"Підтримка ментального здоров'я українських адвокатів під час війни" детальніше за посиланням
Регулювання ШІ в Україні: що вже зроблено
В рамках трирічної Дорожньої карти з регулювання штучного інтелекту в Україні Міністерство цифрової трансформації України презентувало Білу книгу, яка передбачає конкретні інструменти для бізнесу щодо використання ШІ.
Досвідом впровадження штучного інтелекту в Україні та напрацюваннями держави в розробці майбутнього законодавства з регулювання ШІ поділився з іноземними колегами голова Молодіжного Комітету НААУ - UNBA NextGen Сергій Барбашин під час міжнародної юридичної конференції Європейської асоціації молодих адвокатів (European Young Bar Association International Weekend 2024), яка відбулась 26 - 29 вересня 2024 у Лондоні (Велика Британія).
Він розповів, що восени минулого року Міністерство цифрової трансформації України представило Дорожню карту з регулювання штучного інтелекту в Україні, яка має допомогти українським компаніям підготуватися до ухвалення закону, схожого на Акт Європейського Союзу про штучний інтелект, і навчить громадян захисту від ризиків ШІ.
В червні цього року в рамках Дорожньої карти була презентована Біла книга, яка детально описує підхід до регулювання штучного інтелекту в Україні. Завдяки цьому документу компанії зможуть зрозуміти, як підготуватися до майбутнього законодавства щодо штучного інтелекту та створювати продукти, безпечні для громадян.
С. Барбашин нагадав на які групи поширюється дія Закону про штучний інтелект, уваленого у березні 2024 року Європейським парламентом (AI Act):
- Розробники ШІ — компанії, організації чи окремі особи, які розробляють системи штучного інтелекту. Вони повинні дотримуватись правил щодо проектування, розробки та моніторингу ШІ-систем.
- Постачальники ШІ — ті, хто надає або продає продукти, засновані на ШІ, в ЄС. Вони зобов'язані забезпечити відповідність їхніх систем ШІ нормам AI Act.
- Користувачі ШІ — це організації або приватні особи, що використовують ШІ-системи. Залежно від ризику, пов'язаного з використанням таких систем, на них можуть бути накладені певні обмеження чи вимоги щодо моніторингу та звітності.
Також він звернув увагу на ризики, повязані з використанням ШІ. Класифікація систем штучного інтелекту за рівнем ризику в AI Act має критичне значення для захисту користувачів і суспільства від потенційних небезпек, пов'язаних з використанням ШІ. Встановлення чотирьох груп ризику дозволяє визначити рівень нагляду та регуляцій для кожної категорії систем. Системи з неприйнятним ризиком взагалі заборонені через загрозу для основних прав людини, тоді як системи високого ризику підлягають суворим вимогам щодо перевірок і відповідності стандартам. Це дає змогу мінімізувати ймовірність негативних наслідків і забезпечити безпеку користувачів.
Ця класифікація також дозволяє регуляторам і бізнесу чітко розмежувати відповідальність залежно від рівня ризику ШІ-систем. Компанії, які використовують високоризиковані системи, повинні бути готові до додаткових вимог щодо прозорості, управління ризиками і сертифікації. Це важливо для збереження довіри користувачів та уникнення юридичних проблем. У той же час системи з обмеженим і мінімальним ризиком не потребують таких суворих вимог, але мають забезпечувати достатній рівень прозорості та інформування.
«Знання про ці чотири категорії ризику дозволяють бізнесу правильно оцінювати потенційні загрози і відповідно планувати впровадження ШІ-технологій. Правильна класифікація ШІ-систем допомагає не лише уникнути штрафів і репутаційних ризиків, але й сприяє розвитку етичного та безпечного використання штучного інтелекту в різних сферах діяльності», - підсумував С. Барбашин.
Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.
Популярні новини
Дискусія
Практику судово-медичних експертиз обговорили в НААУ
Зміни в організації судово-медичної експертизи, використання ДНК-досліджень, визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень і роботу з медичною документацією дослідили учасники круглого столу «Судово-медична експертиза: від оцінки ступеня тілесних ушкоджень до ідентифікації невстановлених осіб».
Навчання
Молодим адвокатам пояснили формулу персонального бренду
Персональний бренд — це те, що про адвоката кажуть і думають, коли його немає поруч. Він існує навіть тоді, коли адвокат нічого спеціально для цього не робить. Але в такому разі адвокат не керує тим, як його сприймають інші.
Регіони
Історію адвокатури Дрогобиччини вивчатимуть з НААУ
Представники адвокатури відвідали Дрогобиччину, де обговорили дослідження і популяризацію історії адвокатури регіону. У межах заходу було укладено меморандум між НААУ, Радою адвокатів Львівської області та Дрогобицьким державним педагогічним університетом ім. Івана Франка.
Дискусія
Усиновлення під час війни: мотиви і ризики дослідили фахівці
Під час вирішення справ про усиновлення, яке є найпріоритетнішою формою влаштування дитини у сім’ю, суди звертають увагу на мотиви заявників, реальний зв’язок із дитиною, її стан здоров’я та готовність сім’ї до довгострокової відповідальності.
Навчання
Власна адвокатська практика після найму: як змінюється професійна…
Перехід до самостійної адвокатської практики потребує зміни ролі: від працівника системи або виконавця завдань — до фахівця, який сам ухвалює рішення і відповідає за результат.
Гарантії діяльності
Від дискусії до практики: комітети НААУ відвідали ІТТ в Ірпені
Комітети НААУ провели виїзний візит до відділу поліції № 2 Бучанського районного управління поліції та ізолятора тимчасового тримання № 6 у місті Ірпінь. Захід став продовженням дискусії щодо недопуску адвокатів до підзахисних в ІТТ.
Навчання
Адвокат у соцмережах: як показувати кейси і не перейти межу етики
Соцмережі можуть допомагати адвокату пояснювати правові проблеми, формувати довіру й комунікувати з потенційними клієнтами. Але публічність прямо повʼязана з професійною етикою: не розголошувати адвокатську таємницю, не давати гарантій результату і не перетворювати правову позицію на хейт щодо колег.
Дискусія
Правова визначеність у розмінуванні: адвокати, оператори і держава…
У гуманітарному розмінуванні сформувався масив технічних процедур, стандартів і документів. Але для правоохоронної та судової практики ця галузь залишається новою. Як забезпечити правову визначеність і спільний підхід до оцінки виконаних робіт?