Доплати місцевим службовцям за рахунок грантів: складне, але важливе завдання

Потреба у створенні інструментів фінансового заохочення публічних представників, які можуть працювати над залученням грантових та інвестиційних коштів на місцевому та регіональному рівні впирається у обмеження на додаткові виплати, передбачені реформою публічної служби в Україні.

Не секрет, що фахівці, які вміють працювати над розробкою серйозних проектних заявок, за допомогою яких залучаються міжнародні інвестиційні та грантові ресурси, апріорі є високооплачуваними. Нині, коли Україна потерпає від наслідків війни, є гостра потреба у залученні або підготовці значної кількості таких фахівців як на рівні громад, так і на рівні регіонів. Водночас, ані місцеве самоврядування, ані держава не можуть запропонувати заробітних плат, які дозволять їм конкурувати із приватними та міжнародними інституціями, де є відповідні спеціалісти.

На подолання цього виклику було розроблено проект Закону № 10284 від 24.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо стимулювання участі державних органів та органів місцевого самоврядування в реалізації програм та проектів міжнародної технічної допомоги та транскордонного співробітництва». Законопроектом пропонується дозволити здійснювати додаткові виплати фахівцям публічної служби з коштів, які надходять до місцевих бюджетів в рамках програм допомоги і грантів Європейського Союзу, урядів та/або муніципалітетів іноземних держав, міжнародних організацій, донорських установ. Виплати пропонується встановлювати у розмірі, передбаченому бюджетом програми або гранту, але не більше 50 відсотків середньої заробітної плати такого фахівця. Порядок обчислення визначатиме Кабінет Міністрів України.

У Комітеті НААУ з питань правового регулювання органів місцевого самоврядування, де проаналізували цю законодавчу ініціативу, вважають, що це дійсно могло б бути гарним вирішенням проблеми, якби не одне «але». Загальна реформа публічної служби, яка успішно реалізується у нашій країні протягом останніх років та є частиною євроінтеграційного процесу, не просто не передбачає таких доплат, а взагалі направлена на поступовий перехід до моделі, у якій 70 % посадового окладу публічного службовця буде сталою складовою, а 30 % - варіативною частиною, яка залежатиме від низки чинників, у тому числі – навантаження посадовця. Таким чином, ідея із доплатами окремим вузькоспеціалізованим фахівцям, які залучають міжнародні кошти у громади та державні інституції, у запропонованій законопроектом № 10284 формі може розбалансувати систему оплати праці у публічній службі.

Одним зі шляхів компромісу може бути закріплення у законодавстві тимчасових правил, які дозволятимуть застосовувати запропоновані Законопроектом № 10284 стимулятори на період відновлення та відбудови України. На такий підхід, як шлях до діалогу між національними партнерами, звернув увагу Комітет НААУ з питань правового регулювання органів місцевого самоврядування.

Також у НААУ звернули увагу на те, що міжнародна технічна допомога завжди має своє цільове призначення. І далеко не всі програми та проекти мають мандат на встановлення відповідних виплат. Більше того, законодавством або представницькими органами муніципалітетів іноземних країн може бути встановлена заборона на здійснення подібних видатків. За таких умов може виникнути «перекіс» вмотивованості посадовців місцевого рівня на взаємодію з проектами, які передбачатимуть додаткову винагороду. Тож більш доцільно було б передбачити можливість накопичення певних фінансових резервів у спеціальних фондах місцевих бюджетів за рахунок коштів міжнародних проектів і програм, з яких буде здійснюватися преміювання місцевих фахівців, з урахуванням їхнього внеску у відповідну роботу у цілому.

Крім іншого, Законопроект № 10284 має низку новел, які потребують техніко-юридичного доопрацювання. В основному, це стосується узгодження термінології з міжнародним публічним правом, а також бюджетним законодавством України. Усі ці недоліки планується доопрацювати під час підготовки проекту до другого читання.

У цілому, перед парламентарями та урядовцями стоїть непроста задача для пошуку компромісного рішення. Адже, якщо держава не забезпечить інструменти залучення вмотивованих спеціалістів для роботи з міжнародними фінансовими та інфраструктурними фондами, доступ до яких відкрив процес євроінтеграції України, на місцевому та регіональному рівні просто не зможуть ефективно використати ці інструменти.

Повністю зауваження і пропозиції можна переглянути за посиланням.

Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.