Податки в IT: основні системи і типові судові спори

Оподаткування у сфері IT — це не лише цифри та схеми, але й постійний пошук балансу між ефективністю і відповідністю закону. Аби IT-спеціалістам та компаніям уникати типових податкових ризиків, варто враховувати наявну судову практику.

Схеми оподаткування

В Україні більшість ІТ-фахівців працюють як фізичні особи – підприємці, сплачуючи єдиний податок. Це дає переваги порівняно з іншими формами оподаткування. Основна модель роботи – 3 група, де ставка податку становить 5 % від загального доходу. Ліміт останнього у 2024 року становив 8.285.700 грн. Також щомісяця сплачується єдиний соціальний внесок у розмірі 22% від мінімальної зарплати (1760 грн). Для порівняння: за звичайних найманих працівників роботодавець сплачує 18 % податку на доходи фізосіб, 1,5 % військового збору та 22 % ЄСВ.

Для ІТ-компаній частіше застосовують загальну систему оподаткування, де стандартна ставка податку на прибуток становить 18 %. При досягненні обороту в 1 млн. грн. додатково сплачується ПДВ 20 % (окрім експорту ІТ-послуг). Окрім цього, застосовується 5 % ПДФО та 1,5% військового збору на виведений капітал.

У 2022 році в дію був уведений новий проект для ІТ-спеціалістів – Дія.City. Це правовий простір, створений для підтримки ІТ-галузі, однією з основних переваг якого передбачався податковий режим, що знижує навантаження на бізнес, стимулює розвиток стартапів та сприяє залученню міжнародних інвестицій. Пільгове оподаткування для резидентів Дія.City включає: 5 % ПДФО для гіг-спеціалістів, ЄСВ – 22 % від мінімальної зарплати, 9 % податку на виведений капітал або 18 % податок на прибуток, відсутність зобов’язання застосовувати загальну систему оподаткування. Крім цього, резидентам Дія.City надаються додаткові пільги:

• 0 % на дохід фізосіб як дивіденди, які нараховані компанією-резидентом, за умови їх виплати не частіше 1 разу на 2 роки;
• податкова знижка: із загального оподатковуваного доходу віднімається сума, витрачена на придбання частки в українському стартапі;
• використання спрощених контрактів із гіг-спеціалістами;
• збереження стабільності податкових умов до 2045 року.

Гіг-контракти стали новою формою співпраці з фахівцями, яка поєднує трудові і цивільно-правові відносини. Так, гіг-спеціаліст зобов’язується виконувати завдання для резидента Дія.City як замовника, а останній зобов’язується оплачувати виконану роботу і забезпечувати належні умови праці та соціальні гарантії. Основна винагорода та бонуси, визначені як частина винагороди, обкладаються податком за ставкою 5 %. Щорічна оплачувана перерва, лікарняні, компенсації витрат на комунікації або транспорт можуть оподатковуватися інакше. Наприклад, якщо вони не включені до складу винагороди, їх оподаткування здійснюється за ставкою 18 % ПДФО та військовим збором 1,5 %.

Тож питома частина ІТ-бізнесу сьогодні працює в рамках простору Дія.City.

Теми спорів

Судову практику з питань ІТ-податків навряд можна назвати широкою. Але все ж можна виділити декілька ключових напрямів, у тому числі, грунтуючись на висновках у суміжних галузях:

1. Відмови у реєстрації податкових накладних (актуально для ІТ-компаній-платників ПДВ). Верховний Суд наголосив, що податкові органи повинні чітко обґрунтовувати свої рішення. Якщо вони не вказують, які саме документи були надані з порушенням або не пояснюють причини зупинки реєстрації, такі рішення визнаються протиправними. Це часто грає на користь платників податків, зокрема компаній, які використовують складні податкові схеми для співпраці з клієнтами та підрядниками.
2. Штрафи за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних. Набули актуальності у зв’язку з воєнним станом. Верховний Суд у кількох справах підтвердив, що на період дії воєнного стану застосовуються особливі правила оподаткування. Проте деякі пом’якшення (наприклад, мораторій на штрафи через COVID-19) вже не діють, що впливає на підхід до вирішення таких справ.

Якщо ПН/РК були складені платником у період з 1 лютого по 31 травня 2022 року, а зареєстровані в ЄРПН з порушенням строку після 15 липня 2022 року, у контролюючого органу є підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій (постанова КАС ВС від 12.03.2024 у справі № 160/13661/23).

Посилання платника податків на сам факт запровадження воєнного стану в Україні не може, безумовно, вважатися поважною причиною для звільнення від відповідальності за порушення строків реєстрації ПН. Норми п. 69 підрозділу 10 розділу XX ПК передбачають звільнення від відповідальності, зокрема за порушення строків реєстрації ПН, у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок, і за умови підтвердження неможливості виконання платником податків обовʼязків (постанова КАС ВС від 21.08.2024 у справі № 440/8796/23).

А у справі № 280/4484/23 Верховний Суд виклав (постанова від 10.01.2024) висновки щодо застосування штрафів за несвоєчасну реєстрацію ПН/РК в умовах воєнного стану. І вони не дуже втішні для платників:

• тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у п. 69 підрозділу 10 розділу XX ПК;
• з 27.05.2022 набула чинності нова редакція п.п. 69.2 підрозділу 10 розділу ХХ ПК, а тому припинили застосовуватися положення ПК щодо мораторію на застосування штрафів на період дії карантину, які регулювалися п. 52-1 підрозділу 10 розділу XX ПК;
• якщо ПН/РК складені платником у період з 01.02.2022 по 31.05.2022, а зареєстровані в ЄРПН з порушенням строку після 15.07.2022, у контролюючого органу є підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно до п. 120-1.1 ст. 120-1 ПК;
• Законом від 12.01.2023 № 2876-IX (набрав чинності 08.02.2023) підрозділ 2 розділу XX ПК доповнений пп. 89 та 90, якими на період дії воєнного стану збільшені строки реєстрації ПН/РК та зменшені розміри штрафних санкцій за їх порушення;
• Закон від 12.01.2023 № 2876-IX не містить прямої вказівки про надання його нормам зворотної дії в часі, а отже, його дія не розповсюджується на період до набрання ним чинності (до 08.02.2023). Відповідальність, встановлена п. 90 підрозділу 2 розділу XX ПК, застосовується за порушення платниками податку граничного строку, передбаченого для п. 89 цього розділу, тобто прямо пов`язана зі збільшеними строками реєстрації податкових накладних.

Ці висновки ВС підтвердив у постановах від 06.02.2024 у справі № 160/10740/23, та від 13.03.2024 у справі № 120/6331/23.

3. Податкові перевірки. А саме – оцінка операцій з нерезидентами або використання ФОП в ІТ. У багатьох випадках компанії вигравали справи завдяки наявності первинних документів і чіткої звітності. Наприклад, суди часто відхиляли претензії податкових органів, якщо не були доведені порушення в операціях з контрагентами.

Один із ключових висновків зробив Верховний Суд у справі № 640/8979/21 (постанова від 25.01.2024) щодо програмного забезпечення та супутніх податкових пільг, визначення об’єкта оподаткування. У разі якщо згідно із цивільно-правовим договором програмне забезпечення, яке інстальоване на програмно-апаратних платформах, є невід’ємною їх частиною та не виділено як окремий елемент поставки, а також на таке програмне забезпечення не передано право власності, то операція з постачання програмно-апаратних платформ (у яких міститься програмне забезпечення) для цілей оподаткування ПДВ розглядається як одна операція, яка підлягає оподаткуванню податком у загальновстановленому порядку.

4. Нові податкові правила для нерезидентів. Також у 2024 році розглядалися випадки оподаткування доходів нерезидентів та контрольованих іноземних компаній (КІК). Наприклад, питання декларування доходів від інвестицій або взаємодії з іноземними клієнтами викликали суперечки. Суди зазвичай зобов’язували компанії дотримуватися правил звітності щодо доходів за кордоном, але водночас захищали їхні права при обґрунтованому веденні обліку.
5. Особливості Дія.City. IT-компанії, які працюють у рамках режиму Дія.City, стикаються з питаннями правильності застосування пільгових ставок і відповідності вимогам режиму, а також оскарження рішення про втрату статусу резидента, відмови в реєстрації компаній, наприклад через невідповідність заявлених фінансових показників або бенефіціарів законодавчим вимогам. Хоча ця тема майже відсутня в судових рішеннях, а також відсутні позиції суду касаційної інстанції, звернення ІТ-компаній до суду з відповідними позовами все ж є.

Матеріал опубліковано у виданні «Юридична практика».

Автор публікації: Кристина Шох

Кристина Шох

член Ради Комітету НААУ з питань захисту бізнесу та інвесторів

Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.