Олексій Фазекош: Законопроект №9055 – це знищення незалежної адвокатури. Погляд із Закарпаття.

7 вересня 2018 року на сайті НААУ стало відомо про те, що Рада адвокатів України створила робочу групу з аналізу законопроекту №9055 “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, внесеного до Верховної Ради Президентом України 6 вересня 2018 року. Розгляд цього законопроекту визначений Главою держави як невідкладний. Але за оцінкою робочої групи, зміст проекту №9055 не відповідає міжнародним стандартам та демократичним процедурам здійснення реформ. Фактично пропонується запровадити федеративну модель для адвокатури, яка не відповідає сучасним потребам захисту прав людини і громадянина. Враховуючи те, що саме таку точку зору неодноразово висловлював і лідер Закарпатської адвокатури, голова Ради адвокатів Закарпатської області Олексій Фазекош, то ми й звернулися до нього за відповідним коментарем. Але вийшов навіть не коментар, а великий аналітичний матеріал, по якому червоною ниткою йде тривога за майбутнє адвокатури, яку намагаються зламати через коліно й фактично нівелювати її як правозахисний інститут. Нижче наводимо роздуми Олексія Фазекоша з приводу так званої невідкладної реформи адвокатури.

- Ніколи не думав, що й досі буде актуальним епіграф Нікколи Макіавеллі, який я використав у моїй статті до журналу «Адвокат» у далекому 2015 році, який нагадаю звучав так: «Немає справи, влаштування якої було б складнішим, здійснення небезпечнішим, а успіх сумнівнішим, аніж заміна старих порядків новими». Нажаль, у 2018 році це напряму стосується усіх адвокатів України, а заразом – і мільйонів людей які потребують правового захисту. Справа в тому, що проект 9055 замість того, аби посилювати захист прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності, опікується зовсім іншим – дрібнить адвокатуру на феодальні князівства, спрощує доступ для професії державним службовцям й представникам репресивного апарату держави й багато чого іншого. Це питання не лише професійного інтересу — це питання подальшого функціонування України як правової держави.

Аби будувати щось міцне і вартісне, слід спершу пересвідчитися, що підмурівок достатньо міцний. А для реформування системи адвокатури на Україні цей підмурівок становить незалежність адвокатури від держави, яка унеможливить будь-який вплив на неї з метою використання у політичних цілях, маніпулювання в кримінальному судочинстві, рейдерстві та інших подібних намірах. Захист професійних прав адвокатів, розширення компетенції адвокатів, яке називають введенням адвокатської монополії, розв’язання соціальних та пенсійних питань, оподаткування тощо – це важливі питання діяльності адвокатської корпорації, які можуть бути розв’язані в подальшому за умови її реальної конституційно визначеної незалежності.

Натомість, я цілком погоджуюсь з позицією НААУ про те, що «поданий до парламенту законопроект 9055 може призвести до помилкових або очевидно шкідливих правових експериментів, створить хаос у правовому регулюванні адвокатської діяльності, багато в чому слугуватиме задоволенню кулуарних потреб окремих осіб». І це не голослівні твердження, бо внесений проект закону 9055 містить загрози знищення інституційної гарантії незалежності адвокатури — адвокатського самоврядування та саморегулювання професії. По суті, адвокатура відкидається у своєму розвитку у кам’яний вік. На жаль, цілком справдився мій прогноз про те, що за бажанням поспіхом змінити профільний закон стоять примарні ідеї зробити адвокатуру слабкою і залежною.

Закарпатська адвокатура відразу висловилася негативно, коли стало відомо про втаємничені розробку нового закону про адвокатуру. Тексту законопроекту до вчорашнього дня майже ніхто не бачив, але сьогодні ми побачили багато такого, чого навіть у страшному сні не могли привидитись.

Я зроблю лише короткий коментар по окремим новелам. А потім перейду до висновків, до яких вже дійшла адвокатська спільнота регіону.

Стаття 1

За чинним законом, адвокатська діяльність – це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Це зрозуміло й правильно. Але у законопроекті 9055 спотворили цю норму до невпізнання, зазначивши буквально наступне: адвокатська діяльність – це незалежна професійна діяльність адвоката щодо надання клієнту правничої допомоги та інші види діяльності, передбачені цим Законом. Зауважте, просто «інші види діяльності», які ані до захисту прав та свобод громадянина, ані до правничої допомоги жодного стосунку на мають. Кому так хочеться розмити діяльність адвокатури до якогось держстандарту чи КВЕД? Чи не тому, що бажають повністю «втопити» адвокатуру в корупційних ризиках, наробивши ще більше зв’язок по типу «ТОВ - адвокат – держслужбовець»?

Явно недолуго виглядає й такий пункт: «бюджет Національної асоціації адвокатів України або бюджет адвокатського самоврядування України – план формування та використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення функціонування національних органів адвокатського самоврядування». Вибачте, що означає «або», тобто кошти будуть або в НААУ, або в якогось міфічного іншого «адвокатського самоврядування», бо ж далі йде про «функціонування національних органів». Добре, хоч потім пояснили, що мова усього лише йде про 1) З'їзд адвокатів України; 2) Раду адвокатів України; 3) Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури; 4) Вища дисциплінарну комісію адвокатури; 5) Вищу ревізійну комісію адвокатури. Але ж як треба було постаратися, щоб додуматись назвати З’їзд адвокатів органом, щодо якого НААУ «відкриває банківські рахунки, наділяє грошовими коштами та іншим майном, необхідним для здійснення діяльності». Але ж саме так записано у ст. 52 проекту. Сказати, що проект виглядає неохайним з точки зору техніко-юридичної побудови – це взагалі нічого не сказати.

До речі, стандартна техніка нормотворчості передбачає, що в правових нормах не повинно бути зайвих положень або викладення загальновизнаних речей. І дивіться, як же хтось хотів нам розтлумачити, що «іноземний адвокат – це фізична особа, яка набула право на здійснення адвокатської діяльності в іноземній державі у порядку, передбаченому законом іноземної держави». Рахую, що автори законопроекту, коли її виписували, розмірковували приблизно так: «Унікальна й дуже важлива норма, без цих змін адвокатура точно не виживе».

Не можу не зупинитись й на запровадженні фідуціарної діяльності адвоката. За проектом, це діяльність адвоката, адвокатського бюро або адвокатського об'єднання, яка полягає в управлінні майном (грошовими коштами, цінними паперами, валютними цінностями тощо) клієнта від його імені у зв'язку з наданням клієнту правничої допомоги. Теоретично, що хотіли цим сказати автори цієї ідеї, можна здогадатись – на час знаходження в тому ж СІЗО не дуже вдасться покерувати бізнесом, а тут адвокат все може й продати, й купити. Але є невеличке «але». Зрозумійте, тільки-но бодай один адвокат на всю Україну банально використає кошти на свої забаганки (але, звичайно ж «в інтересах» клієнта», бо отримати 5 копійок за новеньку автівку – це ж теж інтерес), як адвокатура в цілому буде визнана шахрайською організацією, і ми тоді ще будемо заздрити славі «чорних рієлторів».

Стаття 4

Адвокатська діяльність здійснюється на засадах «лояльності до інтересів клієнта». Дивно, що лише лояльності, а чому не запопадливості, вірності, відданості, врешті-решт послуху? Тільки лояльності, дивно. Адвокат, дійсно, повинен захищати інтереси клієнта, і це нормально. Но бути ще й лояльним, це у кого тут такий культ царя вималювався?

І знову про іноземних адвокатів. Мабуть, вітчизняних комусь замало. Прописали таку собі норму «ніпрощо»: «Іноземний адвокат здійснює адвокатську діяльність на території України відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено міжнародним договором». Тепер просте питання до усіх: хто може назвати хоч один міжнародний договір, де хоча б два слова сказано про здійснення діяльності іноземного адвоката на території України»? А отже чергова відсилочна, безглузда й нікому не потрібна норма.

Стаття 5

«Держава сприяє функціонуванню адвокатури, у тому числі органів адвокатського самоврядування, не втручаючись в її діяльність». Та ні ж, панове, зовсім не так. Відкриваємо Академічний тлумачний словник й читаємо: «СПРИЯТИ - Позитивно впливати на що-небудь; створювати, викликати бажання виконувати яку-небудь дію; потурати кому-небудь». На щось позитивне від держави адвокат, якщо чесно, має сподіватись в останню чергу, а так просто згадуються слова Нечуя-Левицького: «Старий голова розпустив село, а найбільше сприяв парубоцтву та дівоцтву». У системних адміністраторів та програмістів є один страшенний забобон, який звучить так: «Навіть якщо вас переконують, що систему слід оновити й вона буде краще працювати, не робіть нічого – й взагалі не чіпайте того, що добре працює». То й я собі питаю, а кого саме не влаштовує чинна норма: «Держава створює належні умови для діяльності адвокатури та забезпечує дотримання гарантій адвокатської діяльності»? Та мабуть того, кого не влаштовує створення «належних умов для діяльності адвокатури», не інакше.

Розділ II  НАБУТТЯ ПРАВА НА ЗДІЙСНЕННЯ АДВОКАТСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. ОРГАНІЗАЦІЙНІ ФОРМИ АДВОКАТСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Погана чи гарна зараз система допуску до професії – це питання, дійсно, досить специфічне й спірне в окремих аспектах. Чув, як в інших регіонах складали «чорні списки» для прокурорів та слідчих, які хотіли стати адвокатами. Й справді, надавати доступ в адвокатуру тому, хто вчора тебе принижував, а сьогодні бажає стати колегою, - про це можна дискувати. Хто і як приймає іспити – це теж питання більш технічно-організаційне (й тому яскравий приклад – Концепція, яку декілька місяців тому запропонувала НААУ), але ж в проекті 9055 все взагалі перевернули з ніг на голову. Бо виявляється, що для того, аби стати адвокатом, достатньо лише два роки пропрацювати прокурором (дослівно норма звучить так: «стаж роботи в галузі права – стаж роботи особи як стажера адвоката та (або) на посаді судді, прокурора». Я вже чув ганебні історії, як окремі департаменти прокуратури майже у повному складі засновували нові адвокатські об’єднання. Але що станеться з адвокатурою після прийняття такої норми, навіть мені – багаторічному прихильнику фантастики – уявити важко. Але що мене ще більше обурює – так це приховане приниження адвокатури, бо у ст. 8 йдеться про те, що разом із заявою про допуск до складення кваліфікаційного іспиту особа, яка виявила намір стати адвокатом, подається рекомендація адвоката, стажером якого була особа, яка виявила намір стати адвокатом. Отакої! Тобто за стажера та його фаховість ще має поручитись адвокат, а от за суддю чи прокурора – навіть поганенької довідки не треба? Іншими словами презюмується, що суддя та прокурор – вони бездоганні як майбутні адвокати, а от стажер адвоката – це щось таке, сумнівне…

Про все інше з цього розділу навіть не хочу обговорювати, бо зрозуміло, що основна мета його проста й зрозуміла – «впустити» в професію побільше своїх людей, зробити її не фаховим середовищем професійних правників, які готові ставати на герць з усією державною машиною примусу, а просто розмити цей інститут до невпізнання, щоб потім його підім’яти під себе, і як варіант – підпорядкувати під Міністерство юстиції…. Або ще щось.

А от хіба що одне-єдине ще скажу. Мабуть, автори законопроекту взагалі не розуміють чим займаються ради адвокатів регіону, коли прописують таке: «Текст присяги адвоката України підписується адвокатом і зберігається радою адвокатів регіону. Адвокату надається копія підписаного ним тексту присяги». Без цієї копії, звичайно, й адвокат – не адвокат. І це при тому, що з проекту зник важливий нюанс: вже не треба буде, щоб адвокат присягав «бути вірним присязі». Зрозумійте мене правильно. Присяга – це надзвичайно важливо, але вже тоді хоча б віддайте оригінал адвокату, а копію залишайте собі… А то трохи схоже на абсурдну ситуацію, коли нареченим видаватиметься не свідоцтво про шлюб, а лише його копія. Іншими словами, бюрократію у закон додали, а про його сенс трохи забули.

Стаття 13

Організаційні форми здійснення адвокатської діяльності начебто виписані без помилок, але без незрозумілих норм не обійшлось і тут. Так, з одного боку адвокатське бюро є юридичною особою, створеною одним адвокатом, і діє на підставі статуту. І трохи нижче: «адвокат, який здійснює адвокатську діяльність у формі адвокатського бюро, може бути засновником бюро або перебувати з ним у трудових відносинах». То десь тут щось не так: або створене одним адвокатом із зазначення свого прізвища, або перебуває у трудових відносинах. Але якщо вже перебуває у трудових відносинах, то яка принципова відмінність від адвокатського об’єднання? Навіщо було робити просте – складним, не розумію.

Статті 15 та 16

А ось тут автори перемудрили самих себе. З одного боку залишається поняття «помічник адвоката», який працює нарівні з адвокатом, кількість їх не обмежується, і він навіть отримує свідоцтво помічника… А з іншого – це помічнику просто нічим не допоможе! Бо виявляється, адвокатом зможе стати лише СТАЖЕР адвоката! Який, начебто є помічником адвоката, але кількість яких затверджується ВККА!! Та ще й стажери можуть бути лише у адвокатів з п’ятирічним стажем свідоцтва!!! Це й маразм, й дурість, й банальна дискримінація. Тобто ВККА якимось чином буде знати, кому й скільки стажерів можна мати. Молоді юристи навіть не зрозуміють, навіщо взагалі їм працювати помічниками у «неп’ятирічних адвокатів». Іншими словами, доступ до професії не полегшується, а навпаки перетворюється в блюзнірство. А адвокатам без «п’яти років» про помічників можна буде відразу забути, бо хто ж згодиться працювати помічником 5 років, а потім ще 2 роки стажером. Краще вже у прокурори піти, і без жодних проблем стати адвокатом через 2 роки. Ось це і є справжня мета цього законопроекту.

Стаття 17

Ще одна норма: «Адвокат протягом п'яти робочих днів з дня зміни відомостей про себе, що внесені або підлягають внесенню до Єдиного реєстру адвокатів України, письмово повідомляє про такі зміни раду адвокатів регіону за адресою свого основного робочого місця, крім випадків, якщо ці зміни вносяться на підставі рішення дисциплінарної комісії адвокатів регіону або відповідного рішення суду». Тут просто не зрозуміло, які такі відомості в ЄРАУ будуть вноситись на підставі рішення суду? Без конкретних вказівок, це ж просто страшна буде норма.

Стаття 19

«Адвокат може здійснювати інші види діяльності, не заборонені законом». Навіть коментувати не хочеться. Просто зараз ця норма звучить так: «Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом». Як кажуть, відчуйте різницю.

Ну а потім, на додачу ще й цілий Розділ IV «АДВОКАТСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ ТА ІНШІ ВИДИ ДІЯЛЬНОСТІ» запровадили. А там на вибір: «Законом можуть бути встановлені спеціальні правила щодо суміщення адвокатської діяльності з іншими видами діяльності» (ст.27), «Адвокат, який працює за трудовим договором (контрактом) з особою, яка не є адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням, зберігає статус адвоката, має право представляти свого роботодавця в суді, користується в рамках діяльності за таким договором професійними правами адвоката та гарантіями адвокатської діяльності» (ст.28), «Адвокат може суміщати адвокатську діяльність зі статусом посадової особи господарського товариства або іншої юридичної особи» (ст.29), і нарешті феєричне – «Адвокат, який працює в органі державної влади, іншому державному органі або в органі місцевого самоврядування, зберігає статус адвоката, може надавати правничу допомогу органу, в якому він працює, представляти цей орган у суді». Кому й навіщо знадобилося таке ганебне гвалтування статусу адвоката, навіть не хочу здогадуватися.

Стаття 21

Під час здійснення адвокатської діяльності адвокат зобов'язаний: сприяти врегулюванню спорів передусім мирним шляхом, наскільки це можливо в інтересах клієнта. Іншими словами можна зрозуміти так, що якщо адвокат виграв справу в судовому порядку, то він порушив свій обов’язок? Нісенітниця? Авжеж! Але автори законопроекту пішли ще далі – крім усього іншого адвокат буде зобов’язаний «сприяти здійсненню незалежного і безстороннього правосуддя»! Це в якому сенсі сприяти? Чи може це банальне копіювання з Закону «Про судоустрій і статус суддів»?

Стаття 23

Дуже цікаво, хто саме є ініціатором внесення в статтю про адвокатську таємницю ось цієї норми: «Адвокат не несе дисциплінарної, адміністративної, цивільно-правової та кримінальної відповідальності за подання центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, інформації про фінансову операцію, навіть якщо такими діями завдано шкоди юридичним або фізичним особам, та за інші дії, якщо він діяв у межах виконання Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення". Це що за індульгенція така, а як же «лояльність» до інтересів клієнта?

Стаття 25

Один з головних інструментів адвоката – це адвокатський запит. Але не для авторів законопроекту, бо вони відтепер хочуть запровадити відповідальність за «зловживання правом на адвокатський запит». А хто і як це зловживання визначатиме – це вже питання десяте.

До речі, щодо відповідальності, автори проекту 9055 пішли в цьому питанні ще далі у своєму бажанні загнобити адвокатуру – й серед загальних умов дисциплінарної відповідальності передбачили наступне: «Дисциплінарне провадження – процедура розгляду письмової скарги та/або окремої ухвали суду, які містять відомості про наявність у діях адвоката ознак дисциплінарного проступку». Чесно кажучи, до цього дня я ще жодного разу не бачив ухвали суду, де містилися б відомості «про наявність у діях адвоката ознак дисциплінарного проступку». Але, мабуть, будуть. А до підстав відповідальності додали таке собі абстрактне, але приємне для слідчих: «Зловживання правами, наданими йому цим Законом або процесуальним законом». Схему тепер розумієте? Адвокат активно захищає клієнта, слідчому та\або судді це не подобається, декілька телефонних дзвінків – з’являється відповідна ухвала, а потім і звинувачення адвоката у «зловживанні». І справу зроблено – незручний адвокат елегантно, а головне «цілком законно» виводиться з процесу через загрозу позбавлення адвокатського свідоцтва. Це банальне знущання над адвокатурою.

А щодо статті 40 (види дисциплінарних стягнень), то тут вже навіть не розумієш, це жарт, сарказм чи гірка іронія долі. Але зацитую: «За вчинення дисциплінарного проступку до адвоката може бути застосовано грошове стягнення у розмірі до трьох прожиткових мінімумів для працездатних осіб»… Поки не дочитаєш до того, що «грошове стягнення застосовується виключно за несплату щорічного внеску адвокатів на фінансування діяльності органів адвокатського самоврядування», то у голові промайнуть усілякі думки про авторів проекту 9055. Але все одно цікаво, а чому ж до суддів та прокурорів такого дисциплінарного стягнення до цих пір не впровадили – невже ті «не грішать» нічим? Чи просто ще не доросли до такої «важливої реформи»?

І нарешті ми дійшли до не менш важливого – розділу про адвокатське самоврядування. Тут вже у проекті 9055 напхали усього – від копіювання російського досвіду з їх «адвокатськими палатами», до повного нерозуміння того, як працює адвокатське самоврядування. Наприклад у статті 51 написано просто – «Регіональна палата адвокатів об'єднує всіх адвокатів регіону, адреса основного робочого місця яких знаходиться у відповідному регіоні». Як отак прямо усіх-усіх? Закарпаття – не найчисельніший регіон, але я навіть в Мукачево чи Ужгороді не знайду приміщення для усіх адвокатів регіону одночасно, а вже про Київ так взагалі мовчу. Чи може палата - це не орган адвокатського самоврядування? Ну добре, читаємо далі...

А далі – ще цікавіше. Голова ради адвокатів регіону за посадою є головою регіональної палати адвокатів, і саме він розпоряджається майном Палати. Але разом з тим, сама Рада адвокатів не є юридичною особою, бо такою юридичною особою є регіональна палата, яка взагалі в законі не вказана як орган адвокатського самоврядування! І на останок – палату повинна утворити конференція адвокатів регіону, яка скликається Радою адвокатів регіону, яку має створити Регіональна Палата. Врешті-решт, рейтингова форма таємного голосування по всім членам органів адвокатського самоврядування на практиці породить проведення цих конференцій в 3-4 тури, в багатьох регіонах, переконаний, ці конференції будуть зірвані, відповідно не можна буде обрати делегатів та провести повноцінний і легітимний З’їзд адвокатів України. Як наслідок, буде правова вакханалія і хаос, які приведуть до руйнівних наслідків для системи вітчизняної адвокатури, як самоврядного правозахисного інституту. У Франсіска Гойя є картина «Сон розуму породжує чудовисько». Ось і тут така ж картина…

Для чого це робиться? Формально - і на думку так званої адвокатської опозиції - начебто, щоб дати «свободу» усім адвокатам. Хоча, де автори проекту сьогодні побачили кріпаків у неволі – мені не дуже зрозуміло. А фактично – все це робиться для знищення адвокатури. Щоб її голос ніде не був почутий – ані на національному рівні, ані на регіональному. Бо виявляється у нас національні та регіональні органи адвокатського самоврядування ніяк між собою не пов’язані і можуть творити що завгодно.

І власне ще таке. У статті 55 написано, що Конференція адвокатів регіону є вищим органом адвокатського самоврядування у відповідному регіоні. Але що ж тоді таке оця палата? Не орган – але всіх об’єднує. Нічого не вирішує, але є юридичною особою. Голова цієї палати – з іншого органу самоврядування. А майном розпоряджається взагалі тільки один орган з п’яти перерахованих в якості "елементів" цієї палати. Що ж це за монстр такий? "Палата №6" - не інакше.

І це при цьому, що члени кваліфікаційних та дисциплінарних комісій регіону перетворюються на таких собі секретарів або технічних працівників, бо наприклад, «кваліфікаційна комісія адвокатів регіону утворюється і діє у відповідному регіоні з метою вирішення питань про допуск особи, яка виявила намір стати адвокатом, до складення кваліфікаційного іспиту, організації проведення кваліфікаційних іспитів та включення іноземних адвокатів до Єдиного реєстру адвокатів України». І для цього треба обирати членів комісії адвокатів – щоб вони лише перевіряли документи та організовували іспити? Вибачте, але адвокат – це вільна й незалежна професія, й не треба її так принижувати. Разом з тим, навіщо було виписувати норму про те, що «Голова кваліфікаційної комісії адвокатів регіону розпоряджається коштами і майном кваліфікаційної комісії адвокатів регіону». Цікаво, а на якій підставі, якщо ККА навіть не є юридичною особою? Те ж саме питання й щодо голови дисциплінарної комісії…

Іншими словами внесений до парламенту законопроект, у разі його прийняття, дасть старт некерованому, сповненому зловживань процесу масової реєстрації регіональних палат як нових юридичних осіб. Він створить підвалини для клонування таких організацій: в областях будуть створюватися по декілька псевдоадвокатських організацій. І це тільки один з багатьох ризиків, які закладені в текст законопроекту.

Але ж є незмінні принципи, якими ні за яких обставин не можна поступатися!

Свого часу, у телезверненні до адвокатської спільноти, яке є не стільки моїм індивідуальним баченням, скільки синтезом колективної думки адвокатів Закарпаття, я вже наголошував на тому, що ми не можемо за жодних обставин допустити прийняття в такий кулуарний та втаємничений спосіб профільного законопроекту, розробленого фактично без обговорення в регіонах адвокатською спільнотою. Адже це може призвести до проведення такої реформи, яка знищить систему української адвокатури.

Логіка розвитку світових демократій показує, що навіть у суспільстві, де є усталені традиції демократичних цінностей, спостерігаються непоодинокі випадки намагання держави встановити контроль за всіма сферами суспільного життя, у тому числі за правовою системою. І ось аналіз проекту 9055 підводить до логічного і мотивованого висновку: за неприхованим бажанням змінити профільний закон стоять примарні ідеї зробити адвокатуру слабкою і залежною, а адвокатів — керованими. Припускаю, що саме це ховається за ширмою такого псевдореформування.

Реформувати систему адвокатури в Україні дійсно потрібно, але зважено і з врахуванням того, що реформа повинна стати складовою комплексної фундаментальної реформи всієї правової системи, наближення її до європейських правових стандартів. Тому, висловлюючи свої критичні зауваження, вважаю, що законопроект у частині положень, що визначають принципи, процедуру та механізми обрання до органів адвокатського самоврядування та доступу до професії, а також нові «гарантії» не є прогресивним, а навпаки є алогічним та концептуально недемократичним. Як наслідок, в цій частині проект не спрямований на поліпшення стану справ в українській адвокатурі та може генерувати конфлікти, що не властиві адвокатському середовищу. Я все-таки сподіваюся, що ми зможемо не допустити прямої руйнації вітчизняної адвокатури внаслідок запровадження такого псевдореформування, задля цього консолідувати зусилля всієї адвокатської спільноти, показати, що ми, як самоврядна та професійна організація, є сила, при чому сила динамічна, незалежна і маюча свою точку зору та вміюча її відстоювати і тому запобігти прийняттю в такій редакції профільного законопроекту, вимагати його направити до Венеціанської комісії, при чому НЕ ПРОСИТИ, А САМЕ ВИМАГАТИ КОНКРЕТНО В КАТЕГОРИЧНІЙ ФОРМІ.

Тільки цілісна і неподільна адвокатура може посісти належне місце у правовій системі України, що цілком вкладається у доктринальне бачення функціонування цього конституційного правозахисного інституту. Тому проект 9055 потребує негайних змін та уточнень, і до першого читання вже надійти у зміненому вигляді.

Мої улюблені письменники — брати Стругацькі в одному з творів висловили таку думку: «За всем на свете стоят чьи-то интересы. А за теми, кто имеет эти интересы, стоят Кукольники, которые их используют во имя своих интересов. Надо просто нити обрезать, связующие их, и тогда ничьи интересы не будут удовлетворены». Зараз для української адвокатури настав доленосний час. Вирішується, чи буде вона незалежною та самоврядною, сильною, такою, що займає гідне місце у правовій системі нашої держави і впливає на суспільні процеси, які в ній відбуваються.

Це рубікон для української адвокатури.

Стаття опублікована на сайті  видання "Zrada"