Захист адвокатської діяльності: стартувала серія воркшопів від НААУ

У системі правосуддя адвокат має бути незалежним захисником, але на практиці дедалі частіше стає обʼєктом тиску, переслідувань і дискредитації. Обшуки в офісах, вимоги розголошення таємниці, інформаційні атаки — такі способи впливу стають новою реальністю для професії.

Національна асоціація адвокатів України запустила серію воркшопів для адвокатів, присвячену проблемі збереження професійної незалежності в умовах зростаючого тиску. Днями відбувся перший захід на тему: «Недопущення порушень гарантій адвокатської діяльності. Інструменти протидії порушенням та незаконному втручанню в адвокатську діяльність». Організаторами виступили UNBA NextGen, Комітет захисту прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності та Комітет з питань захисту прав людини.

Відкриваючи захід, голова Молодіжного комітету Ігор Андрєєв нагадав, що адвокат виступає у процесі не лише стороною, але й мішенню. Тож важливо не лише знати свої права, але й вміти щодня їх захищати. «Саме для цього ми створюємо цю платформу — воркшопи, які говорять мовою практики, - пояснив модератор. - Ми маємо сформувати у молодих адвокатів чітке розуміння механізмів самозахисту, етичної відповідальності та меж професійної безпеки».

Голова Комітету захисту прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності НААУ Євген Солодко сформулював та дослідив чотири базові правила, яких кожен практикуючий адвокат повинен дотримуватися у роботі, аби вміти захистити себе. По-перше, необхідно добре знати алгоритм дій під час обшуку, затримання чи виклику на допит. По-друге, важливо вміти комунікувати з правоохоронцями без емоцій та в межах правового поля. Лише за таких умов можна зберегти свою репутацію. По-третє, коли порушення гарантій діяльності все ж сталося, його ігнорування - найгірший варіант. Кожен випадок слід фіксувати і передавати до органів адвокатського самоврядування. А з цього вже випливає четверте правило - адвокат не повинен залишатися наодинці із загрозою.

Про важливість підвищення професійної свідомості адвокатів та зміцнення етичних стандартів у взаєминах з клієнтами говорив член Ради Комітету захисту прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності НААУ Артем Захаров. Він нагадав, що основи стосунків з клієнтами закладені у ст.ст. 8, 18, 19 Правил адвокатської етики: адвокат зобов'язаний залишатися незалежним від свого клієнта, водночас, має інформувати про наслідки його дій та роз'яснювати правову позицію у справі.​ Також не можна приймати доручення, якщо бажаний клієнтом результат або засоби його досягнення є протиправними, або якщо доручення виходить за межі професійних прав і обов'язків адвоката.​

А.Захаров навів декілька практичних рекомендацій. Зокрема, порадив у стосунках з клієнтом дотримуватися власної системи цінностей. У роботі можна застосовувати різні ролі: захисник, радник, представник, медіатор, перемовник тощо.​ Обовʼязково слід аналізувати запити клієнтів на відповідність власним цінностям, місії та професійним ролям.​
Також важливо встановити чіткі правила щодо гонорарів і не відступати від них за жодних обставин.​ Звісно, будувати взаємини з клієнтом слід на основі взаємної довіри та партнерства, але водночас необхідно вміти відмовляти та та свідомо обирати клієнтів, з якими працювати.​ А для запобігання протиправним діям важливо розʼяснювати наслідки та уникати участі в будь-яких протиправних діях під виглядом надання правничої допомоги.​

Адвокатська діяльність за своєю природою передбачає оперування чутливою інформацією, доступ до якої визначається не лише законом, але й довірою між адвокатом та клієнтом. Саме тому ключове значення має належне зберігання такої інформації. Голова Комітету НААУ з питань захисту прав людини Ганна Колесник наголосила, що найбільш вразливими є документи, що створюються або обробляються адвокатом під час формування правової позиції: проєкти процесуальних документів, внутрішні аналітичні записки, узагальнення доказів, варіанти стратегій дій у справі. Втім, не менш критичною є втрата або компрометація документів клієнта — довіреностей, особистих документів, виписок, листування. Їх зберігання без відповідного рівня захисту підриває репутацію та дає підстави для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності.

Тож поводження з інформацією (як у паперовому, так і електронному вигляді) має відбуватися із забезпеченням вимог щодо її отримання, обробки, передачі, архівації та знищення. У цьому контексті важливими є не лише технічні заходи (шифрування даних, багатофакторна автентифікація, використання корпоративних хмарних сервісів із розмежуванням прав доступу), але й організаційні механізми — ведення журналів передачі документів, актів прийому-передачі, застосування політики обмеженого доступу до матеріалів у компанії.

Тож значну увагу слід приділяти питанням залучення до роботи працівників, особливо помічників, стажерів та практикантів. Г.Колесник звернула увагу, що адвокати іноді делегують їм виконання технічних завдань, пов’язаних з підготовкою документів, скануванням чи архівацією. При цьому немає усвідомлення, що особа без статусу адвоката чи належної підготовки може не дотримуватись вимог конфіденційності, або просто не розуміти їх. Відтак, прийняття на роботу або залучення практикантів має супроводжуватись не лише підписанням угод про нерозголошення, а й запровадженням внутрішніх політик доступу та інструкцій з інформаційної безпеки.

Окрему увагу голова комітету приділила питанню організації архіву. Строки зберігання мають бути визначені з урахуванням положень процесуального законодавства та особливостей конкретної справи. Зберігання копій проєктів документів, електронної переписки з клієнтом, довідок та пояснень, які не були подані до суду, але формували юридичну позицію, може мати вирішальне значення при поновленні справи або у випадку подальших спорів.

Також суттєве значення має поведінка самого клієнта. Адже саме він може мимоволі розголосити правову позицію, передати документи стороннім особам або оприлюднити елементи стратегії у соціальних мережах. Це створює не лише ризики для справи, а й для самого адвоката — з огляду на втрату процесуальної переваги або можливі обвинувачення у недобросовісному веденні справи. Відтак, адвокату слід не лише самому зберігати таємницю, а й чітко комунікувати клієнту межі дозволеної поведінки.

Тож, резюмувала Г.Колесник, питання зберігання інформації в адвокатській діяльності виходить за межі технічного аспекту й стає частиною адвокатської ідентичності як носія професійної довіри, захисника прав людини та гаранта процесуального порядку. Забезпечення інформаційної безпеки вимагає від адвоката впровадження власної політики захисту, постійного оновлення знань у сфері ІТ-безпеки, а також формування відповідального середовища всередині бюро.

Серія воркшопів триватиме. Наступні заплановані теми: цифрові ризики, професійна етика, захист прав адвокатів у кримінальному провадженні тощо.

Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.