Адвокат — це не спільник злочинця, а гарант справедливості суду, - Є. Солодко

Обшуки без дозволу, тиск через ТЦК, публічне ототожнення з клієнтами, прослуховування офісів… Інститут захисту в Україні дедалі частіше сам потребує захисту. На тлі війни та зростання повноважень силовиків адвокатська професія опиняється під дедалі більшим тиском. Але адвокат — це не ворог і не «недоторканний». Це фігура, без якої неможливий справедливий процес. Що в цій ситуації робить Національна асоціація адвокатів України, чи варто чекати на кращі зміни після появи нової конвенції Ради Європи, і як зберегти професію незалежною — про все це «ЗіБ» поговорив з головою Комітету захисту прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності НААУ Євгенієм СОЛОДКОМ.

«У деяких силових органів формується дуже небезпечна звичка — жити в режимі «над законом»

— Євгенію Вікторовичу, лише за останні два тижні в Україні сталося кілька резонансних випадків тиску на адвокатів. Чи можна вже говорити про новий виток системної проблеми, чи це лише поодинокі епізоди?

— Насправді тиск на адвокатів не є якимсь явищем, що притаманне лише останньому часу. Він був завжди. І чиниться у багатьох формах - від згадування у медіа портфелю з «неправильними» клієнтами до побиття і мобілізації за надто активну позицію у конкретних справах.

І недавні події доводять гостроту цієї проблеми. Так, нещодавно в Одесі було затримано нашу колегу, яка здійснювала захист у справі про створення непередбачених законом воєнізованих або збройних формувань. І їй повідомили про підозру за цією ж статтею — ст.260 Кримінального кодексу та обрали запобіжний захід. Цей випадок викликав занепокоєння в адвокатській спільноті, оскільки може свідчити про втручання у професійну діяльність адвоката. Крім того, інші адвокати, які раніше брали участь у захисті ключового фігуранта, були мобілізовані до ЗСУ.

До речі, стосунки адвокатами з ТЦК складаються вельми специфічно. Широкого розголосу набув інцидент у Харкові, коли адвокат, що представляла військовозобов’язаного, зазнала фізичного насильства у приміщенні військово-лікарської комісії. Коли вона почала фіксувати порушення прав свого клієнта, її силоміць виштовхали з приміщення, завдаючи удари, та викинули її речі. Момент побиття навіть потрапив на камеру.

Інший свіжий приклад — обшук у житлі адвоката, проведений слідчим СБУ без дозволу слідчого судді. Під час обшуку було вилучено майно, зокрема носії інформації, що містили адвокатську таємницю. Хоча КПК та наш профільний закон чітко визначає умови проведення цієї слідчої дії щодо адвокатів (ухвала слідчого судді, перелік майна, що підлягає вилученню), ці вимоги доволі часто ігноруються.

Такі випадки не є поодинокими. У 2023 році було ми фіксували порушення прав столичного адвоката, якого затримали детективи НАБУ без належних процесуальних документів. Під час обшуку в його квартирі правоохоронці вилучили майно та кошти, що не мали відношення до кримінального провадження, а також документи, що містили адвокатську таємницю. Обшук проводився також без ухвали слідчого судді, а раду адвокатів регіону навіть не було повідомлено про слідчі дії, хоча це також передбачено законом.

У 2022 році стався кричущий випадок, коли шестеро працівників Служби безпеки під час обшуку напали на двох адвокатів. Ми думаємо, що причиною такої агресивної поведінки були саме клієнти, які підозрювалися у колабораційній діяльності. І таким чином на адвокатів тиснули, аби вони не проявляли активності у захисті.

Ці приклади (а їх насправді можна наводити годинами) свідчать про системну проблему порушення прав адвокатів в Україні. Причини такого ганебного явища можуть бути різними, але однією з перших і головних є те, що адвокати, які активно захищають права своїх клієнтів, можуть становити перешкоду для правоохоронних органів, які не завжди дотримуються законності в своїх діях. У таких випадках замість того, щоб діяти в межах закону, правоохоронці можуть вдаватися до тиску за принципом «ціль виправдовує засоби».

— Як саме у НААУ реагують на подібні випадки? Чи є вже відкриті провадження, подання до міжнародних інституцій або внутрішні ініціативи щодо захисту колег?

— Реакція на такі речі — системна і багаторівнева. Усередині самої НААУ діє постійна комунікація - між Комітетом із захисту прав адвокатів, Радою адвокатів України, регіональними радами. Насамперед, якщо йдеться про очевидне порушення закону — ми звертаємося до правоохоронців із заявами про злочини. І робимо це не просто для галочки. Ми хочемо, щоб це фіксувалося юридично. Щоб не виникало ілюзії, ніби адвокати мовчать і приймають тиск як належне.

Наприклад, коли в Харкові побили адвоката у приміщенні військової комісії, — ми відразу публічно про це заявили, звернулися до уповноваженого з прав людини, контролювали фіксацію всіх порушень. Коли співробітники СБУ застосували силу до адвокатів під час обшуку — за нашої участі було відкрито кримінальне провадження.

Зрозуміло, що правоохоронці у переважній більшості випадків намагаються заплющувати очі на такі випадки. Так вони бережуть честь мундиру. Тоді доводиться діяти через суди. Хоча кількість доведених до кінця кримінальних справ можна перелічити на пальцях однієї руки. Але це вже показує ставлення держави до проблеми.

Зрозуміло, що через це ми не обмежуємося внутрішньою рамкою. Інформуємо і наших міжнародних партнерів — колег-адвокатів, профільні асоціації, правозахисні організації. Так, відповідні повідомлення спрямовувалися до Міжнародної асоціації юристів, Ради адвокатських і правничих товариств Європи (International Bar Association, Council of Bars and Law Societies of Europe, —  Прим. В.Я.) та інші структури. Це свідомий сигнал: ми бачимо, як у деяких силових органів формується дуже небезпечна звичка — жити в режимі «над законом». І ми цьому опираємося.

Окремий напрям — моніторинг ситуації загалом. Ми фіксуємо всі звернення, аналізуємо тенденції. І так будуємо свою подальшу політику. Бо одиничні випадки — це ще не система. Але коли ми бачимо, що таких випадків уже десятки, — це вже симптом. І ми реагуємо не тільки на конкретні епізоди, а й на саму хворобу.

Зрозуміло, що адвокатура не має і не може мати таких важелів впливу як у державних органів. Ми незалежні від держави. Тож у випадках порушень головне — дати зрозуміти, що адвокатура не беззахисна. І що за кожним колегою стоїть професійна спільнота, яка не дозволить перетворити гарантії на паперову декларацію.

«Для НААУ немає поганих чи хороших, правильних чи неправильних адвокатів»

— У суспільстві формується стереотип: якщо адвокат захищає злочинця, то сам є частиною «темної сторони». Особливо це видно у резонансних справах, пов’язаних із розслідуванням воєнних злочинів та злочинів проти основ національної безпеки. Наскільки це стигматизує адвокатів і ускладнює роботу?

— Це не просто стереотип —  це реальна проблема, яка не тільки ускладнює роботу адвокатів, але й підриває довіру до правової системи в цілому.

Адже коли адвоката, який виконує конституційні функції захисту і надання професійної правничої допомоги, ототожнюють з його клієнтом, це порушує фундаментальні принципи функціонування правової держави. Закон «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» прямо забороняє ототожнення. Це означає, що адвокат не несе відповідальності за дії свого клієнта і не повинен асоціюватися з його поведінкою.

На жаль, на практиці ця заборона часто ігнорується. Адвокати, які беруться за складні або резонансні справи, нерідко стикаються з тиском, осудом і як наслідок — переслідуванням.

Рада адвокатів неодноразово наголошувала на неприпустимості порушення цієї гарантії. Адвокат, який змушений захищати себе від нападок і переслідувань, не може повною мірою зосередитися на захисті інтересів свого клієнта. Коли він побоюється за своє життя і здоров’я, професійна активність буде знижуватися, а допомога надаватиметься формально.

Саме таким чином ототожнення заважає повноцінній реалізації права на захист, отже порушує принципи справедливого суду. Принаймні у тому значенні, як їх розуміє Європейський суд з прав людини. Іншими словами, злочинцю (вину якого встановив український суд в обвинувальному вироку) не було забезпечено належного захисту, він, подавши скаргу до Страсбургу, може уникнути відповідальності. Цього у нашій країні, на жаль, розуміють далеко не всі.

Тому важливо, щоб суспільство розуміло: адвокат — це не спільник злочинця, а гарант справедливості суду. Відтак, право на захист має бути гарантоване кожному, незалежно від суб’єкту та обставин злочину, а адвокат — захищений від нападок та маніпулювань. Саме тому за чинним законом держава має створювати належні умови для діяльності адвокатури та забезпечувати дотримання гарантій адвокатської діяльності.

— Але як бути, коли адвокати самі перешкоджають справедливості правосуддя? Наприклад, через незаконний доступ до закритої частини ЄДРСР втручаються у роботу реєстрів, аби попередити фігурантів кримінальних справ про можливі негативні для них наслідки.

— Я здогадуюсь, яку справу ви маєте на увазі. І оскільки я юрист, а ви представляєте юридичне видання, давайте пригадаємо про презумпцію невинуватості і не будемо робити передчасних висновків. Тож можу відповісти на запитання по ситуації в контексті тих заходів, яких вжили в НААУ. Тим більше, що цілком законні дії органів адвокатського самоврядування в деяких ЗМІ також подали як пособництво злочинцям.

Але для НААУ немає поганих чи хороших, правильних чи неправильних адвокатів.

Допоки у юриста є статус адвоката, він користується тими гарантіями діяльності, які закріплені у законі. А коли права порушуються, органи професійного самоврядування зобов’язані стати на захист колеги. Це перше.

Друге: НААУ не мала жодного стосунку до справи про втручання у роботу державного реєстру і не вживала жодних заходів у зв’язку із її розслідуванням. Заяву було подано до Офісу Генпрокурора на захист порушених гарантій діяльності — мало місце незаконне прослуховування офісу адвокатів. І ці події мали місце 1,5 роки тому. У грудні 2023-го адвокати виявили негласні спецзасоби підслуховування, а також підозрілих осіб, які, скоріше за все, були оперативними працівниками. Очевидно через цю екстраординарну ситуацію правоохоронці вимушені були терміново організовувати «невідкладний обшук».

Саме тому, коли адвокати звернулися до нашого комітету, ми, дослідивши обставини дійшли висновку про грубі порушення закону та наявність у діях правоохоронців ознак злочинів. Про що і було подано відповідну заяву. Її, до речі, теж довелося «проштовхувати» через суд. Адже у ДБР ознак протиправних дій не побачили, і бездіяльність бюро — оскаржувалася.

У чому саме було порушення у цій ситуації? Йдеться про основу нашої професії — адвокатську таємницю. Це не формальність чи якийсь привілей. Це довіра між адвокатом і клієнтом. Її можна порівняти зі сповіддю у священника. Саме тому закон визнав її недоторканою. Якщо допустити навіть мінімальну можливість її порушення — це стане катастрофою для всієї правової системи. Не лише для окремого адвоката, не для окремої справи — для системи загалом.

Ми хочемо жити в демократичній державі. Але демократичні цінності — це не гасла, а конкретні інститути: права людини, незалежний суд, адвокатська таємниця. Усі ці речі пов’язані між собою. І коли по одному з них завдається удар — страждають усі.

Тому ми в НААУ принципово відстоюємо не «позицію адвокатів у конкретній справі», а фундаментальні правила. Ми захищаємо професійні гарантії.

Що ж стосується випадків недоброчесної поведінки з боку окремих представників, то вони дійсно трапляються. Але є Правила адвокатської етики та інститут дисциплінарної відповідальності адвокатів, який спрямований на забезпечення виконання законів і цих Правил. Кожен, кому відомі факти неетичної поведінки, може звернутися до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою.

«Конвенція — це про гарантії, без яких адвокатура існувати не може»

— Нещодавно 17 країн підписали Конвенцію Ради Європи про захист професії адвоката. Цей документ щось змінить у роботі українських захисників?

— Україна, хоча і є членом Ради Європи, а її представник навіть брав безпосередню участь у підготовці проекту Конвенції, все ж наша держава не підписала цей міжнародний договір. Будемо сподіватися, що це пов’язано із завантаженістю представників Міністерства юстиції, які не встигли підготуватися. Але Конвенція відкрита до підписання в будь-який час, і наша країна рано чи пізно зробить це. Але, щоб долучитися до виконання міжнародних стандартів, необхідно також пройти процедуру ратифікації договору у Верховній Раді. Лише тоді він стане частиною національного законодавства.

А документ сам по собі критично важливий для нас. Він не виник у вакуумі. Конвенція — це відповідь на численні факти переслідувань, нападів і тиску на адвокатів у різних країнах Європи, зокрема й у самих державах-членах Ради Європи. Щодо України, то ми вже говорили про обшуки, побиття, незаконні слідчі дії… От саме для таких випадків і створена ця Конвенція — щоб поставити захист адвокатів на міжнародно-правові рейки.

У документі закріплені базові принципи: незалежність адвокатів, гарантії безпеки, недоторканність адвокатської таємниці, право на вільну і безперешкодну комунікацію з клієнтом. Також передбачено, що держави повинні утримуватися від будь-яких дій, які можуть призвести до переслідування чи покарання адвоката за професійну діяльність.

І дуже важливо — у Конвенції закладено механізм міжнародного контролю. Зокрема, створюється незалежна консультативна група з експертів, яка буде стежити за дотриманням положень Конвенції. Вона матиме право надавати рекомендації, готувати аналітичні висновки щодо ситуації в державах-учасницях і звертати увагу Комітету міністрів Ради Європи на системні проблеми. Це — серйозний інструмент.

Тому для українських адвокатів підписання і ратифікація Конвенції —  це додатковий захист, можливість у разі порушень апелювати не лише до внутрішніх інстанцій, а й до європейських механізмів. І я переконаний, що професійна спільнота буде всіма силами добиватися долучення України до цього договору. Бо це — не про політику. Це про гарантії, без яких адвокатура існувати не може.

— Що, крім підписання і ратифікації Конвенції, може зробити держава, аби посилити захист адвокатів?

— Насправді чинний закон «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» — досить непоганий сам по собі. Він ще з 2012 року містить більшість положень, які Рада Європи щойно закріпила в Конвенції про захист професії адвоката. Там і про незалежність, і про недоторканність адвокатської таємниці, і про заборону ототожнення адвоката з клієнтом. Тобто, головне вже давно написано — потрібно просто виконувати. Але схоже, що з виконанням є серйозна проблема. Але тут питання не в законах, а в політичній волі.

Що конкретно могла б зробити держава? Дуже просту річ — не заважати. Якщо силові структури не будуть тиснути на адвокатів, не намагатимуться контролювати чи підміняти собою суд, а просто працюватимуть у межах закону — це вже буде великий крок уперед. І, власне, цього буде достатньо. Бо наша професія має внутрішні механізми контролю за дотриманням етики й дисципліни.

Ще один важливий момент — незалежність суду. Якщо суди вийдуть з-під впливу правоохоронців, перестануть механічно погоджуватися з усіма їхніми клопотаннями, і дійсно стануть судовою гілкою влади, а не інструментом слідства — це буде ідеально. Адже головна проблема полягає не в дефіциті норм, а в дефіциті реальної юридичної культури: поваги до права, меж повноважень і взаємного балансу в системі.

І останнє. Ми, адвокати, теж маємо робити свою частину. Наш захист — у професіоналізмі, солідарності й єдності. Тому не випадково гасло нашого Комітету звучить саме так: «Захист прав адвокатів — рух, що об’єднує». Це не просто слова. Це — про спільність. Бо якщо ми триматимемось разом, захищатимемо не тільки себе, а й одне одного — жодна зовнішня загроза нас не зламає.

Інтерв’ю опубліковано у виданні «Закон і Бізнес».

Автор публікації: Євгеній Солодко

Євгеній Солодко

голова Комітету захисту прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності НААУ

Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.