15 листопада 2019 року Окружний адміністративний суд міста Києва відмовив повністю у задоволенні вимог Благодійного Фонду «ХІЛЬКО» до НААУ та з’їзду адвокатів України 2019 року в особі РАУ.

"Враховуючи в сукупності встановлені вище обставини, безпідставними є вимоги позивача про визнання протиправним і скасування рішення З`їзду адвокатів України 2019 року, що відбувся 15-16 лютого 2019 року в с. Плав`є Скольського району Львівської області, в частині обрання (призначення) кандидатів на посади членів Вищої ради правосуддя, а тому відсутні підстави для їх задоволення", - ідеться у рішенні суду.

Фонд «ХІЛЬКО» просив суд визнати протиправним і скасувати рішення З'їзду адвокатів України, що відбувся 15-16 лютого 2019 року, в частині обрання кандидатів на посади членів Вищої ради правосуддя. позивач вважав, що обрання до ВРП адвокатів Павла Гречківського і Олексія Маловацького суперечило ч. 2 ст. 5 закону «Про Вищу раду правосуддя». На обрання до складу ВРП від адвокатури претендували 5 адвокатів- Наталія Алпатьєва, Тарас Будз, Павло Гречківський, Олексій Маловацький і Євген Огарков.

Розглянувши докази сторін, суд встановив наступне:

У частині 2 статті 5 закону України «Про Вищу раду правосуддя» дійсно йдеться про те, що члени Вищої ради правосуддя обираються строком на чотири роки і не можуть обіймати посади два строки поспіль. Проте, дана норма набула чинності 5 січня 2017 року і, відповідно до статті 58 Конституції України, не має зворотної дії в часі.

Таким чином, ця норма закону регулює правовідносини з фактів, які виникли з 5 січня 2017 року і може бути застосована в майбутньому. При цьому законом не встановлено, що вказана заборона застосовується до осіб, яких було призначено членами Вищої ради юстиції на підставі закону України «Про Вищу раду юстиції» в редакції закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» 12 лютого 2015 року, як про це зазначав позивач.

Посилаючись на рішення Конституційного суду від 25 грудня 2003 року, суд вказав, що встановлені положеннями Конституції чи законів України обмеження «бути повторно обраним/призначеним» може застосовуватися до особи, яка первинно набула відповідного статусу на підставі закону, який встановлює такі обмеження, як відповідний факт, що виник на підставі чинного закону та підпадає під його дію.

Окрім того, зміни до Конституції в частині правосуддя набули чинності 30 вересня 2016 року. Зокрема, нова редакція статті 131 Конституції України визначила, що в Україні діє Вища рада правосуддя з відповідними повноваженням, яка складається з двадцяти одного члена. Частиною 5 цієї статті встановлено, що строк повноважень обраних (призначених) членів Вищої ради правосуддя становить чотири роки. Одна й та ж особа не може обіймати посаду члена Вищої ради правосуддя два строки поспіль.

Конституційний Суд у Рішенні від 13 травня 1997 року виклав правову позицію, за якою принцип незворотності дії в часі поширюється також на Конституцію України.

З наведеного необхідно зробити висновки стосовно обмежень, зазначених у ч. 5 статті 131 Конституції України в редакції Закону № 1401-VIII, щодо заборони одній і тій же особі обіймати посаду члена Вищої ради правосуддя два строки поспіль. Зокрема, ні вказана стаття, ні перехідні положення Закону № 1401-VIII не містять прямої вказівки на застосування цієї норми до осіб, які були обрані членами Вищої ради правосуддя до набрання ним чинності. Крім того, враховуючи, що її ретроспективну дію в часі не зазначено в Конституції, можна стверджувати, що вказане обмеження застосовується тільки до правовідносин, які виникли після набрання чинності змін до Конституції, внесених Законом № 1401-VIII, тобто після 30 вересня 2016 року, а відповідно до осіб, які були обрані членами Вищої ради правосуддя, після цієї дати.

Крім того, порівнюючи правовий статус Вищої ради юстиції та Вищої ради правосуддя, слід зазначити, що статтею 1 Закону України «Про Вищу раду юстиції», Вища рада юстиції визначалася як колегіальний, постійно діючий, незалежний орган, відповідальний за формування незалежного високопрофесійного суддівського корпусу. В той же час, Вища рада правосудця отримала статус колегіального, незалежного конституційного органу державної влади та суддівського врядування (стаття 1 Закону «Про Вищу раду правосуддя»). Відмінними є й законодавчо визначені тексти присяги членів Вищої ради юстиції і Вищої ради правосуддя.

Порівняльний аналіз конституційних повноважень Вищої ради юстиції та Вищої ради правосуддя дає суду підстави стверджувати, що Вища рада правосуддя наділена повноваженнями, яких не мала Вища рада юстиції, й які раніше були віднесені до компетенції інших органів державної влади, зокрема: розгляд скарг на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора; ухвалення рішення про звільнення судді з посади; надання згоди на затримання судді чи утримання його під вартою; ухвалення рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя; вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів; ухвалення рішення про переведення судді з одного суду до іншого; здійснення інших повноважень, визначених Конституцією та законами України. Крім того, відрізняються кількісний і персональний склад, а також порядок формування вказаних органів. Тобто, Вища рада правосуддя є новим органом в судовій системі України.

"Обмеження, які встановлені ч. 5 статті 131 Конституції України у редакції Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» № 1401-VIII, ч. 2 статті 5 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», за якими одна й та сама особа не може обіймати посаду члена Вищої ради правосуддя два строки поспіль, необхідно застосовувати як такі, що стосуються осіб, що були обрані (призначені) до Вищої ради правосуддя після 15 березня 2017 року - дня створення Вищої ради правосуддя та здійснюють свої повноваження протягом чотирирічного строку. Розповсюдження такого обмеження на осіб, які були призначені (обрані) до складу Вищої ради юстиції до набрання чинності Конституції України у реакції Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» № 1401-VIII, ч. 2 статті 5 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», як про це зазначає позивач, може призвести до порушення вищезазначених конституційних принципів, тобто є протиправним", - ідеться у рішенні суду.

Детальніше з рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва можна ознайомитися за посиланням