НААУ провела фахову дискусію на тему «Застосування Гаазької конвенції про міжнародне викрадення в умовах збройної агресії рф проти України»

У НААУ відбулася фахова дискусія на тему «Застосування Гаазької конвенції про міжнародне викрадення в умовах збройної агресії рф проти України», яку організували Комітет з сімейного права разом та Вища школа адвокатури.

Модератор заходу - Голова Комітету з сімейного права НААУ, Ганна Гаро у вітальному слові вказала, що тема застосування Гаазької конвенції була актуальна завжди. Особливо проблематичним було питання її виконання. Після 24 лютого невирішених питань у сфері незаконного вивезення або незаконного утримання в інших державах стало ще більше. Адже виїзд у перші тижні повномасштабної війни здійснювався з фокусом на безпеку, а не на оформлені належним чином документи для виїзду родин/дітей за кордон, тому наразі ми вже стикаємося з низкою проблем щодо розшуку чоловіками/жінками/іншими родичами своїх дітей за кордоном.

У своєму виступі Голова Комітету цивільного права та процесу НААУ Олег Простибоженко розкрив питання застосування Гаазької конвенції до справ про встановлення графіка спілкування з дитиною, один з батьків якої залишився в Україні. Адвокат наголосив, що попри окремі випадки задоволення заяв і повернення дітей в Україну перспективи цього наразі доволі туманні, що обумовлюється російською агресією та військовими діями на території України. Тому увагу варто зосереджувати на заходах, які б дозволяли зберегти зв'язок батьків з дитиною, яка перебуває за межами України.

Начальник відділу міжнародної правової допомоги в цивільних справах Департаменту міжнародного права Міністерства юстиції України Ольга Зозуля розкрила питання щодо особливостей опрацювання в Мін’юсті заяв про повернення, які надійшли після повномасштабного вторгнення рф на територію України.

Доповідач основну увагу звернула на питання вивезення дітей за кордон під час війни, надання Мін’юстом сприяння громадянам у пошуку дітей за кордоном, повідомила про результати вирішення питань про добровільне повернення дитини в Україну, про результати розгляду іноземними судами справ про повернення дітей в Україну після 24 лютого.

Про роль Міністерства закордонних справ України у питанні виконання Гаазької конвенції розповів начальник відділу захисту прав громадян та юридичних осіб України за кордоном Департаменту консульської служби МЗС України Андрій Івасишин. За його словами, здебільшого зараз діти, вивезені після 24 лютого, перебувають у європейських країнах, де є велика проблема з витребуванням інформації про їх місцезнаходження. Консульські установи не мають значних можливостей на такі дії, особливо якщо інший з батьків (який вивіз дитину) не бажає надавати цю інформацію.

Член Центру сімейного права ВША НААУ Анатолій Волков розповів про випадки застосування компетентними органами принципу взаємності відносно заявника, тобто коли один із батьків самотужки обирає собі представника для здійснення представництва у суді при застосуванні Гаазької конвенції. Наголосив на ролі адвоката у цьому випадку.

Представник Комітету з сімейного права НААУ в Одеській області Олена Кухаренко поділилася спостереженнями щодо реалій застосування Гаазької конвенції про міжнародне викрадення дітей у Німеччині. Адвокат висвітлила погляд німецького судочинства на вимоги батька повернути дитину в Україну в період воєнного стану.

Правові висновки Верховного Суду у справах про застосування Гаазької конвенції висвітлила суддя Касаційного цивільного суду у складі ВС Ольга Ступак. Суддя розповіла, що у 2022 році Касаційний цивільний суд розглянув 3 справи у цій категорії. У першій справі, яка розглядалася колегією Першої судової палати КЦС ВС прийнято рішення від 20.07.2022 р. про повернення дитини до її постійного місця проживання - Великобританії. Аналогічний результат отримала судова справа, яка розглядалася Третьою судовою палатою КЦС ВС 31.08.2022 р., при тому що суд першої та апеляційної інстанції відмовив у задоволені позову громадянину Литовської республіки.

У третій справі Першої судової палати, батько звернувся з вимогою повернути дітей, яких незаконно вивезла матір. Був дозвіл від батька на тимчасовий виїзд до родичів за кордон, але після спливу цього строку, дітей не повернула. Батько використовував всі можливі позасудові способи вирішення спору, також звертався до компетентних органів іноземної країни. Після отримання відповіді про відсутність дітей у межах країни, виявилося, що діти отримали громадянство Вірменії (без відома батька). Відповідно, останній подав заяву до національного суду з вимогою повернути дітей з Вірменії. Суд першої та апеляційної інстанції відмовив у задоволені позову, останній вказав як мотив - вибір неналежного способу захисту. Колегія суддів вирішуючи дану справу, вирішила звернулися до Гаазької конференції з міжнародного приватного права з питаннями, серед яких: чи може один з батьків звертатися зі спливом року після вивезення дітей до іншої країни, до національного суду із заявою про повернення дітей з-за кордону (чи зберігається така юрисдикція за судом). Відповідно отримали відповідь, що для цього суду необхідно встановити обставини:

- чи була Україна постійним місцем перебування дітей до їх вивезення;

- чи обрали діти інше постійне місце проживання;

- чи прижилися вони у новому середовищі.

Адже відповідно до положень Гаазької конвенції 1996 року юрисдикція суду за місцем постійного проживання зберігається ще протягом року після того, як дитина переїжджає на нове місцезнаходження.

Крім того, доповідач вказала, що ВС може встановити порядок виконання судових рішень, навіть без клопотання сторін. Це може бути як у самому рішенні, так і  на стадії виконання рішення. Також сторони, виконавці можуть звернутися з відповідним клопотанням, а суд посприяє його виконанню.

Член Ради Комітету з сімейного права НААУ Ольга Сєришева, аналізуючи судову практику застосування положень Гаазької конвенція у справах про повернення дитини, навела приклад судового рішення у справі про повернення дитини у Державу Ізраїль. Одним із аргументів касаційної скарги  було посилання на триваючий військовий конфлікт на території Ізраїлю та ракетні обстріли, як на підставу існування серйозного ризику того, що повернення поставить дитину під загрозу заподіяння фізичної або психічної шкоди. Постановою Верховного суду, рішення апеляційного суду було скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Суд апеляційної інстанції прийняв рішення про повернення дитини до держави Ізраїль, врахувавши посилання уповноважених органів держави Ізраїль в своїх листах про те, що Ізраїль не знаходиться в стані війни і не є зоною бойових дій.(Постанова КЦС ВС  344/20234/19від 06.10.2021 р. та постанова Івано-Франківського апеляційного суду від 24.12.2021 р). Крім того, одне із судових рішень стосувалося заходів тимчасового забезпечення, а саме заборони дитині виїхати за кордон. Посилаючись на Гаазьку конвенцію у цих справах, суд дозволяє застосування такого заходу. Але для справ про визначення місця проживання та інших така заборона не діє (Постанова КЦС ВС 754/7569/21 від 14.02.2022 р.)

У фаховій дискусії також взяли участь судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Ігор Гулейков, Юлія Черняк та Сергій Мартєв, завідувач сектору організаційно-протокольного забезпечення заходів КЦС ВС Наталія Фєрьєва і Начальник служби з моніторингу дотримання прав людини управління адміністративної юрисдикції Департаменту охорони державного кордону Адміністрації Держприкордонслужби Ольга Русіна.

Трансляція фахової дискусії доступна для перегляду за посиланням.

Текст і фото підготовлені командою координатора комітетів НААУ