Як змінюється судова практика у цивільних спорах: НААУ оприлюднила новий дайджест

Комітет НААУ з цивільного права та процесу підготував черговий огляд актуальної практики Верховного Суду — цього разу за перше півріччя 2025 року. Дайджест охоплює рішення КЦС, які впливають на застосування норм матеріального та процесуального права.

У документі систематизовано 34 висновки за низкою тематичних блоків: від договірних зобов’язань до процесуальних питань і розгляду справ про спадкування, аліменти, недійсність правочинів:

Спадкове право:

якщо особа, вказана у розпорядженні банку (фінансовій установі), не прийняла спадщину або відмовилася від її прийняття, то спадкування права на вклад здійснюється спадкоємцем (спадкоємцями) за заповітом чи/та законом, який прийняв спадщину Сама собою вказівка особи у заповідальному розпорядженні банку (фінансовій установі) не свідчить про прийняття такою особою спадщини;

спадкування не перериває та не поновлює позовної давності, спадкуванням є лише перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), тому закріплення особливого початку перебігу з початком виконання нікчемного правочину поширюється не тільки на сторони нікчемного правочину, а й на їхніх правонаступників;

іноземець, як суб'єкт права на обов'язкову частку, має бути непрацездатним у розумінні закону тієї держави, громадянином якої він є;

дійсним є заповіт, який посвідчений уповноваженою особою, яка мала на це право з огляду на закон, відсутні порушення його форми та посвідчення, волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі;

відсутність (підроблення) підпису заповідача в заповіті свідчить про нікчемність такого заповіту, що виключає можливість визнання його недійсним;

повнолітній студент денної форми навчання не є повнолітньою непрацездатною дитиною спадкодавця в розумінні ч. 1 ст. 1241 ЦК, а отже, не є суб'єктом права на обов'язкову частку у спадщині;

належним способом захисту спадкоємця, який вважає договір позики неукладеним, є визнання обов'язку боржника за договором позики відсутнім;

у разі якщо особа, права та інтереси якої порушені видачею свідоцтва про право на спадщину, доведе, що про існування такого свідоцтва їй стало відомо пізніше, то перебіг позовної давності варто пов'язувати саме з таким моментом;

особа, яка не є спадкоємцем за законом або за заповітом після смерті спадкодавця, не може бути належним позивачем у справах про визнання заповіту недійсним, оскільки відсутнє порушення її суб'єктивного права;

заповіт, посвідчений при свідку, який є близьким родичем (рідним дядьком) спадкоємця за заповітом є нікчемним;

здійснення оплати поховання спадкодавця спадкоємцем або іншою особою породжує недоговірне зобовʼязальне правовідношення, в якому кредитором виступає особа, котра понесла відповідні витрати, боржником – спадкоємець, який прийняв спадщину.

Житлове право:

зміна власника житлового фонду, категорії житла (будинку, гуртожитку) не може бути підставою для відмови мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла.

Речове право:

якщо власник добровільно передав майно іншій особі, він несе ризик його втрати, і витребування такого майна у добросовісного набувача неможливе. У цьому разі власник має право пред'явити позов про компенсацію завданих збитків від особи, якій майно було передано в користування;

договір міни частки квартири на ноутбук без будь-яких унікальних характеристик, які обумовлювали б зацікавленість відповідача в отриманні саме такого ноутбука, укладений зі значною доплатою, що дорівнює 96% вартості обмінюваної частки квартири, є удаваним правочином та порушує переважне право другого співвласника квартири перед іншими особами щодо купівлі частки такої квартири;

якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном, то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності – добросовісність заволодіння майном.

Зобовʼязальне право:

укладення договору купівлі-продажу у ситуації, коли від імені продавця діє представник (сестра відповідача), саме собою не свідчить, що мала місце зловмисна домовленість представника з іншою стороною – покупцем (матір'ю відповідача);

укладання дарувальником і третьою особою попереднього договору про майбутнє укладення договору купівлі-продажу не свідчить про удаваність оспорюваного договору дарування, оскільки обов’язок укласти договір купівлі- продажу в майбутньому виникає лише у сторін попереднього договору, якою обдарована не була;

після набрання рішенням про визнання недійсними прилюдних торгів законної сили у відповідача виникає зобов’язання повернути позивачу (покупцю) сплачені грошові кошти, невиконання якого зумовлює застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК;

орендна плата та інші платежі державі або місцевим радам народних депутатів не могли вважатися платою за придбання майна державного підприємства;

сам лише факт проходження відповідачем військової служби не свідчить про наявність підстав, що мають істотне значення, для розірвання договору із застосуванням правових наслідків, передбачених у частині другій статті 756 ЦК.

Цивільний процес:

належним виконанням вимог процесуального закону щодо підписання письмового документа є здійснення особою підпису після викладення основного тексту цього документа чи відомостей про додатки до нього;

електронний документ, створений з дотриманням вимог законодавства, має таку ж юридичну силу, як і документ на паперовому носії. У разі виявлення розбіжностей між відомостями на електронних та паперових носіях пріоритет мають відомості на паперових носіях;

право на касаційне оскарження судових рішень у справі за скаргами на дії державного виконавця відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК існує без залежності від такої ознаки, як малозначність справи і розгляд її в порядку спрощеного позовного провадження;

відсутні правові підстави для зупинення провадження у цивільній справі на підставі пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні, яке перебуває на стадії досудового розслідування

довіреність, видана з дотриманням правил, як електронний документ, не вимагає будь-якого засвідчення і є належним документом, що підтверджує повноваження представника у суді;

під час визначення розміру судового збору у справах про стягнення заборгованості за договором про сплату аліментів слід враховувати, що така заборгованість має аліментний характер, оскільки виникла на підставі договору про встановлення розміру та порядку сплати аліментів;

особи, які є позивачами у справах про захист прав споживачів, не повинні сплачувати судовий збір як при поданні позовних заяв, так і при поданні заяв про вирішення процесуальних питань, пов'язаних з виконанням судових рішень, а також при апеляційному або касаційному оскарженні судових рішень, ухвалених при розгляді таких заяв;

у разі якщо після відкриття провадження у справі суд встановить, що позивач не усунув недоліки позовної заяви в установлениий строк, застосовується норма ч. 13 ст. 187 ЦПК, згідно з якою позовну заяву слід залишити без розгляду;

заява адвоката, подана електронною поштою з використанням електронного цифрового підпису, а не через підсистему «Електронний суд», підлягає поверненню без розгляду, оскільки такий спосіб звернення не передбачений процесуальним законодавством;

процесуальне рішення суду про зупинення провадження у справі у зв'язку з наданням сторонам строку для примирення оформлюється одним процесуальним актом – ухвалою, а тому не може розглядатися як два самостійних процесуальних акти – окремо щодо надання сторонам строку для примирення і щодо зупинення провадження у справі;

подаючи апеляційну скаргу, представник сторони реалізує відповідні права саме учасника справи від імені якого він діє, і, відповідно, такий учасник вправі безпосередньо вчиняти процесуальні дії на виконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху;

відмова у відкритті апеляційного провадження з підстав пропуску позивачем строку на апеляційне оскарження без перевірки її доводів про відсутність волевиявлення на звернення до суду з позовом є порушенням права на доступ до правосуддя;

суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду;

при неможливості проведення призначеної судом експертизи через відсутність необхідних документів суд зобов'язаний встановити, хто з учасників справи ухилився від їх надання, та відповідно до ч. 1 ст. 109 ЦПК вирішити питання про визнання чи відмову у визнанні факту, для з'ясування якого призначалася експертиза.

Добірка буде корисною для адвокатів, які спеціалізуються на цивільних спорах, оскільки містить практичні орієнтири та демонструє поточні тенденції в підходах суду касаційної інстанції.

Завантажити Дайджест судової практики у сфері цивільного права та процесу за I півріччя 2025 року можна за посиланням.

Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.