Забезпечувальні заходи у справах про контакт з дитиною. Задовольнити не можна відмовити. Де місце для коми?

У справах про контакт з дитиною (саме такий термін має застосовуватися до  рішень про встановлення побачення з дитиною або про усунення перешкод у побаченні з дитиною), навіть отримавши позитивне рішення суду, виконати його буває майже неможливо, оскільки за час судового провадження втрачається емоційний зв’язок і дитина просто не бажає проводити час із позивачем. І навіть коли такі зустрічі відбуваються, дитина може ігнорувати або, ще гірше, відштовхувати близького родича, вередувати і плакати. Причини можуть бути різні.

Цивільний процесуальний кодекс України передбачає можливість забезпечення позову шляхом  встановлення обов’язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин (п. 3 ч. 1 стаття 150). Однак згідно з абз. 1 ч. 10 ст. 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

13 вересня відбувся круглий стіл на тему «Забезпечувальні заходи у справах про контакт з дитиною. Тотожність VS ефективного захисту прав позивача», на якому адвокати-члени комітетів з сімейного права, з цивільного права та процесу, Центру сімейного права ВША НААУ, співзасновники ГО «Центр сімейно-правових досліджень» в експертному колі обговорили існуючу у цій сфері проблематику.

З ініціативою обговорити наявну проблематику виступила Анна Осадча, сімейний адвокат та медіатор, експерт з вирішення сімейних конфліктів, засновник та керуюча адвокатським бюро «Анни Осадчої», член Ради Комітету з сімейного права НААУ, член Центру сімейного права ВША НААУ. Обґрунтовуючи актуальність теми забезпечення позову у справах про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною/онуком шляхом зобов’язання надавати дитину для побачення відповідно до певного графіка, Анна звернула увагу на відсутність у чинному законодавстві обов’язку суду досліджувати при забезпеченні позову докази, що ставить під сумнів можливість враховувати інтереси дитини. Як наслідок, таке забезпечення може нашкодити інтересам дитини.

Олег Голубничий, партнер, керівник практики сімейного та спадкового права АО «Сирко та партнери», член Центру сімейного права ВША НААУ, за результатами аналізу судової практики та логіки поняття «тотожність» розклав по поличках логіку відмов по заявах про забезпечення позовів у сімейних справах в контексті абз. 1 ч. 10 ст. 150 ЦПК України. Учасники дійшли спільної думки, що якщо у відповідній заяві зазначено бажаний графік побачень чи формат спілкування, який не дублює мінімальний, значно вужчий за позовні вимоги, про тотожність не йдеться. Цікавою для обговорення була озвучена Олегом  ідея запровадження можливості отримання рішень про контакт з дитиною в безспірному порядку з мінімальним графіком побачень з дитиною на зразок запровадженого інституту отримання наказу про аліменти. Були за та проти учасників круглого столу, але думка однозначно заслуговує на увагу.

Анатолій Волков, адвокат, член Центру сімейного права ВША НААУ, доповідаючи про можливі способи захисту інтересів дитини при вирішенні питання про забезпечення позову звернув увагу колег, що згідно з чинним процесуальним законодавством такі заяви розглядаються зазвичай без виклику сторін та навіть до подання позовної заяви. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з’ясування питань, пов’язаних із зустрічним забезпеченням (ч. 3 ст. 153 ЦПК). У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін (ч. 4 ст. 153 ЦПК). На думку Анатолія, розгляд заяви про забезпечення позову шляхом зобов’язання надавати дитину для зустрічей відповідно до певного графіка має відбуватися як мінімум із з’ясуванням нормального графіка дитини, враховуючи час її навчання, відпочинку тощо, і просити надавати побачення відповідно до поступового графіка у відповідні години та місці або у присутності психолога. За результатами обговорення учасники дійшли спільної згоди щодо доцільності внесення змін до норм ЦПК щодо обов’язку суду розглядати заяви про забезпечення позову у сімейних справах з обов’язковим викликом сторін для дачі пояснень. Це відповідно може мінімізувати ризики порушення інтересів дитини.

Під час обговорення вказаної теми адвокат Світлана Савицька, заступник голови Комітету з сімейного права НААУ, адвокат, к.ю.н., звернула увагу, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. При цьому адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Отже, забезпечення позову у спорах між батьками щодо їх участі в житті дітей – це підтримання емоційного зв`язку з тим з батьків, з ким діти не проживають, для чого такі особи повинні мати можливість регулярного спілкування з дитиною з огляду на потреби й інтереси дітей. Тож і тільки запровадженням спільної відповідальності обох батьків (праву одного батьків на виховання кореспондує обов’язок здійснювати виховання) можна зрушити з місця все ще деінде пануючу в суспільстві ідеологію, що дитина не суб’єкт, а об’єкт. За результатами забезпечення позовів дитині потрібен спокій.

При обговоренні питання щодо наявності необхідних законодавчих змін для вирішення суперечностей, враховуючи доповідь Дмитра Незвіського, адвоката по сімейних справах, на тему «Графіки, зустрічі, спілкування, участь у вихованні – все це пострадянські юридичні рудименти. КОНТАКТ З ДИТИНОЮ – ось новий формат вирішення цих питань» однозначно підтримали потребу внесення змін до СКУ, Закону України «Про виконавче провадження» з метою узгодження термінології, так як цього вимагає Закон України «Про ратифікацію Європейської конвенції про здійснення прав дітей» від 03 серпня 2006 року, положеннями якої визначено, що «контакт» означає:

1) перебування дитини протягом обмеженого періоду разом з батьками або іншими членами сім'ї, з якими вона зазвичай не проживає, чи зустріч з такими особами;

2) будь-яку форму спілкування між дитиною та батьками або іншими членами сім'ї;

3) надання інформації про дитину батькам або іншим членам сім'ї, а дитині про батьків та інших членів сім'ї.

Однак зміни були внесені виключно в Закон України «Про охорону дитинства».

Олег Простибоженко, адвокат, к.ю.н., голова Комітету з цивільного права та процесу НААУ, голова правління Центру сімейно-правових досліджень, поділився думками з приводу можливих пропозицій щодо внесення змін до норм чинного законодавства для забезпечення прав усіх учасників сімейного конфлікту при вирішенні питання забезпечення позову. Зокрема, в середньостроковій перспективі це може бути розробка у ЦПК розділу про вирішення сімейних спорів, а в короткостроковій – пристосування інституту забезпечення позову для цих справ, а саме: винесення ухвали, якою встановлювати графік спілкування із зустрічним зобов’язанням повертати дитину і закріплювати місце проживання дитини на час вирішення спору. Додатково доцільно:

- внести зміни до статті 382 КК України з метою запровадження кримінальної відповідальності за невиконання судових рішень (рішень, ухвал суду, у тому числі ухвали про забезпечення позову), що стосуються немайнових відносин батьків і дітей (місця проживання дитини, графіка спілкування з дитиною);

- передбачити одночасне вирішення судом питань щодо визначення місця проживання дитини, спілкування, виїзду за кордон, яке має відбуватися щойно один з батьків ініціює справу з будь-якого вказаного питання.

Окрему дискусію викликали питання відсутності конкретизації днів і годин бажаних побачень із дитиною як підстави для відмови у вжитті заходів забезпечення позову, питання зміни чи скасування заходів забезпечення позову, відстрочення виконання та вжиття заходів зустрічного забезпечення позову шляхом встановлення обов’язку повернення дитини до того з батьків, з ким фактично проживає на період спору дитина, ідея внесення на депозит суду грошової гарантії.

Підсумовуючи результати обговорення, модератор Ганна Гаро – адвокат, сімейний медіатор, к.ю.н., голова Комітету з сімейного права НААУ, керівник Центру сімейного права ВША НААУ, лектор ВША НААУ подякувала учасникам за емоційні коментарі та запитання, закликала усіх разом створювати історію сімейного права України.

Детальніше у відеозаписі заходу за посиланням.

Текст і фото підготовлено командою координатора комітетів НААУ