Трудові права та гарантії ВПО: працевлаштування, сумісництво, відпустки та звільнення

За даними Міністерства з питань реінтеграції, в Україні офіційно зареєстровано майже 5 млн внутрішньо переміщених осіб. І українські адвокати мають володіти інформацією з питань захисту трудових прав працівників з таким статусом.

Таку думку висловили учасники круглого столу «Трудові права та гарантії внутрішньо переміщених осіб: поради для адвокатів», що відбувся за ініціативи Комітету НААУ з питань трудового права.

Відкриваючи захід, член Ради Комітету Дмитро Навроцький розповів про порядок реєстрації та отримання статусу ВПО, надавши інформацію про документи, необхідні для отримання довідки ВПО. Також адвокат окреслив випадки відмови у виданні такої довідки або її анулювання, а також про трудові права і гарантії, передбачені для ВПО згідно з чинним законодавством України.

Членкиня Ради Комітету Ганна Лисенко розповіла про порядок надання відпустки для ВПО без збереження заробітної плати. Зокрема, навела різницю між відпусткою без збереження заробітної плати за п. 4 ст. 12 Закону № 2136-IX  та відпусткою без збереження заробітної плати за ст. 26 Закон № 504/96-ВР:

Так, відпустка за Законом № 2136-IX надається:

- лише в період воєнного стану;

- лише ВПО або особам, які виїхали за кордон;

- за наявності доказів (копії довідки ВПО або копії закордонного паспорту, або посвідки про захист);

- відпустка надається не більше 90 календарних днів;

- надається обов’язково за заявою працівника;

- не зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.

Відпустка за Законом № 504/96-ВР надається:

- у будь-який період;

- не обмежена категорія працівників;

- не потрібно надавати докази;

- строк відпустки не обмежений, визначається працівником і роботодавцем;

- надається за угодою сторін (тобто роботодавець може відмовити);

- зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.

Член Ради Комітету Ярослав Мельник під час дискусії звернув увагу на інститут працевлаштування ВПО, акцентувавши на тому, що правовідносини з працевлаштування є особливими правовідносинами, які зумовлені суспільними відносинами трьох типів: між ВПО та роботодавцем, між роботодавцем та органом із працевлаштування (центри зайнятості) та між Центром зайнятості та ВПО. При цьому підкреслив, що робота адвоката у процесі надання правової допомоги повинна фокусуватися на дотриманні та виконанні прав та обов'язків (повноважень) при працевлаштуванні. Працевлаштування є особливим інститутом, який включає низку правових, економічних і соціальних заходів з організації та пошуку роботи. Тобто, ці відносини є дотрудовими, спрямованими на виникнення трудового договору в майбутньому. Серед іншого, адвокат зазначив, що для ВПО важливим кроком є отримання довідки ВПО, а для роботодавця, який влаштував ВПО – наявність права на компенсацію, а також процедури, які пов'язані з належним оформленням документів для її отримання.

Членкиня Ради Комітету Наталія Кайда у своїй доповіді про прийняття на роботу ВПО за сумісництвом звернула увагу на те, що у період дії воєнного стану на законодавчому рівні законодавець закріпив у ст. 102-1 КЗпП України поняття «сумісництво» та у ст. 19 ЗУ «Про оплату праці» основний принцип оплачуваної роботи за сумісництвом. Водночас відмінив постановою КМУ від 22 листопада 2022 року № 1306 «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» низку постанов, зокрема: № 245; № 81. Відповідні зміни, скасували обмеження для роботи за сумісництвом для внутрішньо переміщених осіб на час дії воєнного стану, пов’язані з тривалістю роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій. Раніше не можна було працювати працівнику-суміснику більше чотирьох годин на день; повного робочого дня у вихідний; загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не могла перевищувати половини місячної норми робочого часу. З урахуванням змін сьогодні можна оформити ВПО - сумісника не тільки «на 0,5 ставки чи на 0,25 ставки», а й на більшу тривалість робочого часу.

Вікторія Поліщук виступила з доповіддю щодо звільнення внутрішньо переміщених осіб та розповіла про особливу процедуру звільнення в односторонньому порядку, подавши до центру зайнятості за місцем проживання внутрішньо переміщеної особи заяву на ім'я роботодавця про припинення трудового договору. Датою припинення трудового договору є день, наступний за днем подання такої заяви. У разі, якщо у таких осіб не розірвані трудові договори з роботодавцем, що перебуває на непідконтрольній території або щодо якого відсутня інформація про місце перебування, заява зберігається у територіальному органі центрального органу виконавчої влади. Разом з тим багато хто з внутрішньо переміщених осіб не використовують цю процедуру та звертаються до суду. Як приклад, 13 липня 2023 року Кіровський районний суд м. Кіровограда прийняв рішення у справі № 404/245/23 (провадження № 2/404/52/23) за позовом про розірвання трудового договору. Адвокатка наголосила про специфіку звільнення директора з посади, якщо засновники перебувають на непідконтрольній території, та навела рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22.05.2023 у справі № 201/3078/23 (провадження № 2/201/1617/2023) за позовом про визнання припиненими трудових відносин і виключення відомостей з реєстру.