КСУ: безальтернативне тримання під вартою порушує рівність і гідність військових

У питанні обмеження свободи людина не може бути поставлена у гірше процесуальне становище лише через сам факт проходження нею військової служби. Тому Рішення КСУ щодо безальтернативного тримання під вартою важливе й тим, що констатувало порушення рівності та людської гідності.

Про це заявила член Комітету НААУ з питань захисту постраждалих від збройної агресії проти України, компенсаційних механізмів та євроінтеграційного правового забезпечення відновлення Анастасія Бурковська, коментуючи Рішення Конституційного Суду України від 24.06.2026 № 4-р(ІІ)/2026 за конституційною скаргою Сергія Гнезділова. Адвокатка була представницею заявника у цій справі.

Предметом перевірки була частина восьма статті 176 КПК, яка під час дії воєнного стану передбачала для військовослужбовців, підозрюваних або обвинувачених у вчиненні окремих військових кримінальних правопорушень, виключно тримання під вартою.

КСУ визнав цей припис неконституційним, відтермінувавши втрату ним чинності на три місяці. Суд дійшов висновку, що безальтернативне застосування найсуворішого запобіжного заходу не забезпечує конституційної вимоги щодо вмотивованого судового рішення як наслідку судового розсуду.

У тексті рішення Суд звернув увагу, що судовий розсуд був обмежений настільки, що судове рішення могло мати лише один варіант розв’язання правозастосовної ситуації. За таких умов слідчий суддя або суд були позбавлені можливості обґрунтовано й справедливо здійснити правосуддя у питанні обрання запобіжного заходу.

«Це рішення виходить за межі оцінки однієї процесуальної норми. Конституційний Суд нагадав, що навіть під час воєнного стану питання свободи людини не може вирішуватися наперед лише самим законом. Якщо суд не має можливості оцінити обставини конкретної справи, ризики і особу підозрюваного чи обвинуваченого, то право на судовий захист стає формальністю», – зазначила А.Бурковська.

За її словами, особливе значення має висновок КСУ щодо рівності військовослужбовців перед законом. Суд констатував відсутність об’єктивного й розумного підґрунтя для виокремлення групи військовослужбовців, до яких законодавець встановив виключно найсуворіший запобіжний захід.

«Військова служба не може бути підставою для зниження стандарту судового захисту, – переконана адвокатка. – Кожна особа, щодо якої вирішується питання про тримання під вартою, має право на індивідуальну оцінку».

КСУ також пов’язав оспорюване регулювання з посяганням на людську гідність військовослужбовців. Суд наголосив, що дотримання конституційних гарантій людської гідності особливо важливе, коли йдеться про осіб, які виконують високу конституційну роль в умовах воєнного стану.

«Для військовослужбовця, як і для будь-якої іншої особи, запобіжний захід не є покаранням і не може бути наслідком лише статусу або кваліфікації правопорушення. Рішення КСУ повертає у центр розгляду конкретну людину, її процесуальну поведінку, ризики та обставини справи. Це і є зміст судового захисту у питанні свободи», – підсумувала А.Бурковська.

Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.