Спрощене банкрутство ММП: чому один євроіндикатор породив протилежні законопроекти

У парламенті з’явилися дві різні моделі спрощеного банкрутства для мікро- і малого бізнесу. Формально обидві пов’язані з виконанням Плану України (Ukraine Facility), але фактично пропонують різне бачення процедури. Тому для ринку важливо, яку саме модель оберуть.

Ключова розбіжність

Урядовий проект №15004 від 06.02.2026 «Про внесення змін до Кодексу України з процедур банкрутства щодо запровадження спрощених процедур для суб’єктів мікропідприємництва та малого підприємництва» — це класична debtor-in-possession модель з факультативним арбітражним керуючим. Боржник зберігає управління, арбітражний керуючий залучається лише за бажанням сторін на умовах цивільно-правового договору. Обсяг повноважень і оплата — договірні. Автоматизованого відбору немає. Суд може припинити повноваження виконавчого органу боржника тільки як захід забезпечення вимог — і лише за умови участі АК як керуючого санацією або ліквідатора.

Депутатський проект №15024 від 10.02.2026 «Про внесення змін до Кодексу України з процедур банкрутства та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеного провадження у справах про банкрутство (неплатоспроможність) для суб’єктів мікропідприємництва та малого підприємництва та особливостей застосування процедур банкрутства для державних підприємств та/або господарських товариств щодо яких прийнято рішення про приватизацію» — діаметрально протилежний. АК обов'язковий: або за поданням сторони, або автоматизованим відбором. Винагорода фіксована — 8 мінімальних заробітних плат за ліквідацію юридичної особи і 4 — за процедуру щодо ФОП. Заявник авансує суму на депозитний рахунок суду. За згодою АК її можна зменшити, але фігура залишається інституційною.

Це різниця, яка визначає всю модель. У № 15004 мікро- і малий бізнес проходять процедуру з можливістю залучити АК як ринкову послугу. У № 15024 — з обов'язковою участю АК на субсидованому тарифі. 8 МЗП за ліквідацію ЮО — це не ринок, а політична плата за збереження фігури АК у процедурі. Головне науково-експертне управління Апарату ВР у своєму висновку цю норму критикує як таку, що не узгоджена з частиною 2 статті 30 КУзПБ — і це доведеться правити. Втім, саме депутатський проект профільний Комітет з питань економічного розвитку рекомендував до першого читання.

Критерії суб'єкта

Урядовий проект бере визначення мікропідприємництва та малого підприємництва (ММП) із Закону «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб». Це відповідає Рекомендаціям Єврокомісії 2003/361/EC і уніфікує понятійний апарат. Поріг входу: для мікро — до 2,5 млн грн заборгованості перед не більш як 10 кредиторами; для малого — до 5 млн грн перед не більш як 15. Плюс вимога здійснювати господарську діяльність не менше трьох років.

Депутатський проект вводить власне визначення ММП у статтю 1 КУзПБ — паралельно до того, що вже існує в базовому законі. Поріг — у мінімальних заробітних платах: 2000 МЗП для ЮО, 1000 МЗП для ФОП. Ліміту за кількістю кредиторів немає. Строк реєстрації — один рік.

На дублювання визначень у двох законах слушно вказало ГНЕУ. І відсутність обмеження за кількістю кредиторів у № 15024 — міна сповільненої дії. Спрощена процедура за визначенням не розрахована на справу з десятками кредиторів, і її застосування до таких справ неминуче призведе до колапсу 180-денного строку.

Строки і перехідність

№ 15004 залишає звичну логіку двох процедур: спрощена санація — до 12 місяців з можливістю продовження на 4 місяці, спрощена ліквідація — до 6 + 4. Між ними двосторонній перехід: із санації в ліквідацію за невиконання плану, із ліквідації в санацію, якщо під час процедури з'явилися активи, що перевищують вимоги. Кредиторські вимоги, розглянуті на попередньому етапі, повторно не доводяться.

№ 15024 жорсткіший: єдиний граничний строк 180 днів, єдина процедура (за суттю ліквідаційна, з можливістю продовження діяльності за клопотанням боржника за відсутності кредиторських вимог). Перехід можливий тільки в один бік — до загальної процедури банкрутства через закриття спрощеної. Але навіть у справах з мінімальним обсягом активів проходження всіх процесуальних етапів за півроку — виклик. Чи витримає цю планку реальна судова практика — питання відкрите.

Превентивна реструктуризація

Цей блок у депутатському проекті отримав менше уваги, ніж заслуговує. А саме він має шанс стати справді робочим інструментом.

У депутатському проекті нова стаття 33-30 КУзПБ запровадить спеціальний режим превентивної реструктуризації для ММП. Не застосовується підвищений стандарт доказування щодо перспективності виконання плану. Можливі лише два класи кредиторів — забезпечений і незабезпечений. Критерій найкращих інтересів кредиторів застосовується виключно у порівнянні з ліквідаційною процедурою. Строк виконання плану — до трьох років. Плюс презумпція підтримки плану незабезпеченими кредиторами, які були належним чином повідомлені про збори і не з'явилися на них — зі збереженням їх права подати письмові заперечення не пізніше ніж за сім днів до заключного засідання.

Це фактично робочий інструмент виходу з боргової кризи до визнання банкрутства. Для мікро- і малого бізнесу, для якого сама ідея банкрутства несе репутаційне навантаження, — це можливість реструктуризувати заборгованість через переговорну процедуру з судовим санкціонуванням результату. Урядовий проект подібного інструменту не містить.

Звільнення фізособи від боргів

Нова частина 3 статті 137 КУзПБ у редакції депутатів — радикальна. Якщо процедура погашення боргів триватиме більше трьох років, суд за заявою боржника, керуючого реалізацією або за власною ініціативою звільняє боржника від боргів — крім забезпечених і тих, що визначені у частині 2 статті 135. Жодних критеріїв добросовісності. Жодного зв'язку з рівнем фактичного погашення. Жодного врахування поведінки боржника під час процедури. Просто тривалість понад три роки — і звільнення.

ГНЕУ справедливо зауважує: це не узгоджується із загальною логікою неплатоспроможності, яка базується на балансі інтересів боржника і кредиторів. Якщо норма пройде без правок, вона створить очевидний стимул до пасивної поведінки недобросовісного боржника: затягнути процедуру до трьох років — і вийти з неї очищеним від незабезпечених боргів. Сама ідея правильна і відповідає європейській практиці, але механізм у такій редакції ігнорує принцип, що звільнення від боргів — привілей, а не право.

Схвалення плану санації

Чинна норма частини 4 статті 52 КУзПБ вимагає одночасного дотримання двох умов: більшість голосів у класі та підтримка плану не менше половиною кредиторів, які мають право голосу. Депутатський проект залишає лише вимогу за голосами.

На перший погляд — технічне спрощення. На практиці — суттєва зміна балансу. У класі незабезпечених, де часто переважає один великий банк з домінуючою часткою вимог, подвійна вимога була захистом для дрібних кредиторів. Вона змушувала мажоритарного кредитора шукати компроміс. Прибравши другу умову, № 15024 фактично повертає нас у реальність, де воля мажоритарного кредитора стає вирішальною.

Пріоритет приватизації

Депутатський проект певною мірою виходить за предмет регулювання, оскільки крім ММП також стосується державних підприємств і передбачає зміни до Закону «Про приватизацію державного і комунального майна». Протягом 12 місяців (24 — для об'єктів великої приватизації) після ухвалення рішення про приватизацію провадження у справі про банкрутство не може бути відкрите, а щодо тих, що вже на стадії розпорядження майном, — підлягає закриттю. Виняток — провадження за заявою самого боржника. Логіка зрозуміла: заборонити паралельні процеси, які зараз блокують обіг державних активів. Але ГНЕУ слушно вказує, що не враховані «пули» об'єктів великої приватизації, де можуть бути суб'єкти з уже відкритими провадженнями.

Що для ринку

Профільний парламентський комітет звернувся до Голови ВР з пропозицією оголосити режим частини 1 статті 116 Регламенту. Це процесуальний спосіб сказати: правити доведеться широко, виходячи за рамки первинного предмета першого читання.

Для арбітражних керуючих ключове питання — збереження фіксованої винагороди у ст. 139 чи рух у бік факультативної моделі № 15004. Другий варіант для мікросегменту означає практичне зникнення АК з процедури. Для бізнесу найцікавіше — не ліквідаційна спрощенка, а саме превентивна реструктуризація за ст. 33-30. Якщо збережеться, мікро- і малий бізнес отримають уперше в українському праві робочий інструмент виходу з боргової кризи без стигми банкрутства. Для банків і кредиторів точки уваги — правки до ч. 4 ст. 52 (схвалення плану санації) та ч. 3 ст. 137 (звільнення фізособи від боргів). Обидві норми в поточній редакції зміщують баланс на користь боржника.

Автор публікації: Юрій Григоренко

Юрій Григоренко

секретар Комітету НААУ з питань банкрутства

Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram