Найкращі інтереси дитини: від гарантій до спільної батьківської опіки

Захист найкращих інтересів дитини потребує не лише правових гарантій, а й дієвих механізмів їх реалізації: участі дитини у рішеннях, що її стосуються, відповідального батьківства та належного врегулювання спільної опіки.

Про це йшлося під час тематичної сесії «Захист найкращих інтересів дитини в умовах війни» на Міжнародному форумі адвокатів «Kharkiv Unbreakable 2026». До обговорення долучилися представники Комітету Національної асоціації адвокатів України з питань сімейного права.

Утілення принципу

Про особливості реалізації принципу найкращих інтересів дитини в умовах війни розповіла голова Лариса Гретченко. Вона нагадала, що забезпечення прав дітей є однією зі стратегічних цілей державної політики, а сам принцип має бути дороговказом у всіх рішеннях, які стосуються життя дитини.

Права дітей в Україні мають забезпечуватися відповідно до міжнародних і європейських стандартів, із належним урахуванням найкращих інтересів дитини та її думки. Такий підхід закладено, зокрема, у Національній стратегії у сфері прав людини, затвердженій Указом Президента від 24.03.2021 №119/2021.

Л.Гретченко звернула увагу, що принцип найкращих інтересів дитини закріплено у Сімейному кодексі, законах «Про охорону дитинства», «Про соціальні послуги», а також у підзаконному регулюванні діяльності органів опіки та піклування і системи соціального захисту дітей. Водночас у сфері цивільного правосуддя залишаються проблеми з належним врахуванням думки дитини, оцінкою її здатності висловлювати власну позицію, виявленням конфлікту інтересів між дитиною та її законними представниками, а також відсутністю єдиного алгоритму заслуховування дитини у справах, що стосуються її життя.

Окремо доповідачка проаналізувала Національну стратегію захисту прав дитини у сфері юстиції на період до 2028 року, схвалену розпорядженням Кабміну від 14.07.2025 №708-р. Документ передбачає, зокрема, розроблення механізму з’ясування думки дитини у цивільних спорах щодо виховання, місця проживання, управління майном, позбавлення чи поновлення батьківських прав, а також законодавче закріплення обов’язкового супроводу дитини психологом під час її участі у судових процесах.

У контексті проєкту Цивільного кодексу №15150 від 09.04.2026 Л.Гретченко відзначила позитивні кроки щодо конкретизації правового статусу дитини. Водночас вона зауважила, що принцип найкращих інтересів дитини не має обмежуватися лише сферою сімейних правовідносин. Дитина має розглядатися не як об’єкт захисту, а як повноцінний суб’єкт приватного права — із правом бути почутою, правом на самозахист, доступом до правничої та психологічної допомоги.

Значну увагу було приділено практичним викликам воєнного часу. Повномасштабне вторгнення впливає на безпеку дитини, виховання у сім’ї, підтримання зв’язків із батьками, доступ до освіти, медичної допомоги та соціальної підтримки. У випадках евакуації з територій, наближених до бойових дій, фізична безпека і виживання дитини є найвищим пріоритетом. Водночас, за словами Л.Гретченко, навіть за таких умов рішення мають ухвалюватися з урахуванням збереження сімейної єдності, психологічного стану дитини, її медичних та інших особливих потреб, а також подальшої стабілізації умов життя.

Батьківська відповідальність

Заступниця голови Комітету Світлана Савицька присвятила виступ поняттю батьківської відповідальності, яке пропонується закріпити у проєкті Цивільного кодексу. За її словами, ця новела має сприяти підвищенню відповідальності батьків щодо дитини, ставленню до неї як до суб’єкта сімейних правовідносин, а також уникненню тривалих спорів про місце проживання дитини чи порядок спілкування з нею.

Доповідачка звернула увагу, що глава 100 проєкту ЦК «Батьківська відповідальність. Особисті права і обов’язки батьків і дітей» пропонує новий погляд на розподіл батьківської відповідальності у вихованні дитини. У ч. 1 ст. 1535 проєкту вперше надано визначення цього поняття: батьківська відповідальність охоплює сукупність прав і обов’язків батьків щодо забезпечення найкращих інтересів дитини, її виховання та розвитку, законного представництва, захисту прав і управління майном дитини.

На думку С.Савицької, батьківська відповідальність є широким поняттям і охоплює всі аспекти життя дитини: забезпечення її здоров’я, добробуту, безпеки та належних умов життя, прийняття рішень щодо освіти, лікування і розвитку здібностей, захист прав дитини, а також відповідальність за неправомірні дії дитини у випадках, визначених законом.

Водночас вона зауважила, що замість окремих положень щодо спілкування з дитиною та визначення її місця проживання доцільно було б застосувати термін «батьківська опіка». На її думку, опіка може бути повною чи частковою, спільною чи одноособовою, а також стосуватися не лише фізичного піклування про дитину, а й юридичних питань — наприклад, вибору навчального або медичного закладу.

Адвокатка нагадала, що Верховний Суд уже застосовував термін «спільна опіка» у спорах між батьками щодо участі кожного з них у житті дитини. Йдеться про спільну батьківську відповідальність, право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками, а також можливість застосування спільної фізичної опіки з почерговим проживанням дитини у помешканні кожного з батьків за визначеним графіком.

Серед питань, які потребують перегляду, доповідачка назвала змістовне наповнення терміна «опіка» так, щоб він стосувався не лише дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, а й батьків. Також, за її словами, на рівні закону слід закріпити різні види опіки та передбачити обов’язковість мирного врегулювання спірних питань між батьками щодо дітей, з удосконаленням інституту мирових угод.

Спільна опіка

Практику застосування судами спільної батьківської опіки дослідив заступник голови Комітету Юрій Бабенко. Він звернув увагу, що ця модель стає дедалі актуальнішою, хоча чинне законодавство України прямо не містить поняття спільної опіки.

За словами доповідача, раніше суди традиційно визначали місце проживання дитини з одним із батьків. Нині формується інший підхід, за якого обидва батьки залучені до виховання і мають рівне право голосу у стратегічних питаннях життя дитини — виїзду за кордон, вибору закладу освіти, лікування та інших важливих рішень.

Ю.Бабенко нагадав, що Верховний Суд уже неодноразово звертав увагу на можливість застосування моделі спільної фізичної опіки. Окремо доповідач зупинився на постанові Верховного Суду від 16.02.2024 у справі № 465/6496/19, яку він визначив як перше рішення, де Верховний Суд фактично вирішив сімейний спір по суті, призначивши саме спільну опіку. Суд виходив із того, що обидва батьки належно виконують обов’язки, але через конфлікт не змогли домовитися позасудово.

Також Ю.Бабенко звернув увагу на постанову Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 643/7509/21. У ній, за його словами, суд визначив найкращі інтереси дитини через конкретний поділ часу: проживання з батьком з понеділка по п’ятницю, а з матір’ю — з п’ятниці до понеділка.

Водночас у практиці залишається дискусійним питання, чи може суд застосувати спільну опіку, якщо жодна зі сторін прямо не заявляла такої вимоги. Доповідач навів постанову Верховного Суду від 05.03.2025 у справі № 199/7566/22, у якій зазначено, що застосування моделі спільної опіки та поділ батьківського часу не є виходом за межі позовних вимог про визначення місця проживання дитини.

Серед перспектив законодавчого врегулювання Ю.Бабенко назвав законопроєкти № 12123 від 15.10.2024 та № 12132 від 17.10.2024. Перший пропонує надати органам опіки або суду право встановлювати спільну батьківську опіку з графіком почергового проживання дитини. Другий — визначити спільну батьківську опіку базовою моделлю після розлучення, якщо обидва батьки бажають брати участь у вихованні.

Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.