Реєстрація та визнання недійсним знака для товарів і послуг

Судова практика про визнання недійсним висновку про невідповідність позначення умовам надання правової охорони за результатами кваліфікаційної експертизи, коли на реєстрацію подається колір, є досить різноманітною. Обов’язковою умовою для відповідної реєстрації торговельної марки є з’ясування питання – чи набуло позначення у вигляді кольору розрізняльної здатності при застосуванні до заявлених товарів або послуг.

До об’єктів права інтелектуальної власності відповідно до ч 1 ст 155 Господарського кодексу України та ч 1 ст 420 Цивільного кодексу України, зокрема, належать торговельні марки (знаки для товарів і послуг).

За  ст  492 ЦК торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для  вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.

Згідно з  п  3 постанови Верховної Ради України від 23121993 № 3689«Про введення в дію Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг»3 відповідність знаків умовам їх реєстрації визначається згідно із законодавством, що діяло на дату подання заявки.

Відповідно до ст 1 Закону № 3689 (у редакції, чинній станом на дату подання заявки, далі за текстом так само в цій редакції) знак — це позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб.

Згідно з п 2 ст  5 Закону №  3689 об’єктом знака може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень Такими позначеннями можуть бути, зокрема, кольори та комбінації кольорів.

Відповідно до п 1 ст 7 Закону № 3689 особа, яка бажає одержати свідоцтво, подає до Установи заявку.

Згідно з пунктами 1 та 3 ст 10 Закону № 3689 експертиза заявки має статус науково-технічної експертизи, складається з формальної експертизи та кваліфікаційної експертизи (експертизи по суті) та проводиться закладом експертизи відповідно до  цього Закону і правил, установлених на його основі центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності.

Кінцеві результати експертизи заявки, що не вважається відкликаною або не відкликана, відображаються в обґрунтованому висновку експертизи за заявкою, що набирає чинності після затвердження його Установою. На підставі такого висновку Установа приймає рішення про реєстрацію знака для  всіх зазначених у заявці товарів і послуг, або про відмову в реєстрації знака для всіх зазначених у заявці товарів і послуг, або про реєстрацію знака щодо частини зазначених у заявці товарів і послуг та відмову в реєстрації знака для іншої частини зазначених у заявці товарів і послуг. Рішення Установи надсилається заявнику.

Відповідно до п 15 ст 10 Закону № 3689 під час кваліфікаційної експертизи перевіряється відповідність заявленого позначення умовам надання правової охорони, визначеним цим Законом При цьому використовуються інформаційна база закладу експертизи, в тому числі матеріали заявки, а також довідково-пошуковий апарат і відповідні офіційні видання.

Розглянемо приклад судової практики щодо позовних вимог про визнання недійсним висновку про невідповідність позначення умовам надання правової охорони за результатами кваліфікаційної експертизи, який (висновок) набув статусу рішення про відмову, та визнання недійсним рішення про відмову в реєстрації знака для товарів та послуг.

ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» (надалі — «Укрпатент») про:

— визнання недійсним висновку Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» про невідповідність позначення умовам надання правової охорони за результатами кваліфікаційної експертизи № __ від 28052020, який (висновок) набув статусу рішення про відмову в реєстрації знака за заявкою № __ від 02052018 після затвердження Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України;

— визнання недійсним рішення Апеляційної палати Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» від 27042021 про відмову в реєстрації знака «(pink: pantone 233; ____) за заявкою № __ від 02052018, затвердженого наказом Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» № __ від 28052021;

— зобов’язання Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» внести відомості до  Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки про реєстрацію торговельної марки за заявкою № __ від 02052018 для послуг 39 класу МКТП: «повітряне пасажирське перевезення, послуги авіакомпаній з перевезення», здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені «Промислова власність» і видати відповідне свідоцтво за умови сплати ОСОБА_1 державного мита за видачу свідоцтва та збору за публікацію про видачу свідоцтва № НОМЕР_1 у встановленому законом розмірі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані рішення про відмову в реєстрації знака та  рішення Апеляційної палати Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» є необґрунтованими і  такими, що  суперечать нормам законодавства про захист прав на торговельні марки та порушують право позивача на реєстрацію торговельної марки за заявкою для захисту власних законних інтересів як суб’єкта господарювання.

06.09.2021 представником позивача подано до суду клопотання про приєднання до матеріалів справи висновку експерта № ___, складеного судовим експертом 02.09.2021 за результатами проведення експертизи об’єктів інтелектуальної власності.

26.10.2021 представником відповідача подано до  канцелярії суду заяву про залучення до  участі у справі компанії Катар Ейрвейз Груп (Qatar Airways Group (QCSC)) та Євровінгз (Eurowings) як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Щодо наявності юридичного інтересу у  третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з’ясовувати, чи буде у зв’язку із прийняттям судового рішення у цій справі таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов’язки, або змінено її наявні права та/або обов’язки, або позбавлено певних прав та/або обов’язків у майбутньому.

Обґрунтовуючи необхідність залучення третіх осіб, відповідач зазначає, що з’ясування використання рожевого кольору іншими особами, в тому числі третіми особами, в галузі пасажирських повітряних авіаперевезень входить до предмета доказування у цій справі.

Водночас суд зауважує, що  предметом розгляду цієї справи є  наявність чи  відсутність обставин для визнання незаконними рішення Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 28052020 та рішення Апеляційної палати Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» від 27042021 щодо відмови у реєстрації спірного позначення, і наслідком задоволення позовних вимог не є реєстрація такого позначення за позивачем.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що відповідачем не було доведено, яким чином рішення у цій справі може вплинути на права та/або інтереси компаній Катар Ейрвейз Груп (Qatar Airways Group (QCSC)) та Євровінгз (Eurowings), а отже, у задоволенні клопотання відповідача про залучення третіх осіб було відмовлено.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.06.2022 у справі № 910/13105/21 позовні вимоги задоволено повністю, визнано незаконним і скасовано рішення Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 28.05.2020 про відмову в реєстрації знака для товарів і послуг у вигляді рожевого кольору (pink: pantone 233; __) за заявкою № __ від 02052018, яким затверджено висновок про невідповідність позначення умовам надання правової охорони за результатами кваліфікаційної експертизи вих № __ від 28.05.2020; визнано незаконним і скасовано рішення Апеляційної палати Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» від 27.04.2021, прийняте за результатами розгляду заперечення ВІЗЗ Еір Хангері Зрт проти рішення Міністерства розвитку економіки, торгівлі та  сільського господарства України від  28052020 про відмову в реєстрації знака для товарів і послуг у  вигляді рожевого кольору (pink: pantone 233;__) за заявкою № __, затвердженого наказом Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» від 28.05.2021 № __; зобов’язано Державне підприємство «Український інститут інтелектуальної власності» повторно провести кваліфікаційну експертизу заявки № __ від 02.05.2018 та прийняти рішення за заявкою з урахуванням висновків Господарського суду міста Києва у цій справі; стягнуто з Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» на користь ВІЗЗ Еір Хангері Зрт судовий збір у розмірі 6 810 грн 00 коп.

Не погоджуючись із рішенням суду від 01.06.2022 було подано позов до суду для ухвалення додаткового рішення.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем були долучені до матеріалів справи два висновки судових експертів за наслідками проведення експертиз об’єктів інтелектуальної власності, які були враховані судом під час винесення рішення у цій справі На підтвердження понесення витрат на оплату таких експертиз позивачем долучено до матеріалів справи рахунок та платіжне доручення на суму 35 000,00 грн, а також рахунок-фактуру, акт приймання-передачі наданих послуг і платіжне доручення на суму 61 779,60 грн.

За таких обставин, беручи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог у  повному обсязі, враховуючи, що позивачем додано до матеріалів справи достатньо доказів на  підтвердження факту понесення судових витрат на проведення експертиз на загальну суму 96 779,60 грн у межах розгляду справи № 910/13105/21, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати. При цьому витрати відповідача на проведення експертизи покладаються на  самого відповідача відповідно до приписів ч 4 ст 129 ГК.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 15.06.2022 у справі № 910/13105/21 стягнуто з Укрпатенту на користь Компанії витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 109 271,50 грн і витрати, пов’язані з проведенням експертиз у розмірі 96 779,60 грн.

Не погоджуючись із зазначеним додатковим рішенням місцевого господарського суду, ДП «Український інститут інтелектуальної власності» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2022 у справі № 910/13105/21 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на  підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства і  заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що  апеляційна скарга підлягає задоволенню, а  додаткове рішення господарського суду міста Києва від 15.06.2022 у цій справі — скасуванню.

Оскільки рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2022 у  справі №  910/13105/21, яке прийнято по суті спору, скасовано згідно з постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2024 із  прийняттям нового про відмову в  задоволенні позовних вимог, то  підлягає скасуванню також і  додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2022 як похідне судове рішення, без необхідності надання оцінки аргументам апеляційної скарги щодо оскарження такого додаткового рішення.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2024 апеляційну скаргу Організації на рішення суду першої інстанції задоволено, рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2022 у справі № 910/13105/21 скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Компанія, посилаючись на ухвалення судом апеляційної інстанції оскаржуваної постанови з порушенням норм процесуального права та  неправильним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення, залишити в силі рішення суду першої інстанції та передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Суд протокольною ухвалою від 20.08.2024 постановив розглядати клопотання позивача про передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду спільно з доводами касаційних скарг.

Позиція Верховного Суду

Наявність самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі недостатньо, обов’язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані в подібних правовідносинах у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, із правовідносинами у справі, яка переглядається.

Висновок щодо застосування норми права, здійснений Верховним Судом, — це висновок, сформульований Верховним Судом (Верховним Судом України) внаслідок казуального тлумачення норми права при касаційному розгляді конкретної справи та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду (Верховного Суду України), прийнятої за наслідками такого розгляду, який обов’язковий для  суду та інших суб’єктів правозастосування під час розгляду і вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору.

Велика Палата Верховного Суду в  постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов’язують визначати подібність правовідносин, конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття «подібні правовідносини», що полягає в тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях Установивши учасників спірних правовідносин, об’єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов’язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об’єкта, із приводу якого вони вступають у правовідносини, то в такому разі подібність слід також визначати за суб’єктним і об’єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб’єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов’язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін «подібні правовідносини» може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб’єкти, об’єкти та юридичний зміст, якими є взаємні права й обов’язки цих суб’єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема п 1 ч 2 ст 287 Господарського процесуального кодексу України та п 5 ч 1 ст 29 ГПК, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб’єктним і об’єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права і договорами прав та обов’язків учасників) є основним, а два інші — додатковими.

Предметом розгляду в  цій справі є визнання недійсним висновку про невідповідність позначення умовам надання правової охорони за результатами кваліфікаційної експертизи, який (висновок) набув статусу рішення про відмову, та визнання недійсним рішення про відмову в реєстрації знака після перегляду Апеляційною палатою.

Верховний Суд висновує, що, досліджуючи доцільність посилання на постанову Верховного Суду, кожен правовий висновок Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними і чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до  спірних правовідносин, зважаючи на  відповідні законодавчі акти У такому разі правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин і відповідних застосовуваних нормативно-правових актів.

Скаржник зазначає, що на момент подання касаційної скарги питання застосування ст 193 Угоди про асоціацію між Україною, з  однієї сторони, та  Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, з іншої сторони, а також п 4314 Правил складання, подання та  розгляду заявки на  видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг у редакції, затвердженій наказом Державного патентного відомства України від  20.08.1997 №  72, у  подібних правовідносинах не перебувало на вирішенні Верховного Суду.

Відповідно до ст 193 «Процедура реєстрації» Угоди Україна та Сторона ЄС запроваджують систему реєстрації торговельних марок, в якій відмова відповідного органу з реєстрації торговельних марок у реєстрації торговельної марки є належним чином обґрунтованою. Підстави відмови мають бути повідомлені у письмовій формі заявнику, який матиме можливість оскаржити таку відмову й остаточну відмову в судовому порядку Україна та Сторона ЄС надають також можливість заявити заперечення проти поданих заявок на реєстрацію торговельної марки Така процедура заперечення має бути змагальною Україна та Сторона ЄС забезпечують загальнодоступну електронну базу даних заявок на  торговельні марки та інформації про реєстрацію торговельних марок.

Сторони встановлять підстави для відмови у реєстрації або визнання недійсною реєстрації торговельної марки Нижченаведені об’єкти не можуть бути зареєстровані як торговельні марки або у випадках, коли вони зареєстровані, можуть бути визнані недійсними:

a) позначення, які не можуть становити торговельну марку;

b) торговельні марки, які не мають жодної розрізняльної здатності;

c) торговельні марки, які складаються виключно з позначень або даних, які можуть використовуватися у торгівлі для вказівки на вид, якість, кількість, призначення, вартість, географічне походження або на час виготовлення товарів чи послуг або інші характеристики товарів чи послуг;

d) торговельні марки, які складаються виключно з позначень або даних, які стали загальновживаними у сучасній мові або у добросовісній та звичайній торговельній практиці;

e) позначення, які відображають лише:

і) форми, що обумовлені природним станом самих товарів; або

іі) форми товару, яка обумовлена необхідністю отримання технічного результату; або

ііі) форми, яка надає товарам істотної цінності;

f ) торговельні марки, які суперечать публічному порядку або загальноприйнятим принципам моралі;

g) торговельні марки, які носять такий характер, що вводять споживача в оману, наприклад щодо характеру, якості або географічного походження товару чи послуги;

h) торговельні марки, які не дозволені компетентними органами і є такими, що підлягають відмові в реєстрації або визнанню недійсними згідно зі статтею 6 ter Паризької конвенції Сторони передбачають підстави для відмови у реєстрації або визнання реєстрації недійсною у разі виникнення суперечності з раніше зареєстрованими правами. Торговельна марка не реєструється або, якщо вона зареєстрована, може бути визнана недійсною:

a) якщо вона є тотожною до раніше зареєстрованої торговельної марки, і товари або послуги, для яких торговельна марка заявлена або зареєстрована, є тотожними до товарів або послуг, для яких раніше зареєстрована торговельна марка охороняється;

b) якщо через свою тотожність або  схожість до раніше зареєстрованої торговельної марки та тотожність або  схожість товарів чи  послуг, на  які поширюються торговельні марки, існує імовірність, що споживач може їх сплутати, зокрема імовірність асоціації з  раніше зареєстрованою торговельною маркою.

Сторони можуть також передбачити інші підстави для відмови у реєстрації або визнання реєстрації недійсною у разі суперечності з правами, які виникли раніше.

Згідно з п 4314 Правил до позначень, що не мають розрізняльної здатності, належать: — позначення, які складаються лише з однієї літери, цифри, лінії, простої геометричної фігури, що не мають характерного графічного виконання; — реалістичні зображення товарів, якщо вони заявляються на реєстрацію як знак для позначення цих товарів; — тривимірні об’єкти, форма яких обумовлена виключно функціональним призначенням, якщо такий об’єкт заявляється як знак; — загальновживані скорочення; — позначення, які тривалий час використовувалися в Україні кількома виробниками як знаки для товарів, що мають спільну якість або інші характеристики, і втратили розрізняльну здатність як індивідуальні знаки відносно таких товарів.

Слід з’ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, наявність/відсутність подібності правовідносин і наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Отже, з огляду на відсутність таких висновків, необхідно з’ясувати наявність або відсутність неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За аналізом Закону № 3689 Верховний Суд висновує, що експертиза заявки має статус науково-технічної експертизи, складається з формальної експертизи і кваліфікаційної експертизи (експертизи по суті) та проводиться відповідно до Закону і правил, установлених на його основі центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності.

Зі змісту судових рішень у цій справі вбачається, що позивач звернувся із заявкою про реєстрацію Знака, втім Укрпатент надав висновок про невідповідність позначення умовам надання правової охорони за результатами кваліфікаційної експертизи, який мотивовано тим, що заявлене позначення для послуг 39 класу МКТП не  має розрізняльної здатності та  не набуло такої внаслідок його використання; є таким, що не має характерного графічного виконання Надалі Апеляційна палата Укрпатенту прийняла рішення, яким відмовила позивачу в задоволенні заперечення, а Рішення від 28052020 залишила чинним.

Верховний Суд констатує, що коли на реєстрацію знака подається колір, обов’язковою умовою для відповідної реєстрації торговельної марки є з’ясування питання, чи  набуло позначення у  вигляді кольору розрізняльної здатності при застосуванні до  заявлених товарів або послуг. При цьому визначальним критерієм оцінки є тест на виконання заявленим кольором основної функції знака, а саме чи дозволяє колір, заявлений на реєстрацію як знак, споживачу без будь-якої ймовірності змішування вирізняти з-поміж інших товарів або послуг одного виробника товари або послуги іншого виробника. Споживачі мають однозначно сприймати безпосередньо такий колір (без додаткових графічних і  словесних елементів) саме як знак для конкретних товарів або послуг, у зв’язку з чим для реєстрації кольору в якості знака потрібні переконливі докази набутої розрізняльної здатності виключно кольору для заявлених товарів або послуг.

Суд акцентує, що розрізняльна здатність, набута шляхом використання, допускається лише за виняткових умов, зокрема коли кількість заявлених товарів і послуг є дуже обмеженою, а відповідний ринок дуже конкретний Тобто реєстрація кольору як знака для товарів і послуг можлива для дуже вузького кола чітко конкретизованих товарів або послуг.

Ураховуючи те, що підстави касаційного оскарження, наведені скаржником у касаційній скарзі на постанову суду апеляційної інстанції, якою скасоване рішення суду першої інстанції, у цьому разі не отримали підтвердження та підстави для скасування оскаржуваної постанови і  залишення в  силі рішення суду першої інстанції відсутні, Суд не вбачає необхідності надавати оцінку аргументам касаційної скарги у частині оскарження постанови суду апеляційної інстанції, якою скасоване додаткове рішення як похідне, адже, з огляду на висновок про залишення в силі постанови суду апеляційної інстанції, аргументи в  цій частині, з точки зору процесуального та матеріального аспекту в питанні розподілу витрат на професійну правничу допомогу, не впливатимуть на результат.

Верховний Суд окремо вважає за  необхідне зазначити, що  у прийнятті цієї постанови керується і принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від  19.02.2009 у  справі «Христов проти України», від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного й обов’язкового до виконання рішення суду не може здійснюватися лише з однією метою — домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (в тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі та непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржником не зазначено і не обґрунтовано.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційних скаргах, не підтвердилися і не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, тому касаційні скарги позивача слід залишити без задоволення, а судові рішення (постанову суду апеляційної інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, прийняту за наслідком перегляду додаткового рішення) — без змін.

Таким чином, робимо висновки:

— у кожному випадку порівняння правовідносин та їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними, а потім порівнювати права й обов’язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і в разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, — суб’єктний склад спірних правовідносин (види суб’єктів, які є сторонами спору) та об’єкти спорів;

— якщо на  реєстрацію знака подається колір, то обов’язковою умовою для відповідної реєстрації торговельної марки є з’ясування питання, чи набуло позначення у вигляді кольору розрізняльної здатності при застосуванні до заявлених товарів або послуг;

— для визначення позначення у вигляді кольору розрізняльної здатності при застосуванні до заявлених товарів або послуг визначальним критерієм оцінки є тест на  виконання заявленим кольором основної функції знака, а  саме чи  дозволяє колір, заявлений на реєстрацію як знак, споживачу без будь-якої ймовірності змішування вирізняти з-поміж інших товарів або послуг одного виробника товари або послуги іншого виробника;

— для можливості розрізняння з-поміж інших товарів або послуг одного виробника товари або послуги іншого виробника споживачі мають однозначно сприймати безпосередньо такий колір (без додаткових графічних і словесних елементів) саме як знак для  конкретних товарів або  послуг, у зв’язку з чим для реєстрації кольору як знака потрібні переконливі докази набутої розрізняльної здатності виключно кольору для заявлених товарів або послуг.

ВІСНИК НААУ № 10 (105)

Автор публікації: Ольга Розгон

Ольга Розгон

доц, к. ю. н.

Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.