Арбітраж може бути швидшим та ефективнішим, але не за рахунок прав сторін – думка

У міжнародному арбітражі стислі строки, розгляд справи на основі документів без проведення усного засідання, відхилення явно необґрунтованих вимог на ранній процесуальній стадії і використання ШІ можуть скорочувати час розгляду і витрати прозорості даних від арбітражних інституцій, однак усе це потребує запобіжників від формального підходу до прав сторін.

Ці питання обговорювалися під час Baltic Arbitration Days 2026, що відбулися 13–15 червня у Ризі та Юрмалі. Участь у заходах взяла членкиня Комітету НААУ з питань альтернативного врегулювання спорів Кристина Хріпкова. 14 червня вона виступила під час круглого столу «Institutions Café», присвяченого процесуальній ефективності арбітражу, прозорості даних від арбітражних інституцій, різноманіттю при призначенні арбітрів і використанню інструментів штучного інтелекту.

У виступі адвокатка звернула увагу на дві групи інструментів процесуальної ефективності. Перша стосується механізмів, закріплених в арбітражних правилах: прискорених процедур, раннього відхилення явно необґрунтованих вимог та перевірки проєктів арбітражних рішень арбітражним інститутом (scrutiny). Друга пов’язана зі спроможністю арбітражного трибуналу вдало використовувати свою дискрецію  для ефективного управління провадженням.

За словами К. Хріпкової, такі інструменти мають забезпечувати стороні реальну, змістовну й пропорційну можливість представити свою позицію у межах розумного строку та витрат. Як приклад вона навела прискорене провадження за регламентом МКАС при ТПП України, де письмові позиції здебільшого обмежуються позовом і відзивом, а справа може розглядатися тільки на основі документів.

Окремо спікерка зупинилася на ролі арбітрів в управлінні процесом. Вона сформулювала підхід як «ефективність за замовчуванням, справедливість як базовий мінімум»: стислі строки, розгляд на основі документів без усних засідань та ліміти кількості сторінок письмових коментарів можуть застосовуватися, якщо сторона не доведе їх шкоди для можливості представити позицію.

У блоці про призначення арбітрів членкиня профільного комітету НААУ зазначила, що різноманіття серед арбітрів (з огляду на стать, вік, національність, регіон тощо) в арбітражі розглядається як питання якості та легітимності процесу. Вона навела статистику МКАС при ТПП України, яка є найкращою в світі щодо гендерного балансу в призначення жінок-арбітрів сторонами та інституцією: приблизно 39% жінок серед усіх призначень за останні п’ять років. При цьому частка жінок у рекомендаційному списку МКАС, з якого обирають кандидата, становить всього 29,8%.

Серед практичних інструментів покращення ситуації з різноманіттям вона назвала публікацію арбітражними інституціями статистики щодо призначень, розширення арбітражного пулу, підвищення впізнаваності кандидатів, навчальні програми та менторські ініціативи. Також вона застерегла від прямих обмежень з боку арбітражних інституцій виступати юристу в ролі арбітра та представника сторони в арбітражах за регламентом такої інституції, оскільки це може ускладнити процес отримання перших призначень  молодшим за віком фахівцям.

Говорячи про штучний інтелект, К. Хріпкова зазначила, що його використання для юридичного аналізу, пошуку судової практики та юридичної літератури, підготовки хронологій і проєктів процесуальних документів не викликає принципових заперечень за умови перевірки результату арбітром. Водночас ухвалення рішень має залишатися за людиною. До необхідних запобіжників вона віднесла контроль людини за результатом, згенерованим ШІ, конфіденційне середовище для роботи з матеріалами справи, перевірку посилань і заборону додавання фактів поза матеріалами справи в проєкти документів, а також навчання арбітрів використовувати ШІ.

Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.