властивими їм особливостями: 1) заявники у цих справах можуть бути описані насамперед як «потенційні» жертви порушень Конвенції; 2) фактично всупереч правовій позиції ЄСПЛ, згідно з якою «наглядовий механізм Конвенції не може допускати actio popularis», у розглядуваній ситуації Суду доводиться проходити тонку межу між забезпеченням захисту прав людини та дозволом на судовий процес у суспільних інтересах, який виходить за межі права на індивідуальне звернення; 3) питання, пов’язані з екстериторіальною юрисдикцією та транскордонною шкодою для навколишнього середовища (адже зміна клімату може бути «смертю від тисячі порізів»).

Адвокатка практики вирішення цивільних спорів АО «Mitrax», членкиня Центру медичного права Вищої школи адвокатури, регіональна представниця Комітету медичного та фармацевтичного права і біоетики НААУ у Київській області Яна Бабенко, виступила з доповіддю на тему «Обмеження права на таємницю про стан здоров’я в умовах воєнного стану», в якій було окреслено можливість передачі конфіденційної інформації – інформації про стан здоров’я третім особам в умовах воєнного стану. У рамках висвітлення теми було розглянуто випадок із судової практики шляхом аналізу висновків постанови Тернопільського апеляційного суду від 09.08.2023 у справі № 607/17453/22 про визнання протиправними дій посадових осіб закладу охорони здоров’я щодо передачі інформації про звернення пацієнта за медичною допомогою до ТЦК та СП.

На заході також виступила к. юр. н., доцент кафедри цивільного права та процесу ІППО НУ «Львівська політехніка» Мар’яна Тарнавська з доповіддю на тему «Кейс «Лазолвану» і його нова актуальність в ковідних умовах». Доповідачка зазначила, що на дистриб’ютора, що постачає Лазолван, було накладено штраф Антимонопольним комітетом, за оманливу, на його думку, рекламу, в якій рекламний слоган змушував споживача вважати, що кашель — це окрема хвороба, яка лікується, хоча кашель є лише симптомом якоїсь хвороби, для лікування якої потрібно звертатися за допомогою до лікаря. Також відзначено, що в часи ковіду почали жваво брати участь у медичних дискусіях люди, які не є експертами в галузі медицини, надаючи оцінку ефективності лікування. Такий підхід не є правильним і лікування має призначати виключно лікар, який є фахівцем у своїй галузі, а самолікування дійсно може бути небезпечним і шкідливим для власного здоров’я.

Ірина Сенюта висвітлила тему «Усвідомленість при ухваленні рішень як принцип самоврядності пацієнта: загальнотеоретичні питання на основі концептуально-методологічних підходів П. М.  Рабіновича». Зокрема, привернула увагу до рішення Великої Палати Європейського суду з прав людини у справі «Піндо Мулла проти Іспанії» від 17.09.2024, яке вкотре актуалізувало питання щодо самоврядності пацієнта. Відзначила, що в рішенні Конституційного Суду Іспанії зазначено: право на особисту недоторканність захищає тих, хто вільно, усвідомлено і відповідально відмовляється від медичного лікування, навіть якщо таке рішення може призвести до летального результату. У цьому рішенні Великої Палати яскраво викристалізовано роль усвідомленості, приміром, крізь призму положення: «У відповідь на запитання, поставлене на слуханні, чи була заявниця готова прийняти ризик смерті 7 червня 2018 року, її адвокат відповів, що вона зробила дуже чіткий вибір у своєму попередньому медичному розпорядженні про відмову від переливання крові. Хоча вона хотіла одужати, вона усвідомлювала, що її особистий вибір може мати фатальні наслідки. Тим не менш, вона була готова прийняти наслідки свого вибору».

Тематика наукових читань викликала неабияку зацікавленість учасників заходу.

Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.