Гарантії зі знаком «мінус»

Проект №9055 обмежує права адвокатів і послаблює можливості для захисту

Остання спроба так званої реформи адвокатури, а точніше її псевдореформи, набула широкого резонансу. Адже йдеться про загрозу розбалансування правової системи держави, яка не може існувати без ефективної, самоврядної та незалежної адвокатури.

Новели вул.Банкової

Зараз непрості часи в житті адвокатури, адже до Верховної Ради внесений законопроект «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (№9055), автори якого, прикриваючись гарними гаслами про «посилення гарантій» та «надання нових прав», хочуть обмежити права адвокатів та послабити можливості для захисту людей.

У пояснювальній записці зазначається, що запропоновані зміни нібито «передбачають розширення професійних прав адвокатів, що забезпечить реальну, а не декларативну змагальність сторін у судовому процесі». Це, по-перше, сумно, бо, виявляється, права адвокатів уважаються чимось декларативним!

По-друге, заступник глави Адміністрації Президента Олексій Філатов на своїй сторінці у Фейсбуку пише, що «якість системи правосуддя не в останню чергу залежить від якості представництва в суді». Дуже шкода, що поважні державники все рідше замість поняття «судова влада» застосовують визначення «система», немов намагаючись применшити значимість суду.

Ситуація, безперечно, дуже тривожна. Адже той самий О.Філатов так і написав: «Кожне право повинне балансуватися відповідальністю». І всі ті розмови про додаткові гарантії для захисників — для окозамилювання. Бо відповідні норми під час другого читання можуть зникнути, а от новели про відповідальність залишаться за будь-яких умов.

Зокрема, проект передбачає доповнення до Кримінального процесуального кодексу, яке дозволить суду визначати зловживання сторонами процесуальними правами. Розширено можливості для порушень при оголошенні підозри спеціальним суб’єктам.

При цьому нам розповідають про «додаткові гарантії»: заборону огляду та обшуку, збирання інформації про спілкування між адвокатом (помічником адвоката) і клієнтом, адвокатом і помічником адвоката тощо. Це — не додаткові гарантії, а головні постулати, на яких тримається вся адвокатська діяльність! Чи горе-реформатори про це не знали?

Натомість у проекті вперше за всі часи незалежності детально прописано, хто і як може подати скаргу на адвоката: прокурор, який брав участь у справі, та слідчий, керівник органу досудового розслідування. Саме такі «додаткові гарантії діяльності» хочуть надати адвокатам?

Приховані загрози

Диявол, як це зазвичай буває в реаліях українського парламентаризму, криється у «Перехідних та прикінцевих положеннях» проекту. Так, до ст.7 КПК додається п.15¹, що передбачає зміну всієї системи захисту, бо запроваджує так звану неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Сенс останнього розкривається у новій ст.22¹ кодексу: «Залежно від обставин справи слідчий суддя, суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, які суперечать засадам кримінального судочинства».

Але це ще не все: «Слідчий суддя, суд зобов’язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами». Втім, адвокатура це вже не той «безхребетний» інститут радянського періоду, і так просто «вплинути» на нас не вийде!

Мають місце й інші загрозливі тенденції, які автори документа вправно «сховали» в змінах до КПК. Наприклад, у ч.3 ст.53 з’являється єзуїтська норма про те, що «слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд можуть залучити іншого захисника для проведення окремої процесуальної дії лише у випадку, коли завчасно повідомлений захисник, залучений обвинуваченим, підозрюваним, не може прибути для участі у проведенні процесуальної дії протягом 24 годин або за наявності письмової згоди обвинуваченого, підозрюваного». Про те, як часто слідчі та прокурори прагнуть залучити інших захисників, свідчить чимало прикладів. До речі, з «іншими» захисниками проблем у них не буде, бо у проекті для суддів та прокурорів передбачені дуже вільні умови для доступу до професії адвоката.

Інший приклад — нова ст.237¹ КПК. Зараз у ст.23 профільного закону чітко й недвозначно прописано: «Забороняється проведення огляду, розголошення, витребування чи вилучення документів, пов’язаних зі здійсненням адвокатської діяльності». А що пропонується? «Якщо у слідчого, який проводить відповідну слідчу (розшукову) дію, є сумніви, що вказані речі та/або документи містять адвокатську таємницю, такі речі та/або документи упаковуються і опечатуються адвокатом або представником ради адвокатів регіону способом, що унеможливлює доступ особи, яка проводить слідчу (розшукову) дію, до таких речей та документів». І потім ці опечатані документи кудись відвозяться. Презюмується, що до слідчого судді, який вже й буде вирішувати, чи міститься в них адвокатська таємниця. Адже про яку таємницю можна вести мову після всіх цих дій?!

І, нарешті, останній акорд — це поява ст.372¹ КПК, яка дозволяє суду постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов’язків, неналежного виконання професійних обов’язків або іншого порушення законодавства учасником кримінального провадження. Хтось сумнівається в тому, що 99% таких ухвал буде проти адвокатів?

В чому не дорікнеш авторам проекту, так це в системності. Адже вони хочуть не лише «витурити» адвоката із процесу, а ще й позбавити найбільш дієвого інструменту — адвокатського запиту. Бо у ст.25 проекту встановлена відповідальність за зловживання правом на адвокатський запит. І таким зловживанням вважається насамперед його направлення для отримання інформації, що не пов’язана з наданням правничої допомоги клієнту. А хто це уповноважений визначати, крім адвоката та самого клієнта?

Історичний момент

Професійне співтовариство має серйозно стурбуватися майбутнім адвокатури, бо настав історичний момент. Приймуть закон — і ми вже нічого не зможемо вдіяти. Сьогодні адвокати не є господарями свого становища. Нас весь час заганяють у рамки. А хочеться, щоб адвокатура сприймалася як спільнота, яка в українському суспільстві вирізняється своєю значимістю й вагою. І від нас із вами залежить, якою буде наша адвокатура.

І ще одне. «Це наступ на права людини, це порушення конституційних норм, практики ЄСПЛ та рішень Конституційного Суду», — сказала недавно голова НААУ Лідія Ізовітова. Тож усі мають усвідомити: йдеться навіть не про обмеження прав адвокатів, а про знищення прав людей, тому що в суді ми представляємо не самих себе — ми захищаємо права та інтереси громадян.

Тому необхідно рішуче висловитися проти цього проекту, підтримати принципову позицію НААУ в тому, що він має пройти оцінку Венеціанської комісії, й категорично виступити проти маніпуляцій європейськими оцінками та тіньових спроб повернути адвокатуру під контроль держави.

Стаття опублікована на сайті  видання "Закон і Бізнес"

Автор публікації: Олексій Фазекош

Олексій Фазекош

адвокат, голова Ради адвокатів Закарпатської області