ВЛК та ЕКОПФО за кордоном: адвокати вказали на бар’єри дистанційних процедур

Для окремих категорій українців, які перебувають за кордоном, законодавство передбачає можливість проходження медико-соціальних процедур дистанційно. Але на практиці бар’єри виникають ще до розгляду справи: через направлення, переклади, підтвердження іноземних медичних документів і відсутність супроводу.

Ці питання обговорили під час круглого столу «ВЛК та ЕКОПФО закордоном», який організував Комітет НААУ з питань захисту прав осіб з інвалідністю. Модерував зустріч голова Комітету Олександр Вознюк.

Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджений постановою Кабміну від 15.11.2024 №1338, передбачає проходження оцінювання для громадян, які перебувають за кордоном. На це звернув увагу консультант МОЗ Дмитро Луфер, зазначивши, що складнощі виникають із пацієнтами, які не мають декларацій з лікарями або лікарів, які ведуть їх в Україні. Окремою проблемою є актуальність медичної інформації, адже частина громадян перебуває за кордоном уже роками, а експертним командам для ухвалення рішення потрібні актуальні дані про стан здоров’я.

Представниця Міністерства оборони додала, що дистанційна ВЛК для військовослужбовців, які лікуються за кордоном, передбачена постановою Кабміну від 10.09.2025 №1125 про реалізацію експериментального проекту. Водночас зміни до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (наказ МО від 14.08.2008 №402) щодо порядку проведення дистанційної ВЛК на встановлення придатності ще перебувають на стадії погодження.

Разом із тим, за її словами, під час дистанційної експертизи вже виявлені практичні труднощі. Частина військовослужбовців не знає, як діяти, або фізично не може самостійно зібрати документи. Це стосується, зокрема, лежачих пацієнтів або осіб без свідомості. Тому військовослужбовці, які лікуються за кордоном, потребують супроводу.

Щодо проходження ЕКОПФО за кордоном, то тут член Ради Комітету НААУ Олег Романішин звернув увагу, що оцінювання повсякденного функціонування особи стосується не лише діагнозу, а насамперед ступеня порушення функціонування людини. Законодавство передбачає заочну форму оцінювання за документами та телемедичну форму, коли експертна команда вважає, що документів недостатньо і потрібне додаткове спілкування з особою.

Найбільшою практичною проблемою він назвав формування направлення. Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи передбачає, що направлення може сформувати сімейний лікар, профільний лікар, голова ВЛК, голова медичної або лікарської експертної комісії. Але на практиці виникають труднощі, якщо людина не має декларації з лікарем, тривалий час не зверталася до української системи охорони здоров’я або перебуває за кордоном і не може пройти очний огляд.

За словами адвоката, лікар фактично несе професійну відповідальність за достатність поданих документів, але може не бачити пацієнта особисто і не мати чіткого алгоритму оцінки документів, виданих іноземними медичними закладами. Через це пацієнтам можуть пропонувати особисту явку в Україну або повідомляти про недостатність документів. При цьому така відмова не завжди оформлюється письмово.

Окремо обговорювалися проблеми перекладів та підтвердження іноземних медичних документів. Учасники звертали увагу, що в країнах ЄС значна частина медичної документації формується через електронні системи охорони здоров’я. Такі документи можуть не містити мокрої печатки, власноручного підпису або кодів міжнародної класифікації хвороб, хоча у державі перебування пацієнта вони можуть бути офіційними.

Через це виникають питання, що саме має подаватися до українських органів, як підтверджувати справжність електронного документа і хто має оцінювати якість перекладу медичної термінології. Учасники також зазначали, що переклад великих пакетів медичних документів може бути дорогим, а помилки в медичних термінах створюють додаткові труднощі для лікарів та експертних команд.

Т.в.о. заступника директора Департаменту консульської служби МЗС Олена Брежнева пояснила, що засвідчення перекладу, апостилювання і легалізація документів є різними процедурами. Вона також зазначила, що конкретні випадки проблем із вчиненням консульських дій або засвідченням перекладів можуть бути опрацьовані окремо за наявності відповідних звернень і документів.

Серед можливих рішень адвокати називали створення відповідальних координаторів для громадян, які перебувають за кордоном, спеціальну процедуру для військовослужбовців на лікуванні або реабілітації, а також визначення строків для формування направлення чи надання мотивованої відповіді про відмову або необхідність усунення недоліків.

Також пропонувалося розглянути можливість спеціалізації окремих експертних команд або відповідальних посадових осіб на роботі з документами з-за кордону, а також залучення фахових перекладачів для роботи з медичною документацією. На думку учасників, це могло б зменшити кількість повернень документів на доопрацювання та спростити проходження процедур.

За підсумками зустрічі організатори планують узагальнити пропозиції та практичні кейси. Ці матеріали планують використати для подальшого опрацювання питань дистанційного ВЛК та ЕКОПФО для громадян України, які перебувають за кордоном.

Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.