Партнерство для відбудови: у НААУ обговорили новий закон про ППП

Публічно-приватне партнерство розглядається як один із ключових інструментів відновлення України, але на практиці його механізми залишаються складними, малозрозумілими і часто неефективними.

Про шляхи законодавчого вдосконалення та реальні виклики для запуску ППП у сфері ЖКГ, інфраструктури, медицини й оборони говорили учасники круглого столу «Питання публічно-приватного партнерства: актуальна практика та нормативне вдосконалення», який відбувся 5 серпня у Національній асоціації адвокатів України. Організатором став Комітет НААУ з питань інвестиційної діяльності та приватизації. У центрі уваги — аналіз нового Закону № 4510-IX та його потенціал для залучення приватного капіталу до післявоєнної відбудови.

Позитивний і негативний досвід

Успішною практикою державно-приватного партнерства у сфері ЖКГ член Комітету Віталій Мазур назвав модернізацію системи очищення води в Черкасах. Завдяки реалізованому проєкту понад 150 тисяч мешканців отримали доступ до якісної питної води. Водночас більшість ініціатив у цій сфері так і не доходять до стадії реалізації. Серед основних причин спікер відзначив війну, складність процедур і невизначеність на етапі погодження техніко-економічного обґрунтування, а також затримки з розглядом конкурсної документації.

Одним із ключових стримуючих чинників є відсутність належного бюджетного фінансування — як на державному, так і на місцевому рівні. Орієнтованість органів влади на уникнення фінансових гарантій унеможливлює залучення банківського кредитування. Окремим викликом залишаються виплати за експлуатаційну готовність, які не закріплені належним чином у фінансових зобов’язаннях. Не менш серйозним бар’єром є судові спори: зокрема, прикладом зірваної реалізації став проєкт сміттєпереробного комплексу у у Львівській області, який заблокували через позови місцевих жителів.

Крім того, держава, за словами доповідача, не веде достатньої роз’яснювальної роботи серед потенційних інвесторів. Відсутність інформації про можливості і вигоди ППП знижує зацікавленість бізнесу. Саме на подолання цих проблем і був спрямований проект Закону №7508 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення механізму залучення приватних інвестицій з використанням механізму державно-приватного партнерства для пришвидшення відновлення зруйнованих війною об'єктів та будівництва нових об’єктів, пов'язаних з післявоєнною перебудовою економіки України».

Проблему інституційної незахищеності інвестора у вже чинних прикладах ППП порушив також заступник голови Комітету Віталій Жадобін. За його словами, типовим прикладом є ситуація з Гідропарком у Києві: місто забезпечило інфраструктурну основу у вигляді Венеційського мосту, а приватний партнер інвестував у створення спортивних об’єктів — футбольних майданчиків, арен, кортів. Проте залучення додаткового фінансування навіть для подальшого розвитку таких проектів наштовхується на відсутність прозорої процедури. Тож запровадження нової нормативної конструкції ППП може виправити цю ситуацію і створити правові умови для цивілізованого інвестування.

Від довгого шляху — до нової моделі

За словами народної депутатки Галини Янченко, авторки проекту №7508, потреба в оновленні законодавства про державно-приватне партнерство стала очевидною ще до повномасштабного вторгнення. Але Закон 2010 року де-факто не працював: за десятиріччя майже не з’явилося прикладів успішної реалізації ППП, окрім окремих концесій. Усі спроби запуску нових проєктів блокувалися громіздкими процедурами, браком експертизи в органів влади й фактичною відсутністю механізму ухвалення рішень. У деяких випадках навіть не вдавалося сформувати відповідну комісію, що унеможливлювало розгляд ініціативи.

Після початку великої війни, коли масштаб руйнувань набув критичного рівня, концепція отримала новий зміст. Якщо раніше йшлося про створення умов для залучення інвестицій, то тепер — про один з головних інструментів відновлення держави. Саме тому команда авторів законопроєкту вирішила піти шляхом повного перезапуску логіки ППП.

Усі процедури були проаналізовані з точки зору витрат часу. Для кожного з понад 20 етапів було визначено можливість їх усунення або спрощення. Наприклад, запропоновано відмовитись від адміністративного оскарження в Антимонопольному комітеті, яке часто використовувалося для затягування, і дозволити пряме звернення до суду. Загалом у результаті змін строки запуску великого проєкту можуть скоротитися з трьох років до одного, а відновлювального чи малого — до пів року. Так, проект передбачає запровадження спрощених процедур для малих проєктів (до $5,2 млн) і проєктів відновлення.

Також уперше на законодавчому рівні дозволено реалізацію ППП у сфері оборони — з урахуванням специфіки доступу, режимності та безпеки. Окреслено перспективи залучення приватних інвесторів до соціальних проєктів: лікарень, шкіл, дитячих садків.

Г.Янченко підкреслила, що всі напрацювання здійснювались за методом full cycle policy — від ідентифікації проблеми та консультацій із зацікавленими сторонами до формулювання концепції, обговорення її з професійною спільнотою та підготовки законопроєкту. Саме завдяки цьому вдалося зберегти логіку реформи попри значний опір — зокрема з боку окремих європейських колег, які наполягали на поверненні до складніших процедур. У підсумку проект, який подали ще у 2022 році, був ухвалений Верховною Радою в цілому лише в червні 2025-го (текст Закону №4510-IX можна переглянути тут).

Дефіцит інфраструктури — надлишок перепон

Представляючи погляд місцевого самоврядування, депутат Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області Олександр Демочка окреслив ситуацію у своїй громаді як показову для розуміння потенціалу та водночас складнощів запуску ППП на рівні ОМС. У складі Борщагівської громади — три населені пункти, де зареєстровано майже 30 тисяч внутрішньо переміщених осіб. Фактичне населення перевищує 140 тисяч осіб, що створює критичне навантаження на інфраструктуру, зокрема систему охорони здоров’я. Попри потребу у повноцінній лікарні, реалізація такого проєкту стримується численними процедурними бар’єрами.

Спікер акцентував, що громада має необхідні передумови для ППП, водночас проєкти, які могли б покращити якість життя жителів, зупиняються на початкових етапах — через інерцію місцевої влади. Адже для реалізації партнерського проєкту потрібне рішення ради, і саме на цьому етапі часто виникає блокування.

У фіналі заходу його модератор - голова Комітету Андрій Шабельніков - подякував учасникам за відверту дискусію і підтвердив, що озвучені проблеми резонують із досвідом самоврядування. На його думку, приклад Галини Янченко демонструє, що молоді професіонали можуть і мають впливати на формування політики. Водночас рівень місцевого управління досі часто визначається дрібними інтересами й опором до змін, навіть в умовах війни. Також А.Шабельніков анонсував подальші заходи комітету — зокрема, окремий круглий стіл, присвячений законодавчим ініціативам у сфері захисту бізнесу, які також потребують розгляду та підтримки.

Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.