Не таємниця: суд США відкрив доступ до AI-листування обвинуваченого

Якщо особа вводить у публічний чатбот факти, версію подій або інформацію від адвоката, всі ці відомості фактично розкриваються третій стороні, а відтак перестають бути конфіденційними у розумінні кримінального процесуального закону.

У провадженні Окружного суду США Південного округу Нью-Йорка перебуває кримінальна справа проти Бредлі Геппнера (United States v. Heppner, 25 Cr. 503), обвинуваченого у шахрайстві з цінними паперами та підробці документів.

У листопаді 2025 року під час арешту ФБР провело у нього обшук і вилучило документи та електронні пристрої. Серед них — 31 файл зі спілкуванням Б.Геппнера з платформою Claude від компанії Anthropic (обвинувачений за допомогою ШІ самостійно готував матеріали з можливими варіантами лінії захисту у кримінальній справі, а згодом передав їх своїм адвокатам). Ці матеріали відповідно до кримінального процесуального закону мали б отримати захист від розкриття як такі, що були зроблені обвинуваченим під час розслідування або захисту у справі. Але сторона обвинувачення оскаржила цей статус і суддя Джед С. Ракофф 10 лютого 2026 року задовольнив це клопотання.

Суддя виходив з того, що матеріали спілкування з публічною генеративною платформою не охоплюються ані комунікаціями «адвокат-клієнт», які є конфіденційними, ані доктриною робочого продукту, яка захищає матеріали підготовки сторони захисту до процесу.

Так, ШІ не є адвокатом, тож розмова про право між двома не адвокатами не утворює адвокатської таємниці. До того ж обмін інформацією не був конфіденційним, оскільки політика приватності Anthropic передбачає збір інформації, можливість її використання для навчання моделі та розкриття третій стороні. Відтак користувач не може розраховувати на конфіденційність щодо введеного і згенерованого. Навіть якщо у промпти потрапила інформація, яку підзахисний отримав від адвокатів, сам факт введення її в Claude означає розкриття третій стороні й, відповідно, втрату статусу таємниці так само, як і при передачі будь-кому поза відносинами «адвокат-клієнт». І навіть якщо Б.Геппнер збирався передати ці матеріали адвокату, вони б не набули через це статусу адвокатської таємниці.

Навіть мета — отримання правничої допомоги — не дає такому спілкуванню особливого статусу, оскільки, на думку суду, значення має не подальше використання результату, а природа комунікації в момент її здійснення. Адвокати не доручали Геппнеру робити запити в Claude, а сама платформа не є спеціалістом, яких адвокати вправі залучати для окремих питань. Більше того, сама платформа прямо застерігає, що не надає юридичних порад і радить звертатися до кваліфікованого адвоката. Тож за цих обставин суд не прийняв логіку, що такі обміни можна прирівняти до адвокатської таємниці.

Щодо доктрини робочого продукту, то суд нагадав, що вона покликана захищати ментальні процеси адвоката і матеріали, підготовлені адвокатом або за його дорученням в очікуванні судового спору або для суду. Навіть якщо припустити, що AI-документи створювалися з такою метою, цього недостатньо: вони були підготовлені не адвокатом і не за його дорученням, а з ініціативи самого обвинуваченого. Відтак, AI-документи не підлягають захисту.