Право на шлюб неповнолітнім: як діє судовий контроль

Питання надання неповнолітнім права на шлюб перебуває на перетині сімейного права, захисту прав дитини та судової дискреції. Саме цій темі Комітет НААУ з пи-тань сімейного права присвятив вебінар, що відбувся 30 березня.

Тему балансу між правом на шлюб і захистом прав дитини підняла членкиня Ради Комітету Ярослава Анохіна. Вона підкреслила, що це питання загострюється в контексті рекодифікації цивільного законодавства. В центрі дискусії фактично перебуває зіткнення двох цінностей: приватного життя особи  та обов’язку держави забезпечити належний захист дитини як носія прав, що підлягають особливому захисту, а отже – потреби у правильній юридичній процедурі на всіх етапах.

Суд здійснює перевірку обґрунтованості застосування винятку із шлюбного віку, його відповідності меті закону – забезпеченню інтересів неповнолітньої особи. Водночас ефективність судового контролю безпосередньо пов’язана з низкою суміжних чинників, зокрема з належною процесуальною активністю учасників (постанова Верховного Суду від 01.12.2025 у справі №159/125/25), забезпеченням неповнолітній особі реального доступу до правничої допомоги без стороннього впливу, а за наявності ризиків або уразливості — також із необхідністю залучення фахівців.

Членкиня Ради Комітету Леся Дубчак зосередилася на критеріях достатніх підстав та особливостях доказування у справах про надання права на шлюб. Вона наголосила, що для задоволення такої заяви недостатньо самого бажання неповнолітньої особи одружитися або наявності близьких стосунків між заявником і особою, з якою він має намір укласти шлюб.  Вирішальним є встановлення судом того, чи відповідає такий шлюб інтересам заявника, а отже — чи існують достатні підстави для застосування цього винятку.

За словами спікерки, у цій категорії справ суд має займати активну роль і з’ясовувати не лише добровільність волевиявлення, а й рівень психічної, моральної та соціальної зрілості неповнолітньої особи, її розуміння правових наслідків шлюбу, а також відсутність ризиків для її прав і благополуччя. Окрему увагу вона звернула на те, що не кожна життєва ситуація чи побутова складність сама по собі свідчить про необхідність раннього шлюбу.

Л.Дубчак також акцентувала на процесуальному боці таких справ. На її думку, важливо, щоб у суді була належно почута позиція самої дитини, а участь батьків та інших заінтересованих осіб допомагала з’ясувати обставини справи.

На думку членкині Ради Комітету Марини Вітліної, ранній шлюб слід розглядати як комплексний соціальний ризик, що негативно впливає на здоров’я, освіту та психологічний розвиток неповнолітніх.  В Україні суд відіграє ключову роль у вирішенні питань надання дозволу на шлюб, однак його повноваження реалізуються переважно у відповідь на вже сформовані життєві обставини.

Хоча закон надає суду відповідні інструменти — зокрема можливість надання дозволу на шлюб, визнання його недійсним та застосування заходів захисту, — їх ефективність обмежується відсутністю чітких критеріїв оцінки інтересів дитини та недостатністю доказової бази. Додатковими викликами залишаються складність встановлення добровільності згоди та недостатній рівень взаємодії між судом і соціальними службами. За таких обставин, судове втручання має не превентивний, а зумовлений конкретною ситуацією характер і спрямоване на юридичне оформлення фактично існуючих відносин.

Часто між заявником (неповнолітньою особою) і зацікавленою особою (батьками чи партнером) може мати місце конфлікт інтересів. Цьому аспекту проблеми, коли основною рішучою силою для укладання шлюбу є тиск батьків або партнера, приділила увагу членкиня Ради Комітету Ольга Семенюк. В таких випадках неповнолітня особа лише формально є заявником. Фактично ж ініціатива, фінансування і контроль над справою майже завжди належать батькам або майбутньому партнеру, які намагаються диктувати правила не лише дитині/партнеру, а і її адвокату. Доповідачка порадила колегам завжди проводити окрему зустріч з неповнолітніми — без батьків і партнера, задавати відкриті питання: чи це власне бажання, як давно прийнято рішення, чи є тиск, оцінити рівень розуміння наслідків шлюбу (правові, майнові, особисті). І діяти в найкращих інтересах дитини для захисту саме її прав, а не оточуючих.

Виступ представниці Комітету у Рівненській області Тетяни Водоп’ян було присвячено особливостям міжнародного регулювання питань укладання шлюбу, зокрема поняттю дитячих та ранніх шлюбів, а також аналізу вікових меж укладання шлюбу у країнах Європи. Адвокатка зауважила, що міжнародна спільнота активно піднімає питання недопустимості дитячих, ранніх та примусових шлюбів, особливо у контексті реалізації Цілей сталого розвитку після 2014 року. Зокрема ООН та її відповідні органи, а також міжнародні організації з захисту прав дитини, такі як ЮНІСЕФ, послідовно наголошують у своїх документах на необхідності встановлення мінімального шлюбного віку на рівні 18 років з урахуванням положень Конвенції ООН про права дитини.

Аналізуючи підходи країн Європи, Т.Водоп’ян зауважила, що кількість країн, які встановлюють мінімальний шлюбний вік у 18 років без жодних виключень, щороку збільшується. Серед таких країн можна назвати, зокрема, Швецію, Нідерланди, Данію, Португалію, а також Англію та Уельс. Водночас існує група країн, де допускається зниження шлюбного віку, як правило до 16 років, у виняткових випадках і за наявності дозволу батьків, суду чи адміністративного органу. Албанія, є чи не єдиною країною Європи, де законодавство передбачає можливість укладення шлюбу до досягнення 18 років за рішенням суду у виняткових випадках без чітко визначеного мінімального вікового порогу.

Про наслідки надання дозволу на шлюб говорила голова Комітету Лариса Гретченко. Чи не створює таке право ілюзію дорослості без реальної готовності дитини до неї? Адвокатка зауважила, що цей механізм поєднує елементи захисту прав дитини з ризиками передчасного дорослішання. На підтвердження цього спікерка навела дані судової статистики за 2021–2025 роки, які свідчать про зменшення кількості справ про надання права на шлюб, але водночас — про стабільно високий рівень задоволення таких заяв.

Л.Гретченко наголосила, що реєстрація шлюбу до повноліття тягне набуття повної цивільної дієздатності, яка зберігається і після припинення шлюбу, а тому може створювати для неповнолітньої особи додаткові правові й майнові ризики. Йдеться, зокрема, про складність реалізації батьківських, спадкових та інших прав, а також про ситуації, коли формальне набуття статусу дорослого ще не означає реальної готовності самостійно нести пов’язані з ним обов’язки.

Наприкінці доповідачкою було зроблено висновок, що ранній шлюб створює не лише нові можливості, а й комплекс правових, економічних і соціальних ризиків, до яких неповнолітня особа часто не готова. Проблема полягає не стільки у наданні прав, скільки у здатності їх ефективно реалізувати.

Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.