17 жовтня цього року набув чинності ЗУ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих положень кримінального процесуального законодавства”. Ще на стадії законопроекту документ викликав хвилю дискусій у правовому середовищі і став однією із найобговорюваніших ініціатив у галузі кримінально-процесуального законодавства.

Автори законопроекту мали на меті удосконалити правове регулювання кримінального процесу: і для ефективного здійснення досудового розслідування, і для забезпечення додаткових гарантій захисту від можливих зловживань з боку суддів, слідчих та прокурорів для сторони захисту. Втім, адвокатська спільнота побачила у запропонованому проекті низку спірних положень, які у підсумку могли суттєво обмежити права сторони захисту у кримінальному процесі.

Національна асоціація адвокатів України зайняла проактивну позицію й долучилася до процесу обговорення законопроекту 1009, надавши свої зауваження та пропозиції.

- Над детальним аналізом законопроекту працювала спеціально створена робоча група, до якої включили експертів Комітету з кримінального права та процесу НААУ. Вивчивши всі положення законодавчої ініціативи, ми дійшли висновку, що деякі із них спрямовані на обмеження прав сторони захисту, а отже - законопроект №1009 потрібно доопрацювати, - прокоментував Валентин Гвоздій, заступник голови НААУ (РАУ), координатор роботи над зауваженнями та пропозиціями.

Слід зазначити, що  в основі запропонованих НААУ правок – не абстрактні ідеї, а реальний практичний досвід захисників у кримінальному провадженні. Тобто нюанси, з якими адвокати стикаються у своїй роботі щодня.

Пропозиції та зауваження НААУ підтримали народні депутати із усіх парламентських фракцій. Зокрема, Олег Макаров, Сергій Алексєєв та Сергій Власенко – народні обранці, котрі самі є юристами та свого часу мали власну адвокатську практику.

У профільному комітеті ВРУ позицію НААУ щодо запропонованих змін до КПКУ відстоювала Анжеліка Мойсеєва, голова Комітету з кримінального права та процесу, а також Віолетта Федчишин, голова Комітету експертного забезпечення адвокатської діяльності. Аргументи, озвучені членами Комітету з кримінального права та процесу Юрієм Бауманом та Олексієм Горохом під час обговорення 1009 також у підсумку були враховані парламентарями.

Якщо говорити більш предметно про пропозиції НААУ, які у підсумку врахували під час розгляду 1009, то всі вони здебільшого стосуються розширення процесуальних прав сторін кримінального провадження й поліпшення гарантій конституційних прав підозрюваних.

- Експерти НААУ надали свої пропозиції щодо вдосконалення порядку повернення тимчасово вилученого майна власнику. Наша рекомендація полягала у тому, що функції надання інформації слідчому судді про виконання судового рішення щодо тимчасово вилученого майна має виконувати слідчий чи прокурор, - зазначає Анжеліка Мойсеєва, голова Комітету з кримінального права та процесу. - Такі пропозиції у системному зв’язку з положеннями ст. 64-2 КПК України розширили процесуальні права сторін кримінального провадження, а також надали третім особам-власникам майна додаткові законодавчі гарантії щодо захисту прав власності.

Також у НААУ зазначили, що у законопроекті 1009 було враховано й інші рекомендації експертів. Наприклад, необхідність збереження застави під час розв’язання питання про обрання запобіжного заходу підозрюваним у корупційних злочинах.

- Тримання під вартою є найбільш суворим запобіжним заходом, пов’язаним з обмеженням конституційного права особи на свободу. А це може мати негативні наслідки для особи, щодо якої вирішується питання про обрання запобіжного заходу. При розгляді №1009 представники НААУ наголошували, що при обранні запобіжного заходу має бути дотриманий принцип справедливості та співмірності, зважаючи на фактичні обставини кожного кримінального провадження окремо. Зазначена позиція НААУ була почута та врахована при розгляді Законопроекту, - підкреслив Валентин Гвоздій.

Також він додав, що спільна робота НААУ та парламентарів  дала змогу внести зміни до ст. 208 КПК України, які передбачають долучення до протоколу затримання особи її фото. Такий фотододаток слугуватиме своєрідним доказом у з’ясуванні питання, чи застосовувалася до затриманої особи фізична сила в момент затримання.