Захист без ярликів: ототожнення адвоката з клієнтом руйнує принципи правової держави

В Україні ототожнення адвоката з клієнтом уже перетворилося на поширений спосіб тиску: поряд із випадками затримань чи застосування сили дедалі частіше фіксується психологічний тиск і формування негативного образу захисника в суспільстві.

Ціна незалежності

Нам варто поставити лише одне запитання: що станеться, якщо завтра адвокат втратить можливість здійснювати захист без тиску та перешкод? Відповідь очевидна: зникне змагальність процесу, а судова процедура перетвориться на формальність, де вирок дублюватиме обвинувачення прокурора.

У такій системі «вироки» адвокатам зможуть ухвалювати «незалежні медіа» чи «громадські формування», а правоохоронні органи, прикриваючись суспільним інтересом, почнуть переслідування на підставі публічних звинувачень. Уже сьогодні у відкритих джерелах дедалі частіше з’являються повідомлення про ототожнення захисників із підзахисними, особливо у справах, пов’язаних із національною безпекою. Подібна практика є несумісною з принципами розвиненої правової держави.

За даними Національної асоціації адвокатів України, кількість таких випадків неухильно зростає: якщо у 2022 році зафіксовано 13 порушень, то у 2023-му — 21, у 2024-му — 28, а лише за перше півріччя 2025 року — вже 32. Хоча стаття 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» прямо забороняє ототожнювати адвоката з клієнтом, її практична реалізація тривалий час залишалася проблемною через відсутність дієвих механізмів реагування.

Ситуація змінилася 16 липня 2025 року, коли Верховна Рада ухвалила Закон «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України щодо забезпечення дотримання гарантій адвокатської діяльності». Він установив адміністративну відповідальність (ст. 185-16 КУпАП) за порушення заборони ототожнення адвоката з клієнтом. Це має стати реальним кроком до посилення гарантій незалежності адвокатів.

Утім, ухвалення цього закону викликало хвилю маніпуляцій. Деякі організації почали заявляти, що нові норми нібито обмежать свободу слова та потягнуть за собою значні штрафи чи навіть кримінальну відповідальність. Такі твердження є нічим іншим, як спробою уникнути відповідальності. Адже вимога закону проста: не порушувати закон.

На жаль, практика використання у ЗМІ образливих визначень на кшталт «адвокат зрадника» чи «адвокат убивці» стає дедалі поширенішою. Такі ярлики не лише принижують професію, але й формують у суспільстві викривлене уявлення про адвокатуру загалом, підриваючи довіру до її конституційної ролі.

Захист без ярликів

Адвокатура в Україні є єдиним інститутом, що гарантує право на захист кожній особі, права якої порушені або яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину. Тяжкість обвинувачення не має значення: кожному забезпечується право на правничу допомогу, а отже, адвокат не може зазнавати осуду чи ототожнення через виконання своєї професійної ролі.

У багатьох країнах Європейського Союзу спеціальної заборони на ототожнення адвоката з клієнтом немає, однак ефективно діють норми цивільного та кримінального законодавства щодо відповідальності за наклеп та образу. Журналістські об’єднання дотримуються цих правил і не допускають публікацій, які б викривлювали діяльність адвоката чи формували уявлення про нього як про співучасника клієнта.

Показовим є приклад Німеччини, де §185 Кримінального кодексу передбачає відповідальність за злочин «образа» (Beleidigung): до одного року арешту або штраф, а якщо правопорушення вчинене публічно, на відкритому зібранні чи з застосуванням насильства — до двох років арешту і штраф.

Втім, навіть за наявності суворого законодавства проблема не зникає. Згідно з дослідженням Федеральної адвокатської палати Німеччини за 2024 рік, серед 3550 опитаних юристів 20% стикалися з образами чи іншим тиском у зв’язку зі своєю діяльністю. Частина з них навіть не зверталася до поліції, вважаючи такі прояви професійним ризиком.

***

Отже, толерування ототожнення адвоката з клієнтом створює передумови для тиску й насильства щодо захисників. Усунення таких ризиків можливе лише через ефективне законодавче врегулювання, адже без незалежної адвокатури неможливе існування демократичної держави.

Матеріал опубліковано у виданні «Юридична практика».

Автор публікації: Володимир Мацко

Володимир Мацко

член Комітету НААУ з питань кримінального права та процесу

Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.