Постать адвоката Євгена Олесницького крізь призму часу

Постать Євгена Олесницького (1860 — 1917) є ключовою для розуміння процесів національного відродження Східної Галичини на зламі XIX — XX століть, періоду, коли українці боролися проти польського та австроугорського національного і соціального гніту.

Євген Олесницький з’явився на авансцені як яскравий представник нової плеяди галицько-української інтелігенції (так звана «Адвокатська доба»), яка стала генератором ідей та забезпечила перехід від сентиментального українофільства до модерного, органічного українства.

Євген Олесницький — це зразковий політичний лідер європейського взірця, який поєднав адвокатський хист (захист прав), економічну ерудицію (організація кооперації) та  парламентську діяльність (формування політичної програми) для досягнення національно-державного розвитку. Водночас він став центральною фігурою модерного українства кінця XIX  — початку XX століття, що  уособлювала у  собі риси культурно-освітнього діяча, адвокатазахисника, економіста-організатора та  політикадержавника.

Вийшовши з плеяди здібних правників, Євген Олесницький втілював тип громадського діяча, чий світогляд, сформований під впливом родинного виховання, Тернопільської гімназії та Львівського університету (І. Франко, В. Барвінський, К. Левицький), був спрямований на шлях «органічної праці» — практичної та результативної, що протиставлялася сентиментальному українофільству.

Кристалізація його народовських переконань відбулася вже у студентські роки через активну участь у  громадських організаціях («Дружній Лихвар», «Кружок правників») та  співпрацю з  періодичними виданнями («Нове зеркало», «Батьківщина», «Діло», «Правда»), де він зарекомендував себе як блискучий публіцист.

Після отримання правничої освіти Євген Олесницький відкрив юридичну канцелярію у Стрию та швидко став кваліфікованим адвокатом, відомим на цілий край завдяки захисту соціально-економічних і громадянських прав українців. Справа Теофіла Окуневського — найгучніший приклад успішного захисту українського депутата у політичному процесі.

Як правник Євген Олесницький не лише захищав окремих осіб, але й рішуче утверджував національну ідею: він став першопрохідцем у використанні української мови як ділової у власному бюро та домігся її впровадження у судочинстві Стрия. Це стало вагомим кроком у самоутвердженні нації.

Юридична практика Євген Олесницького тісно поєднувалася з масштабною громадською діяльністю на Стрийщині. Очолення товариства «Підгірська Рада» перетворило Стрийщину на один із найрозвиненіших національних осередків Східної Галичини, що підтвердило його організаторський талант. Тобто Євген Олесницький як модерний політичний лідер, вийшов з адвокатського середовища.

Євген Олесницький був переконаний, що  національно-державницький розвиток неможливий без економічної опори на заможних громадян, а просвіта має йти водночас із господарською працею. Цей принцип він успішно реалізував на Стрийщині, очолюючи філію товариства «Просвіта». Спочатку як голова матірної (центральної) «Просвіти» у  Львові, а  потім і як провідник її філії у Стрию, він активно створював мережу осередків, організовував освітньо-культурні заходи та сприяв налагодженню промислів (молочарство, дахівкарство, садівництво).

Євген Олесницький відіграв ключову роль в організації господарської діяльності українства. Його заслуги є особливими у розбудові кооперативного руху. Він був визнаним провідником Крайового союзу господарсько-молочарського, який став основою для  поліпшення матеріального добробуту українських аграріїв, та Крайового союзу для хову і  збуту худоби, що  був регулятором цін і  рятував селян від розорення. Євген Олесницький став реформатором товариства «Сільський господар», перетворивши його на головну громадсько-економічну інституцію, що  виражала інтереси українських селян перед владою.

Керівні посади у відомих фінансових структурах (член дирекцій страхового товариства «Дністер», Земельного банку іпотечного, Крайового союзу ревізійного) Євген Олесницький використовував для популяризації демократичних економічних ідей та  їх практичної реалізації.

У велику політику Євген Олесницький прийшов як переконаний народовець з солідним багажем інтелекту та досвіду. Він був серед засновників Української національно-демократичної партії (УНДП), де проявив себе як ліберал європейського зразка. Євген Олесницький увійшов до трійки лідерів партії, демонструючи риси толерантного, коректного, але безкомпромісного у ключових питаннях політика. Відстоював послідовну опозиційну тактику, виступав проти угод з  поляками та  наполягав на  діалозі з  австрійською центральною владою.

Його парламентська діяльність як депутата Галицького сейму та Австрійського рейхсрату, де він очолював українську фракцію, була спрямована на рішуче відстоювання життєво важливих прагнень нації:

1. Економічні питання: вимоги аграрних реформ та  матеріальної компенсації для  селян за  наслідки міжнародних договорів і стихійних лих.

2. Освітні справи: реорганізація народних шкіл, відкриття українських гімназій, українізація підручників, поділ Крайової Шкільної Ради та, найважливіше, відкриття українського університету в Львові.

3. Демократичні перетворення: активна боротьба за виборчу реформу (загальне, рівне, пряме і таємне голосування) — важлива складова політичної програми та необхідний крок до досягнення національнотериторіальної автономії Східної Галичини.

Завдяки гострому розуму, ораторському мистецтву та безкомпромісності у ключових національних питаннях, Євген Олесницький здобув величезний політичний авторитет, який визнавали не лише українські, а й польські політики та офіційний Відень, що підтверджувалося пропозиціями посад віце-маршалка Галицького сейму та члена Крайового Виділу.

Таким чином, діяльність адвоката Олесницького була широкомасштабною, різнобічною та багатогранною. Він долучився до всіх вагомих ділянок українського національного життя (право, культура, економіка, політика). Його праця стала резонансною, оскільки їй була характерна загальноукраїнська зорієнтованість.

Життєвий шлях громадського діяча — це приклад послідовної боротьби за торжество української національної ідеї, яка сприяла розбудові господарського, культурного і  політичного життя та прищепленню національної самосвідомості серед широкого загалу галицьких українців.

Євген Олесницький залишив нащадкам чималий інтелектуальний та моральний капітал, а його життєвий шлях став етапним явищем в історії України. Постать адвоката Олесницького, що поєднав європейський лібералізм із рішучою національною позицією, втілював інтелігентність, професіоналізм, демократичність поглядів, беззастережну відданість ідеалам, може і повинна стати взірцем для формування інституту політичного лідерства сучасних діячів, які будують незалежну Україну.

ВІСНИК НААУ № 3 (119)

Автор публікації: Інна Марків

Інна Марків

доцент, к. іст. н., доцент кафедри інформаційної та соціокультурної діяльності Західноукраїнського національного університету (м. Тернопіль)

Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.