Звільнення з публічної служби під час війни: у НААУ вивчили законодавчі ініціативи

Впорядкування питань організації публічної служби та трудових відносин в умовах воєнного стану має забезпечувати справедливі умови праці, зрозумілі й адекватні гарантії для посадових осіб та інших працівників органів влади.

Комітет Національної асоціації адвокатів України з питань правового регулювання органів місцевого самоврядування висловив низку зауважень і пропозицій до проектів законів щодо припинення державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, звільнення працівників та інших особливостей трудових відносин на період дії режиму воєнного стану:

• № 14063 від 22.09.2025;
• № 14063-1 від 07.10.2025;
• № 14063-2 від 07.10.2025.

Вони передбачають зміни до Кодексу законів про працю та низки спеціальних законів, аби визначити загальні підстави припинення трудових договорів і повноважень посадових та виборних осіб в умовах війни.

За результатами аналізу законопроектів у НААУ підтримали основний проект Закону № 14063, зауваживши, що він може бути прийнятий за основу з урахуванням доопрацювання окремих положень. Натомість щодо проекту Закону № 14063-1 висловлено пропозицію його відхилити, оскільки запропоновані ним підстави припинення державної служби не враховують особливостей публічного врядування на прифронтових територіях, створюють колізії у регулюванні особливого періоду та несуть корупційні ризики. Положення проекту Закону № 14063-2 оцінюються як такі, що комплексно врегульовують відповідні питання і не містять істотних колізій, тому варто розглянути можливість їх використання під час доопрацювання основного проекту.

Серед окремих зауважень до основного проекту Комітет звертає увагу на запропоноване доповнення частини першої статті 36 КЗпП новим пунктом 8-4 про припинення трудового договору у разі неможливості встановити місце перебування працівника чи підтримувати з ним зв’язок понад шість місяців. Ця норма, на думку адвокатів, є надлишковою, оскільки чинний пункт 8-3 вже забезпечує роботодавцю достатні підстави для розірвання трудових відносин у випадку тривалої відсутності працівника без інформації про її причини, не покладаючи на органи місцевого самоврядування та військові адміністрації невластивих їм функцій з розшуку працівників. Сформована правозастосовна практика не свідчить про наявність прогалин чи колізій, які б виправдовували додаткове регулювання.

Суттєві зауваження викликають також зміни до статті 10 Закону «Про правовий режим воєнного стану» в частині розширення повноважень начальників військових адміністрацій населених пунктів щодо звільнення посадових осіб місцевого самоврядування та інших працівників органів влади. У запропонованій редакції не розмежовано, у яких випадках має застосовуватися звільнення, оголошення простою чи переведення на іншу посаду, що створює правову невизначеність, підґрунтя для фаворитизму та корупційні ризики під час прийняття рішень про припинення повноважень і трудових відносин.

Окремий блок зауважень стосується змін до статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Комітет критикує положення, які дозволяють розірвати трудовий договір після відновлення його дії у разі неможливості виконання умов однією зі сторін, оскільки це суперечить логіці інституту призупинення та фактично перетворює його на спрощений механізм звільнення, ставлячи працівника у гірше становище порівняно із запровадженням простою. Додаткові питання викликає підхід до розрахунку з працівниками, робочі місця яких розташовані на тимчасово окупованих територіях, зокрема відсутність узгодження із різними варіантами релокації роботодавця та відновлення діяльності.

Повний текст зауважень і пропозицій НААУ до законопроектів можна переглянути за посиланням.

Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.