Чи поширюються гарантії діяльності на всіх, хто має свідоцтво адвоката, - позиція ВС

На особу, право якої на заняття адвокатською діяльністю припинено або зупинено відповідно до Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», не поширюються положення Кримінального процесуального кодексу щодо особливого порядку кримінального провадження.

Такого висновку дійшла Перша судова палата Касаційного кримінального суду ВС у справі № 199/732/19 (постанова від 23.07.2024).

Помічника судді, який обвинувачувався у зловживанні впливом, суд виправдав на тій підставі, що фігурант справи (який мав статус адвоката, але зупинив право) не набув статусу підозрюваного, бо був повідомлений про підозру неналежним прокурором. Нагадаємо, згідно із ст. 481 КПК письмове повідомлення про підозру адвокату здійснюється лише генпрокурором, його заступником, керівником обласної прокуратури.

На цій підставі суд першої інстанції визнав всі докази, надані стороною обвинувачення, недопустимими. Апеляційний суд залишив виправдувальний висновок без змін.

Але прокурор вважав, що суди дійшли необгрунтованих висновків, зокрема в частині неповноважності прокурора при повідомленні про підозру.

У Верховному Суді дослідили питання, чи поширюються гарантії, передбачені в статті 23 Закону, на всіх осіб, які отримали свідоцтво адвоката.

Високі судді відзначили, що сама по собі згадка «діяльності» вказує на те, що ці гарантії мають функціональний характер, тобто не є особистим привілеєм кожного, хто отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, а призначені для забезпечення прав тих осіб, яких адвокат представляє, і його можливості безперешкодно і ефективно здійснювати таку діяльність.

Крім того, Закон про адвокатуру та адвокатську діяльність чітко відрізняє адвоката від особи, яка зупинила або припинила адвокатську діяльність.

І якщо гарантія збереження адвокатської таємниці чи імунітету від переслідування за дії, пов`язані з адвокатською діяльністю, продовжує діяти і для осіб, що зупинили або припинили практику, то інші гарантії призначені саме для забезпечення адвокатської діяльності, яку особа, що зупинила таку діяльність, здійснювати не вправі (частина 5 статті 31 Закону).

Таким чином, роблять висновок у ККС, законодавство передбачає функціональні гарантії для адвоката, що призначені для забезпечення як прав осіб, яких він представляє, так і можливості безперешкодно і ефективно здійснювати адвокатську діяльність.

Вступивши на державну службу або займаючись іншою діяльністю, яка є несумісною з адвокатською, особа зобовʼязана зупинити адвокатську діяльність та не може розраховувати на збереження гарантій, притаманних адвокатській діяльності, оскільки погоджується підкорятися зовсім іншим правилам, які в багатьох аспектах несумісні з діяльністю адвоката. І саме для запобігання конфлікту відповідальності передбачено зупинення права на здійснення адвокатської діяльності.

Виходячи з таких міркувань, Касаційний кримінальний суд дійшов висновку, що на особу, право якої на заняття адвокатською діяльністю припинено або зупинено, не поширюються положення глави 37 (Кримінальне провадження щодо окремої категорії осіб) КПК.

Оскільки рішення судів попередніх інстанцій про недопустимість доказів ґрунтувалися на неправильному тлумачення положень статті 481 КПК у сукупності з положеннями Закону, судом першої інстанції були допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону при оцінці допустимості доказів, які суд апеляційної інстанції залишив поза увагою. У звʼязку з чим оскаржувані рішення були скасовані.

Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.