"Підтримка ментального здоров'я українських адвокатів під час війни" детальніше за посиланням

Реалізація права на звільнення із ЗСУ у разі скасування судом наказу про мобілізацію

Головна цитата

«Хоч Законом України «Про військовий обов’язок та військову службу» не передбачено такої підстави для звільнення з військової служби, як незаконна мобілізація, проте проходження військової служби є безпосереднім наслідком від наказу про мобілізацію, а отже, з метою ефективного захисту порушеного права позивача та повного його відновлення буде зобов’язання військової частини в особі командира цієї в/ч ухвалити рішення про звільнення позивача від проходження військової служби та виключення його зі списків особового складу», - адвокат І. Ковальчук

Публікація

Реалізація права на звільнення із ЗСУ у разі скасування судом наказу про мобілізацію

12:36 Вт 07.10.25 Автор : Вісник НААУ 743 Переглядів Версія для друку

Нещодавно медіапростір сколихнула новина, що 5 лютого 2025 року Верховним Судом прийнята постанова у справі № 160/2592/23, у якій суд виснував, що факт непроходження ВЛК під час призову не є підставою для звільнення з військової служби. При цьому суд зазначив, що рішення про мобілізацію, ухвалене ТЦК, вважається чинним, навіть якщо воно було прийняте з порушенням процедури. Скасування такого рішення може бути можливим, але воно не призведе до автоматичного звільнення з військової служби. Тобто якщо військовий хоче звільнитися з військової служби, йому необхідно звертатися до суду для оскарження самого факту мобілізації, а не лише рішення про його придатність до служби. Та чи все так просто у разі скасування судом наказу про мобілізацію?

Питання звільнення з військової служби регулюються ст. 26 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов’язок та військову службу». Серед підстав ми знайдемо досягнення граничного віку, стан здоров’я, сімейні обставини, вирок суду, а також певні обставини, що стосуються загибелі або зникнення безвісти близьких родичів у зв’язку з військовими діями. Проте чинним законодавством не передбачена підстава для звільнення військовослужбовця та подальшого виключення зі списків частини на підставі рішення суду (якщо це не відповідний вирок), або ж через незаконний призов територіальним центром комплектування та соціальної підтримки військовозобов’язаних громадян України для проходження військової служби. І це цілком зрозуміло, адже законодавець не може передбачити, а тим більше закріпити в законі ситуацію, коли суб’єкт владних повноважень, в нашому випадку територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, допускає прийняття незаконного наказу про мобілізацію. Та таке стається повсякчасно.

Для прикладу, нещодавно завершена нами позитивним рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду справа № 560/13624/24.

У цій справі військовозобов’язаний двічі звертався засобами поштового зв’язку до РТЦК та СП за місцем обліку з заявою про надання відстрочки від мобілізації на підставі абзацу 14 частини 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме як «член сім’ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи, зайняті постійним доглядом за нею (не більше одного та за умови відсутності членів сім’ї першого ступеня споріднення або якщо члени сім’ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я). У разі відсутності членів сім’ї першого та другого ступеня споріднення норма цього підпункту поширюється на членів сім’ї третього ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи)».

До заяви було додано: нотаріально завірену копію паспорта та коду позивача; військово-обліковий документ з Резерв +; нотаріально завірену копію паспорту та коду баби позивача; нотаріально завірену копію довідки до акта огляду МСЕК; довідку ЛКК баби позивача про потребу стороннього догляду; довідку про можливість позивача бути доглядачем; нотаріально завірену копію свідоцтва про народження позивача; нотаріально завірену копію паспорта та коду матері позивача; нотаріально завірену копію свідоцтва про народження матері позивача; нотаріально завірену копію витягу з ДРАЦС про підтвердження дошлюбного прізвища матері позивача; нотаріально завірену копію свідоцтва про шлюб матері позивача; нотаріально завірену копію свідоцтва про розірвання шлюбу матері позивача; нотаріально завірену копію пенсійного посвідчення матері позивача; нотаріально завірену копію довідки про неможливість надання сторонньої допомоги матір’ю позивача; нотаріально завірену довідку про розірвання шлюбу між дідом та бабою позивача; нотаріально завірену копію заяви баби позивача.

Військовозобов’язаний двічі отримував відмову у наданні відстрочки та врешті-решт був мобілізований згідно з наказом Хмельницького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

У результаті розгляду судом було прийняте рішення:

— Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з розгляду питань надання військовозобов’язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації Хмельницького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оформлене протоколом № 43 від 27.08.2024, про відмову у наданні Особа 1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

— Визнати протиправним та скасувати наказ начальника Хмельницького районного територіально го центру комплектування та соціальної підтримки «Про призов на військову службу під час мобілізації» № *** від 24.10.2024, в частині, що стосується Особи 1.

Зобов’язати Хмельницький районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки прийняти рішення про надання Особі 1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Та, як зазначалося вище, Особа 1 вже перебуває у військовій частині та знятий з обліку військовозобов’язаних. Відповідно, звернувшись з рапортом про звільнення, Особа 1 отримав відмову за відсутності відповідної підстави у ст. 26 Закону України «Про військовий обов’язок та військову службу». Тепер клієнта очікує ще одне судове провадження щодо оскарження рішення вже військової частини.

Позитивна практика у подібних спорах вже є. Так, 03.06.2025 П’ятий апеляційний адміністративний суд постановив відмовити у задоволенні апеляційної скарги військової частини, яка намагалися оскаржити рішення Миколаївського окружного адміністративного суду у справі № 400/11496/24.

З тексту постанови суду апеляційної інстанції вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1, Військової частини НОМЕР_1, в якому з урахуванням зміни предмета позову просить:

— визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19.11.2024 № 586 (з основної діяльності) в частині призову та направлення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, для проходження військової служби за мобілізацією до військової частини НОМЕР_2;

— зобов’язати військову частину НОМЕР_1 виключити сержанта ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1.

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що ОСОБА_1 на підставі наказу № 55К від 13.02.2013 прийнятий на посаду механіка товариства з обмеженою відповідальністю АГРО-ТОРГОВЕЛЬНА ФІРМА АГРО-ДІЛО. Згідно з наказом Мінагрополітики від 27.05.2024 № 1643 «Про визначення ТОВ АТФ АГРО-ДІЛО критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення, в особливий період» визначено ТОВ АГРО-ТОРГОВЕЛЬНА ФІРМА АГРО-ДІЛО (код ЄДРПОУ 36384300) критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення, в особливий період. 4 червня 2024 року за вих. № 040624-1 ТОВ АГРО-ТОРГОВЕЛЬНА ФІРМА АГРО-ДІЛО звернулось на адресу Мінагрополітики з пропозицією щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та на період дії воєнного стану військовозобов’язаним працівникам згідно зі Списком. До вказаного Списку військовозобов’язаних, які пропонуються на бронювання на період мобілізації та на воєнний стан, було включено військовозобов’язаного працівника товариства ОСОБА_1, який значиться під порядковим № 2. Листом Міністерства оборони України № 220/6945/6 від 15.07.2024 повідомлено, що за результатами розгляду надісланого Списку військовозобов’язаних працівників ТОВ АГРО-ТОРГОВЕЛЬНА ФІРМА АГРО-ДІЛО щодо повноти його заповнення та наявності обґрунтувань, згаданий Список військовозобов’язаних працівників погоджується.

Наказом Мінекономіки від 23.07.2024 № 18029 «Про бронювання військовозобов’язаних» за ТОВ АТФ АГРО-ДІЛО заброньовано на період мобілізації та на воєнний час військовозобов’язаних, які працюють у зазначеному товаристві, за списком, погодженим Міністерством оборони України. Відповідно до результату бронювання за заявою ТОВ АТФ АГРО-ДІЛО № 20240722-31425 від 22.07.2024, сформованого засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, військовозобов’язаного працівника ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, було заброньовано до 22.07.2025.

13 листопада 2024 на адресу ТОВ АТФ АГРО-ДІЛО надійшло розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 07.11.2024 № 4163 щодо оповіщення військовозобов’язаних працівників про їх виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3. Після прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_1 було направлено для проходження медичного огляду ВЛК, за результатами якого його визнано придатним до військової служби в особливий період. Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 19.11.2024 № 586 (з основної діяльності) сержанта ОСОБА_1 призвано та направлено для проходження військової служби за мобілізацією до військової частини НОМЕР_2 з 19.11.2024. Таким чином, ОСОБА_1, який на момент видання начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 наказу від 19.11.2024 № 586 (з основної діяльності), мав діючу відстрочку до 27.05.2025 та бронювання за адресою ТОВ АТФ АГРО-ДІЛО на період мобілізації та на воєнний стан, був незаконно, протиправно, без наявності для цього будь-яких передбачених законодавством підстав, призваний та направлений для проходження військової служби за мобілізацією до військової частини НОМЕР_2. Вказав, що оскаржуваний наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 про призов на військову службу під час мобілізації особи, яка має дійсну відстрочку та бронювання, є явно протиправним та незаконним, порушує права позивача, що і стало підставою для звернення до суду із цією позовною заявою.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 28.02.2025 позов ОСОБА_1 — задоволено.

Судом визнано протиправним та скасовано наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19.11.2024 № 586 (з основної діяльності) в частині призову та направлення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, для проходження військової служби за мобілізацією до військової частини НОМЕР_2. Зобов’язано військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення від проходження військової служби ОСОБА_1 та виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування обставин справи, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з основної діяльності) від 19.11.2024 № 586, як і наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12.01.2025 № 13 є актами індивідуальної дії. Вказує, що чинним законодавством не передбачена підстава для звільнення військовослужбовця та подальшого виключення зі списків частини на підставі рішення суду (якщо це не відповідний вирок), або ж через незаконний призов територіальним центром комплектування та соціальної підтримки військовозобов’язаних громадян України для проходження військової служби. Також зазначає, що зобов’язання військової частини НОМЕР_1 звільнити Позивача з військової служби та виключити зі списків особового складу частини виходить за межі правовідносин між Відповідачем й ОСОБА_1 щодо порядку його призову на військову службу під час мобілізації, яка є предметом розгляду в цій справі.

Проте, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач не може нести відповідальність за належність доведення до відповідача інформації про відстрочку від призову, позаяк така процедура залежна від комунікації між підприємством, де працює позивач, а не від дій позивача, а тому прийшов до висновку, що наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 про призов на військову службу під час мобілізації від 19.11.2024 № 586 в частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 є протиправним та підлягає скасуванню.

Водночас вказано, що хоч Законом України «Про військовий обов’язок та військову службу» не передбачено такої підстави для звільнення з військової служби, як незаконна мобілізація, проте проходження військової служби є безпосереднім наслідком від наказу про мобілізацію, а отже, з метою ефективного захисту порушеного права позивача та повного його відновлення буде зобов’язання військової частини НОМЕР_1 в особі командира цієї в/ч ухвалити рішення про звільнення позивача від проходження військової служби та виключення його зі списків особового складу.

Варто зазначити, що законопроєкт № 13345 про внесення зміни до ч. 4 ст. 26 Закону «Про військовий обов’язок і військову службу» щодо звільнення з військової служби за рішенням суду зареєстровано у Верховній Раді. Законопроєктом пропонується у разі визнання судом процедури мобілізації протиправною звільняти особу з військової служби. Таким чином, пропонується вирішити прогалину в законодавстві, з якою стикнулися адміністративні суди, коли особу було мобілізовано з порушеннями, які встановив суд та ухвалив рішення про визнання наказу про мобілізацію протиправним.

Станом на дату публікації статті законопроєкт № 13345 направлено на розгляд Комітету Верховної Ради України.

Проте, на нашу думку, проблема в цьому питанні залишатиметься до тих пір, поки ТЦК та військові частини не будуть укомплектовані кваліфікованими юристами, які не боятимуться приймати рішення, та поки не буде реальної практики притягнення до відповідальності осіб за протиправну мобілізацію.

ВІСНИК НААУ № 7-8 (113)