Адвокати та науковці обговорили питання участі у вихованні дітей іншими членами сім’ї

28 січня у НААУ відбувся круглий стіл на тему «Спори про участь у вихованні дітей інших членів сім’ї (баби, діда, братів, сестер): як захистити інтереси дитини?». Проведення дискусії ініціював Комітет з сімейного права НААУ спільно із Центром “Адвокат дитини” і Центром з сімейного права ВША НААУ, за підтримки ГО «Центр сімейно-правових досліджень».

До обговорення теми заходу долучилися адвокати, члени комітетів НААУ, представники Центру ВША НААУ, науковці, психологи.

Відкриваючи захід, модератор круглого столу, заступник Голови Комітету з сімейного права Світлана Савицька розповіла про актуальність теми. Крім того, адвокат зазначила, що до обговорення тематики долучився відомий дитячий лікар Євген Комаровський, який не зміг бути безпосередньо на круглому столі, але свою думку висловив у спеціальному діалозі.

З вітальним словом виступила автор проекту Сімейного кодексу України Зорислава Ромовська. Професор розповіла учасникам історію становлення норми про виховання дитини іншими членами сім’ї та власне бачення реалізації таких правовідносин.

Дискусія розпочалася з доповіді психолога Тетяни Попко, яка повідомила, що з її досвіду не завжди мотиви прабатьків у вихованні онуків є усвідомленими, так як зумовлені бажаннями, які йдуть усупереч інтересам і потребам дітей.

Лариса Гретченко під час виступу висвітлила життєві приклади та правові підстави, за яких право діда, баби на участь у вихованні дитини може реалізуватися за правом члена сім’ї, за правом законного представника дитини, а також як представника за довіреністю. 

В огляді тематичної практики Європейського суду з прав людини та правових позицій Верховного Суду Лариса Гретченко окреслила підходи, за яких стосунки між бабою, дідом та дитиною  становлять “сімейне життя”. Також спікер наголосила,  що дитина є найбільш вразливою стороною під час будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань і втрат. Відповідно будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини. Завершуючи виступ, спікер закликала учасників продовжити дискусію у важливому питанні щодо відповідальності за неналежне виховання дитини та чи поширюється вона на діда, бабу, інших членів сім’ї.

У своїй доповіді Олег Голубничий здійснив аналіз сучасного українського та міжнародного законодавства, що визначає можливість, порядок і процедуру реалізації прав інших членів сім’ї на захист прав та інтересів дитини, пов’язаних з безпосередньою участю таких осіб у житті та вихованні дитини. Адвокат наголосив на слабкому регулюванні цих питань, що пов’язано в першу чергу з неможливістю отримання швидкого вирішення проблеми. Окрім вказаного, запропонував дискусійне питання з особистої практики щодо можливості визначення більшої участі баби чи діда перед тим з батьків, хто проживає окремо від дитини, у житті та вихованні дитини.

Анна Осадча зазначила: “Причинами конфлікту щодо перешкод у спілкуванні та вихованні онуків завжди є сварка, образи між батьками та бабусями/дідусями чи інші, часто особисті, обставини, що призвели до таких результатів. Вирішення таких конфліктів у судовому порядку має досить низьку ефективність через складність контролю виконання рішень суду, а також негативний вплив примусу на сімейні відносини між сторонами конфлікту. У сучасних реаліях реалізації прав баби/діда на спілкування з онуками та участі у їх вихованні я бачу необхідність приділення більшої уваги саме спробам врегулювати конфлікт між батьками та бабусями/дідусями мирним шляхом. Саме допомога служби у справах дітей, психологів та процес медіації є тими інструментами, що можуть бути ефективними в реалізації прав баби/діда та такими, що можуть забезпечити баланс між правами баби/діда та інтересами дитини.”

Гриценко Людмила розкрила питання "Баланс між правами близьких родичів та найкращими інтересами дитини: пошук практичних шляхів вирішення" та поділилася кількома прикладами правових кейсів, у яких стояло питання про участь у вихованні дитини її близьких родичів.

“Дуже важливою є інформаційно-роз'яснювальна функція, яку адвокатам доцільно реалізовувати в справах, які стосуються дітей. За кожним вчинком стоїть якась потреба, і чим краще ці потреби визнані та осмислені, тим якісніше може бути ситуація. Медіація, переговорний процес, психологічне консультування сприяють встановленню та розумінню потреб. Фокус на найкращих інтересах дитини та розуміння дитиноцентрованого підходу - ось вектор для ведення таких кейсів.” - зауважила спікер.

У своїй доповіді адвокат Мар`яна Назаренко розповіла, у зв’язку з якими ж причинами інші члени сім’ї звертаються до суду за захистом своїх прав. Також адвокатом було розкрито, якими є особливості розгляду такої категорії справ, зокрема, що саме враховується судами та впливає на можливість задоволення позову, а що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Адвокат розповіла, як виконати рішення суду, яким задоволено позовні вимоги іншого члена сім’ї, та якою буде відповідальність у разі невиконання цього рішення. 

Професор Марія Менджул порівняла досвід правового регулювання участі у вихованні дитини інших членів сім'ї в Україні, Польщі та Словаччині. Зауважено, що у Словаччині та Польщі відсутні правові норми у спеціальних актах сімейного законодавства, що обумовило вирішення сімейних спорів у вказаних державах на основі міжнародних конвенцій та практики ЄСПЛ. Сімейний кодекс України у регламентуванні права на участь у вихованні дитини інших членів сім'ї є новаторським та відповідає сучасним суспільним потребам.

У своїй доповіді адвокат Анатолій Волков розкрив питання щодо оцінки судами висновків психологів у сімейних справах, зроблених на замовлення одного з батьків. Крім того, було з’ясовано, чи є такі висновки дійсним відображенням психологічного стану дитини та чи є потреба у проведенні судово-психологічної експертизи. Окреслив складнощі виконання судових рішень щодо зустрічей бабусь та дідусів з онуками.

Адвокат Дмитро Бузанов навів типові помилки колег під час застосування рішень Європейського суду з прав людини у заявах до суду по суті, зокрема вказуються нерелевантні обставинам справи висновки, наведені у рішеннях ЄСПЛ. “Заяви перевантажені цитуванням рішень ЄСПЛ, але таке цитування немає посилання на конкретний пункт у тексті рішення. Або не вказується, що саме та яку саме статтю порушує втручання у право заявника із посиланням на Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод”, - зазначив спікер.

Деталі обговорення у відеозаписі заходу за посиланням.

Текст і фото підготовлені командою координатора комітетів НААУ