Коли адвокату варто відмовити потенційному клієнту

Неповага, фамільярність, вимога гарантувати результат і небажання виконувати необхідні дії можуть свідчити про ризик конфлікту адвоката з клієнтом. Виявити ці сигнали варто ще під час першої розмови, до укладення договору про надання правничої допомоги.

Про це йшлося під час вебінару «Не кожен клієнт — ваш клієнт: як зрозуміти, що клієнт готовий до співпраці та розпізнати конфлікт ще на старті», який провів Молодіжний Комітет НААУ – UNBA NextGen у Миколаївській області. Модераторкою-доповідачкою виступила регіональна представниця комітету Анна Златіна, спікеркою — психолог Яна Гаєвська.

Серед перших сигналів ризикованої співпраці Я.Гаєвська назвала неповагу, фамільярність і перекладання на фахівця всієї відповідальності. За її словами, клієнт має брати участь у роботі, зокрема виконувати дії, необхідні для досягнення результату. Коли людина очікує, що адвокат самостійно забезпечить бажаний результат, це може стати підставою для відмови від співпраці.

А. Златіна пояснила, що до укладення договору адвокату слід максимально прозоро викласти клієнтові проблемні та сильні сторони ситуації, можливі ризики й приблизні шанси на бажаний результат. Також варто визначити перелік дій, за які адвокат бере відповідальність. Якщо клієнт після цього продовжує вимагати стовідсоткової гарантії, адвокат може відмовитися від співпраці або окремо зафіксувати в договорі відсутність гарантій результату.

Окремим сигналом може бути демонстративна передача адвокату всієї відповідальності за справу. Фрази «я вам довіряю» або «у вас усе вийде» самі по собі звучать позитивно, однак у певному контексті можуть означати очікування, що фахівець виконає всю роботу та гарантує результат. На таку модель також вказує ситуація, коли клієнт повинен надати документи чи вчинити інші дії, проте цього не робить.

Також адвокатка застерегла від ситуацій, коли клієнт запитує, кому і скільки потрібно заплатити для вирішення питання. За її словами, такі пропозиції створюють ризики, пов’язані з неправомірною вигодою, а особа може звертатися до адвоката з прихованою або провокаційною метою.

Щоб перевірити готовність людини до конструктивної співпраці, Я.Гаєвська радила ставити конкретні запитання: що клієнт уже зробив, які матеріали має та якого результату очікує. Той, хто ставить запитання, керує розмовою і може структурувати запит. Хаотичний виклад обставин без уточнень ускладнює визначення завдання та створює ґрунт для завищених очікувань.

Водночас окремий прояв невдоволення ще не завжди свідчить про неможливість співпраці. Психолог радила спочатку шукати компроміс і пояснювати свою позицію, спираючись на факти та професійну компетентність. Коли клієнт не сприймає аргументи, продовжує тиснути та відмовляється від запропонованих рішень, комунікацію доцільно коректно завершити.

Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.