Як у ЦК уточнити віндикаційні та негаторні вимоги?

Відповідно до ст. 387 ЦК власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Коли ж існують перешкоди у здійсненні права користування та розпоряджання своїм майном, власник має право вимагати їх усунення (ст. 391 ЦК).

Аби розмежувати ці вимоги та сформувати єдину судову практику, у ВР зареєстрували проект Закону № 11502 від 19.08.2024 «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо уточнення віндикаційних та негаторних вимог».

Автор законодавчої ініціативи пропонує уточнити, що метою віндикаційної вимоги є повернення об’єкта права власності у володіння власника. І така вимога подається стосовно індивідуально визначеної речі, яка знаходиться у чужому володінні незаконно. А от негаторна вимога подається стосовно майна, яке знаходиться у власника (володільця) у випадку, якщо інша особа заважає користуванню або розпорядженню цією річчю та відсутні правові підстави для створених перешкод.

Проаналізувавши проект, у Комітеті Національної асоціації адвокатів України з питань цивільного права та процесу звернули увагу, що у законодавстві відсутнє поняття «мета вимоги», тому його недоречно використовувати й у ст. 387 ЦК.

 Ст. 16 ЦК визначено можливість захисту цивільних прав та інтересів судом, а також визначені способи: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення та деякі інші. Крім цього, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Також у ст. 175 Цивільного процесуального кодексу визначено зміст позовних вимог, як один з обов’язкових елементів, які має містити позовна заява: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів – зміст позовних вимог щодо кожного з них.

Наслідком застосування судового способу захисту у контексті статті 387 ЦК є повернення індивідуально визначеної речі, майна.

Крім того, з теорії права відомо, що віндикація може стосуватися лише індивідуально визначених речей. Хоча це не передбачено прямо в ЦК, але є доктринальним і практичним (із судової практики) положенням. Відтак, загалом, це є елементом, яким може бути врахований у законопроекті.

Подібна ситуація має місце і з наслідками витребування речі – повернення її у володіння власника. Це положення також відсутнє у законодавстві, але це є логічний наслідок застосування такого способу захисту. Необхідність закріплення у ЦК усіх найдрібніших та очевидних наслідків вчинення тих чи інших юридично значимих дій у НААУ назвали сумнівною.

Якщо ж дійсно є практична необхідність наголосити на наслідках, частину 1 ст. 387 можна було б викласти у такій редакції:

«Власник має право витребувати свою річ (майно), визначену індивідуальними ознаками, від особи, котра незаконно без відповідної юридичної підстави заволоділа ним, наслідком чого є повернення такої речі (майна) у володіння власника».

В частині негаторного позову, профільний комітет НААУ нагадав, що відповідно до ст. 319 ЦК власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц звертала увагу, що володіння як фактичний стан слід відрізняти від права володіння. Зокрема, права володіння, користування та розпоряджання майном належать власнику майна незалежно від того, є він фактичним володільцем чи ні.

Визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається з огляду на принцип реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об'єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правомочності власника, включаючи право володіння.

Також статтею 396 ЦК встановлено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна.

Відтак, запропоновані у проекті доповнення ст. 391 ЦК не мають смислового навантаження, оскільки вони дублюють наявні норми ЦК.

Водночас, говорять у НААУ, поза увагою залишилося питання незбігання умов застосування негаторного позову. Зокрема, за буквальним змістом аналізованої статті виходить, що такий позов підлягає застосуванню лише у разі порушення права користування та розпорядження. Натомість очевидним є його застосування при порушенні однієї із правомочностей – користування чи розпорядження (а не їх обох разом).

Відтак варто було б зосередитися на повноті ст. 391 ЦК та викласти її в такій редакції:

«Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та (або) розпоряджання своїм майном».

З повним текстом зауважень і пропозицій Комітету НААУ з питань цивільного права та процесу до проекту Закону № 11502 можна ознайомитися за посиланням.

Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.