Нові правила арбітражу: що бізнесу варто перевірити в договорах

Українські фізичні та юридичні особи без іноземної інвестиції отримали ширші можливості передавати спори до міжнародного комерційного арбітражу, якщо правовідносини мають передбачений законом міжнародний елемент.

На запит спільноти

Про практичне застосування Закону № 4856-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо розширення компетенції міжнародного арбітражу», який набрав чинності 21 травня 2026 року, говорили під час круглого столу «Останні зміни до арбітражного законодавства України: нові можливості для українських сторін». Захід організував Комітет НААУ з питань альтернативного врегулювання спорів. Модерувала обговорення голова Комітету Олена Перепелинська.

Голова підкомітету з питань виконання рішень ЄСПЛ та альтернативного розв’язання спорів Комітету Верховної Ради з питань правової політики Роман Бабій розповів, що пропозиції щодо змін формувалися за участю фахівців з міжнародного комерційного арбітражу. Під час комітетських слухань було констатовано, що окремі положення Типового закону ЮНСІТРАЛ не відтворені в українському законодавстві, а його оновлені положення потребують імплементації. Тож одним із завдань було максимально синхронізувати українське регулювання з Типовим законом, щоб іноземні суб’єкти та українські учасники правовідносин працювали в одній системі координат.

За словами народного депутата, під час підготовки змін також порушувалися питання інвестиційного арбітражу, розширення переліку арбітровних спорів, змін до процесуального законодавства, преюдиційної сили арбітражних рішень та гарантії конфіденційності, що унеможливлюють допит арбітра як свідка в контексті його професійної діяльності. Запит надходив від професійної спільноти, а висловлені нею позиції значною мірою сформували текст законопроєкту у відповідній частині.

Ширші межі

Один із блоків змін пов’язаний із ширшою імплементацією статті 1 Типового закону ЮНСІТРАЛ. За словами заступниці голови Міжнародного комерційного арбітражного суду при ТПП України Інни Ємельянової, міжнародність спору тепер може визначатися, зокрема, не тільки через розташування комерційних підприємств сторін у різних державах, а і через місце арбітражу, місце виконання значної частини зобов’язань або державу, з якою найтісніше пов’язаний предмет спору, або якщо сторони явно домовилися про те, що предмет арбітражної угоди пов’язаний більше ніж з однією державою.

Це означає можливість використовувати міжнародний арбітраж у ширшому колі правовідносин. Раніше в класичній моделі однією зі сторін мав бути іноземний суб’єкт, а спір між двома українськими сторонами міг передаватися до міжнародного арбітражу, тільки коли одна з них була підприємством з іноземною інвестицією.

За оцінкою І.Ємельянової, саме розширене розуміння міжнародності спору може дати перший відчутний практичний ефект. Тож бізнесу та юридичним радникам варто проаналізувати чинні бізнес-процеси, договори й перспективні угоди з погляду нових критеріїв міжнародності та можливості передати спір до арбітражу.

Окреме значення мають прикінцеві положення закону: зміни поширюються на арбітражні угоди, укладені до набрання ним чинності. Тому сторони можуть повторно оцінити вже укладені контракти із застереженнями, за якими раніше виникало питання, чи має спір достатні ознаки міжнародності для розгляду в МКАС.

Нові можливості для M&A

Член ради профільного комітету НААУ Олександр Друг навів приклади того, як договори структурували до законодавчих змін. Коли дві українські юридичні особи не мали іноземної інвестиції, до договору іноді залучали третю іноземну сторону або передбачали місце арбітражу за кордоном. Перша конструкція залишала ризик, що спір безпосередньо між українськими учасниками не підпадатиме під компетенцію міжнародного арбітражу, друга — питання щодо подальшого визнання та виконання рішення в Україні.

Зміни усунули частину правової невизначеності щодо арбітражних угод між двома українськими юридичними особами. Вони можуть обирати арбітраж із місцем в Україні за наявності передбаченого законом міжнародного елемента, а також упевненіше використовувати арбітраж із місцем за кордоном.

Як один із практичних прикладів О.Друг назвав M&A-угоди між українськими компаніями щодо бізнесу, який включає активи або корпоративні структури за кордоном. Раніше сторони мали вирішувати, чи додавати до договору іноземного учасника та як узгодити вибір іноземного права з механізмом вирішення спору. Тепер вони можуть передбачити арбітраж в Україні або за кордоном без залучення додаткової іноземної сторони.

Також адвокат порушив спірне питання, чи достатньо сторонам лише записати в договорі, що предмет арбітражної угоди пов’язаний більш, ніж з однією державою, коли об’єктивного міжнародного зв’язку немає. За його словами, практика має визначити, як арбітри та державні суди тлумачитимуть таку домовленість.

Від логістики до ІТ

На галузі, у яких нові правила можуть мати практичне застосування, звернув увагу заступник голови МКАС при ТПП України Володимир Нагнибіда. У логістиці це -  договори між українськими перевізниками, експедиторами та вантажовідправниками, коли доставка, перевалка або зберігання відбуваються за кордоном. У торгівлі — відносини українського виробника й українського трейдера щодо товарів, операції з якими здійснюються в іноземних портах.

В ІТ-сфері йдеться про ситуації, коли велика українська компанія залучає до субпідряду іншу українську компанію, а роботи виконуються для іноземного замовника або частина послуг надається за кордоном. Для таких договорів значення матиме точність опису предмета, місця надання послуг та арбітражного застереження.

О.Перепелинська доповнила, що нові можливості стосуються українських фізичних і юридичних осіб без іноземної інвестиції, а також державного сектору. Вона навела приклад ланцюгових операцій у поставках або будівництві, де договори з іноземним елементом передавалися до міжнародного арбітражу, а остання ланка, наприклад, між українськими підрядником і субпідрядником залишалася в юрисдикції державних судів. Після змін цей підхід можна переглянути.

Нова спеціалізація

У частині інвестиційного арбітражу І.Ємельянова зазначила, що закон створив основу для розвитку в Україні власних механізмів розгляду таких спорів. Довіра до України як місця інвестиційного арбітражу формуватиметься з урахуванням судової практики, поведінки держави та спроможності арбітражних інституцій. Українська юрисдикція може бути доступнішою для інвесторів із невеликими або середніми інвестиціями, для яких провадження у провідних міжнародних інституціях є надто дорогим.

О.Друг додав, що для інвестора матимуть значення швидкість судового контролю за арбітражним рішенням, передбачуваність підходів суддів і практика щодо юрисдикції арбітражних трибуналів. У таких справах суду може знадобитися встановлювати, чи відповідає особа поняттю інвестора, чи була здійснена інвестиція та як тлумачити міжнародний договір із застосуванням норм міжнародного публічного права.

Розвиток України як місця інвестиційного арбітражу може створити нову спеціалізацію для українських юридичних фірм, вважає О.Перепелинська. Сторони часто залучають юристів із держави, обраної місцем арбітражу, оскільки вони знають її арбітражне і процесуальне законодавство, а також  практику судового контролю та підтримки арбітражу.

Що далі

Втім, прийняттям закону робота не завершується. За словами Р.Бабія, Парламент має контролювати виконання його прикінцевих положень, якими Кабінету Міністрів, центральним органам виконавчої влади та підпорядкованим їм підприємствам рекомендовано передбачати МКАС як одну з опцій для вирішення спорів у відповідних договорах, зокрема інвестиційних.

Як повідомив народний депутат, робоча група також опрацьовує подальшу імплементацію Типового закону ЮНСІТРАЛ і зміни до процесуальних кодексів. До роботи залучені арбітражні фахівці та судді, а серед дискусійних питань залишаються преюдиційність арбітражних рішень та окремі питання банкрутства.

Для адвокатів учасники окреслили перші практичні дії: зв’язатися з бізнес-клієнтами, переглянути арбітражні застереження у чинних контрактах, оцінити предмет і стадію виконання договору та за потреби скоригувати механізм вирішення спорів. Також варто оновити типові договори, пояснити клієнтам нові критерії міжнародності й визначити правовідносини, у яких можна використати міжнародний арбітраж.

Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.