Право і почуття: адвокати дослідили сучасні виклики сімейного права

Шлюб і розлучення — не лише юридичні процедури, а й соціальні явища, що потребують відповідального підходу. Комітет НААУ з питань сімейного права організував і провів фахову дискусію на тему «Усвідомлений» шлюб і «обачливе» розлучення: виклики, ризики, наслідки».

Термінологія має значення

Спостереженнями щодо впливу норм процесуального законодавства на сприйняття інституту шлюбу поділилася заступник голови комітету Світлана Савицька. Вона звернула увагу на термін «малозначна справа», який, відповідно до положень Цивільного процесуального кодексу, охоплює справи про розірвання шлюбу.

Доповідач наголосила, що, хоча з юридичної точки зору законодавець визначив такий підхід для спрощення судової процедури, саме лексичне значення слова «малозначна» у повсякденному сприйнятті має інше забарвлення — «несуттєва». Це, у свою чергу, формує хибне уявлення, ніби шлюб є чимось дріб’язковим і таким, що не має великої соціальної ваги. Слова формують наше мислення, емоції, поведінку, а мова безпосередньо впливає на наше сприйняття, переконання, цінності та моральні принципи.

Тож термін «малозначна справа» є оціночним судженням, і його використання щодо сімейних правовідносин, на думку адвоката, є неприйнятним. Такі формулювання підривають повагу до шлюбу, ігнорують його соціальну та особисту значущість.

Законодавець має уникати оціночних понять у нормативних актах, натомість використовувати нейтральну та точну юридичну термінологію, яка відповідає суті правовідносин, переконана С.Савицька. Попри те, що з процесуальної точки зору такі справи можуть вважатися нескладними, вони завжди мають емоційний вимір, який суттєво ускладнює їх розгляд.

Шлюбний договір

Членкиня комітету Анастасія Бєлікова розкрила переваги шлюбного договору як превентивного інструменту запобігання конфліктам, зосередивши увагу на значенні договору для правової визначеності, поділу складних активів, захисту від економічного насильства, врегулювання права на утримання та аліментів на дітей.

На думку спікерки, шлюбний договір є ознакою усвідомленого шлюбу та механізмом для чітких правил і прогнозованих домовленостей, а це сприяє формуванню зрілої правової культури.

Вона проаналізувала підходи Верховного Суду до розвʼязання окремих практичних питань:

• тлумачення шлюбного договору на користь дійсності – favor contractus (постанова від 05.03.2025 у справі № 362/1998/23);
• оспорювання фраудаторних правочинів виконавцем (постанова від 10.09.2025 у справі № 367/252/24);
• недопустимість укладення шлюбного договору через представника (постанова від 25.09.2019 у справі  № 757/10715/17-ц);
• оцінка надзвичайно невигідного матеріального становища (постанови від 07.11.2022 у справі № 336/3695/21, від 09.10.2019 у справі № 713/1964/16-ц).

Можливості цифровізації

На ключових аспектах цифровізації сімейного права зосередила увагу членкиня комітету Ольга Семенюк.

Вона підкреслила, що цифрові інструменти відкривають нові можливості для доступу до правосуддя, дозволяють клієнтам обирати адвоката з будь-якого міста чи країни, спілкуватися з ним у будь-який час, і, навіть перебуваючи за кордоном, звертатися в суд. Водночас адвокат наголосила на складнощах з укладанням договорів про надання правничої допомоги у разі відсутності електронного підпису або застосунку «Дія». 

Також О.Семенюк зробила акцент на важливості підтвердження автентичності електронних документів, оскільки документи, які подаються в суд, мають відповідати оригіналу. Окрему увагу спікерка приділила проведенню дистанційних судових засідань, відзначивши їхню зручність, водночас попередила про ризики, пов’язані з якістю комунікації та конфіденційністю.

Примирення подружжя

Важливим елементом українського сімейного права є інститут примирення подружжя, що покликаний забезпечити стабільність сімейних відносин і сприяти мирному врегулюванню конфліктів. Водночас, на думку членкині комітету Марини Вітліної, його ефективність залежить від змістовного, а не формального підходу суду.

У більшості випадків надання строку для примирення не призводить до відновлення сімейних відносин. Навпаки, воно лише подовжує розгляд справи та створює додаткове психологічне навантаження на сторони, особливо якщо одна з них не бажає продовжувати шлюб. Таким чином, реальна ефективність цього інституту є вкрай низькою, а його застосування часто виглядає формальністю.

У випадках, коли подружжя дійсно готове працювати над збереженням сім’ї, цей інститут може виконувати свою позитивну функцію. Проте у ситуаціях, де шлюб фактично розпався, застосування заходів примирення лише затягує процес і суперечить інтересам сторін. Як приклад М.Вітліна навела справу № 707/129/25 (рішення Черкаського райсуду Черкаської області від 05.02.2025), у якій відповідачка зазначила, що надання строку на примирення їй необхідно для вирішення з позивачем майнових зобов`язань щодо укладених ними кредитних договорів.

Заочне рішення

Практичні аспекти заочного розгляду справ у сімейному праві дослідив представник комітету у Києві Дмитро Бузанов. Він пояснив, як процедура, передбачена ст. 280 ЦПК, може стати «сюрпризом» для однієї зі сторін.

Спікер нагадав, що заочне рішення ухвалюється за відсутності відповідача без поважних причин, якщо він належно повідомлений і не подав відзив. Але на практиці це часто призводить до порушень принципу належного повідомлення, особливо в умовах воєнного стану та міграції.

Один із ключових практичних ризиків, проілюстрований реальними прикладами, – ігнорування іноземного елемента в судових спорах. Спікер навів кейс про розірвання шлюбу, зареєстрованого за кордоном у 2014 році, де відповідач дізнався про рішення випадково через Єдиний державний реєстр судових рішень, а не через офіційне повідомлення (справа № 606/191/23). Позивач приховав актуальну адресу відповідача за кордоном, вказавши стару адресу реєстрації, що призвело до «загубленої» повістки.

Відповідно до Закону «Про міжнародне приватне право», українські суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадках, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України та якщо на території України відповідач у справі має місце проживання чи місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи-відповідача. Цієї вимоги у справі не було дотримано, як наслідок: заочне рішення було ухвалено незаконно, і за результатом перегляду провадження у справі було закрито. Тож Д.Бузанов порадив завжди перевіряти ЄДРСР та моніторити справи за своїм ім'ям, щоб уникнути дублювання позовів.

Він підкреслив: якщо рішення набрало законної сили (ст. 289 ЦПК), оскарження можливе через заяву про перегляд протягом 30 днів з дня проголошення (ст. 284 ЦПК), з можливістю поновлення строку за поважних причин, наприклад, неналежного повідомлення.

Між правом і зловживанням

Голова комітету Лариса Гретченко  представила розмежування понять «недійсний шлюб», «фіктивний шлюб» та «неукладений шлюб», відмінність правових підстав, процедури встановлення та правових наслідків.

В огляді правових наслідків недійсності шлюбу спікер звернула увагу на їх спеціальний характер для особи, яка не знала і не могла знати про перешкоди до реєстрації шлюбу.  Недійсність шлюбу не впливає на обсяг взаємних прав та обов'язків батьків і дитини, яка народилася у цьому шлюбі. 

Л.Гретченко представила ситуації, які демонструють сучасну практику фіктивного шлюбу як такого, що укладений без наміру створити сім’ю, зазвичай із метою отримання певної вигоди (прагнення отримати спадщину, житло, соціальні пільги чи інші майнові переваги). Ознаками фіктивності є: роздільне проживання, відсутність спільного майна, сімейних стосунків, турботи одне про одного, заперечення шлюбу перед іншими особами тощо.

Такий шлюб може стати способом вчинення шахрайства (ст. 190 КК), ухилення від призову на військову службу (ст. 336 КК), незаконного переправлення осіб через кордон (ст. 332 КК), торгівлі людьми (ст. 149 КК).

Поняття неукладений шлюб кореспондується з поняттями вільного волевиявлення та згоди на укладення шлюбу. Неможливість встановити взаємну згоду сторін згідно з практикою (постанова КСЦ ВС від 09.07.2025 у справі № 755/12077/23) є визначальним у визнанні шлюбу неукладеним. 

Голова комітету НААУ також підкреслила неприпустимість зловживання правом та адекватність використання приватноправового інструментарію (зокрема, встановлення факту проживання однією сімʼєю, визнання спільною сумісною власністю обʼєкту незавершеного будівництва та визнання права на частку в спільному майні) саме на захист порушеного права чи інтересу, а не для уникнення чи унеможливлення виконання судового рішення. Це питання досліджував ВС у справі № 522/2736/16-ц (постанова КЦС від 27.10.2021). Вирішення питання про наявність чи відсутність факту зловживання віднесене на розсуд суду.

***

Отже, обговорення питань термінології, шлюбних договорів, цифровізації, примирення подружжя та меж правомірної поведінки показало, наскільки важливо забезпечувати баланс між формальним правом і життєвими обставинами. І завдання правників — допомогти клієнтам не лише розірвати шлюб цивілізовано, а й зробити цей процес усвідомленим і таким, що мінімізує конфлікти та емоційні втрати.

Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.