Нормативно-правове регулювання проведення судово-психіатричної експертизи в Україні | НААУ

"Підтримка ментального здоров'я українських адвокатів під час війни" детальніше за посиланням

Головна цитата

«Сторона захисту, формуючи заперечення, має можливість привернути увагу до окремих аргументів щодо порушень нормативно-правового регулювання меж компетенції або меж повноважень, які можуть бути допущені в одному із доказів — висновку судово-психіатричної експертизи», - адвокат В. Федчишина

Публікація

Нормативно-правове регулювання проведення судово-психіатричної експертизи в Україні

16:59 Пт 25.07.25 Автор : Вісник НААУ 245 Переглядів Версія для друку

Формування доказів у судовому процесі має вирішальне значення, яке не залежить ні від правової системи, ні від особливостей національного судочинства. Визначення спірного факту, який має значення для вирішення справи, потребує додаткових доказів. Логічно аналізуючи та синтезуючи сукупність доказів, суд повинен правильно оцінити кожний доказ за власним переконанням та на основі всебічного вивчення усіх зібраних матеріалів.

Висновок експерта, як один із доказів, складений із порушенням меж повноважень або меж компетенції судових експертів, може становити певну небезпеку. Це може призвести до того, що суд, діючи сумлінно, використавши результати дослідження експерта, винесе необґрунтоване рішення.

Наслідком неоднозначного нормативно-правового регулювання є ризики при здійсненні правової кваліфікації спірних відносин, відсутність довіри до правосуддя та верховенства права.

Для верховенства права фундаментальним є оцінювання достовірності та правильності висновку експерта під різними кутами зору.

Неоднозначна судова практика щодо використання в процесі судового розгляду спеціальних знань у галузі судової психіатрії і одного із доказів — висновку лікаря — судово-психіатричного експерта породжує багато думок.

Об’єктивність та  обґрунтованість формування висновку судово-психіатричного експерта, як одного із джерел доказів, cтає найбільш спірною і дискусійною у судовому процесі.

У практиці адвокатів склалася думка про юридичну невизначеність повноважень при проведенні судово-психіатричної експертизи.

Судово-психіатрична експертиза є унікальним видом експертизи

Психіатричною експертизою встановлюється діагноз психічного захворювання і причинно-наслідковий зв’язок між ушкодженням і психічним захворюванням, що розвинулось.

Під душевною хворобою належить розуміти психічне захворювання (психічну хворобу). До психічних захворювань не можна відносити пов’язані з ушкодженням реактивні стани (психози, неврози). Ушкодження кваліфікується як тяжке тільки тоді, коли воно потягло за собою розвиток психічного захворювання, незалежно від його тривалості і ступеня виліковності (п.п. 2.1.5 наказу Міністерства охорони здоров’я України «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» від 17.01.95 № 6).

Проведення судово-медичної і судово-психіатричної експертизи призначається особою, яка проводить дізнання, слідчим, прокурором або судом у порядку, встановленому законодавством, для вирішення питань, що потребують спеціальних знань у сфері судової медицини або судової психіатрії (ст. 71 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» від 19.11.92 № 2801-XII).

Судово-психіатрична експертиза в адміністративних, цивільних справах, у кримінальному провадженні призначається і проводиться на підставах та в порядку, передбачених законом (ст. 21 Закону України «Про психіатричну допомогу» від 22.02.2000 № 1489-III).

Призначення СПЕ, обов’язки, права та відповідальність судових експертів визначаються Кримінальним процесуальним кодексом України, Цивільним процесуальним кодексом України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Кодексом адміністративного судочинства України, Кримінальним кодексом України, Законом України «Про судову експертизу» від 25.02.94 № 4038-XII.

Правові, організаційні і  фінансові основи судово-експертної діяльності визначено вказаним Законом «Про судову експертизу».

Організаційно-управлінські засади судово-експертної діяльності в Україні

Залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів:

— комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади;

— державне підприємство, що діє на основі державної власності (ст. 63 Господарського кодексу України).

Некомерційна господарська діяльність здійснюється суб’єктами господарювання державного або комунального секторів економіки (ст. 52 ГК).

Відповідно до положень ст. 7 Закону України «Про судову експертизу» судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом.

Суб’єктами управління об’єктами державної власності є, зокрема, Кабінет Міністрів України, міністерства, інші органи виконавчої влади та  державні колегіальні органи,  — визначено статтею  4 Закону України «Про управління об’єктами державної власності» від 21.09.2006 № 185-V.

Серед повноважень уповноважених органів управління відповідно до покладених на них завдань статтею 6 вказаного Закону визначено:

— приймання рішення про створення, реорганізацію і ліквідацію підприємств, установ та організацій, заснованих на державній власності;

— затвердження статутів (положень) підприємств, установ та організацій, що належать до сфери їх управління, і господарських структур та здійснюють контроль за їх дотриманням.

Організаційно-управлінські засади проведення судово-психіатричної експертизи в Україні

Організаційно-управлінські засади діяльності державних спеціалізованих установ покладаються на міністерства та інші державні органи, до сфери управління яких належать державні спеціалізовані установи, що здійснюють судово-експертну діяльність. До державних спеціалізованих установ належать суб’єкти судово-експертної діяльності  — науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров’я України (ст. 7 Закону «Про судову експертизу»).

Організаційне керівництво судово-медичною і судово-психіатричною службами здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я (ст. 71 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я»).

Центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, є Міністерство охорони здоров’я України.

МОЗ є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я (п.п. 10 п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про Міністерство охорони здоров’я України» від 25.03.2015 № 267).

Номенклатуру закладів, підприємств, установ та організацій МОЗ у період з 2006 до 2017 року визначено наказом МОЗ «Про затвердження номенклатури закладів, підприємств, установ та організацій Міністерства охорони здоров’я України» від 06.06.2006 № 107-0.

Діючий перелік закладів, підприємств, установ та  організацій, що  належать до  сфери управління МОЗ, затверджено наказом МОЗ «Про затвердження переліків закладів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства охорони здоров’я України» від 26.01.2018 № 152 (додаток 1).

Серед основних завдань МОЗ щодо забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері охорони здоров’я є проведення судово-медичної експертизи та судово-психіатричної експертизи.

МОЗ затверджує порядок проведення судово-медичної експертизи та судово-психіатричної експертизи (п.п. 10 п. 4 постанови КМУ № 267).

Порядком проведення судово-психіатричної експертизи, затвердженим наказом МОЗ від 08.10.2001 № 397, визначено, що експертиза проводиться в Українському науково-дослідному інституті соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України, центрах судово-психіатричних експертиз, відділеннях (амбулаторних, стаціонарних експертиз), які є структурними підрозділами психоневрологічних (психіатричних) лікарень, психоневрологічних диспансерів. Зазначені заклади охорони здоров’я виконують функції судово-експертних установ або  підрозділів (п.  2 наказу МОЗ № 397).

Згідно з  Порядком проведення стаціонарної судово-психіатричної експертизи в психіатричних закладах осіб, які утримуються під вартою, стаціонарна судово-психіатрична експертиза осіб, які утримуються під вартою, проводиться у відділенні, що створюється управлінням охорони здоров’я у складі психіатричної лікарні (далі — відділення) як один з її структурних підрозділів або в складі Центру судово-психіатричної експертизи, який є юридичною особою (п. 1 наказу МОЗ № 397).

Наказ МОЗ №  397 втратив чинність на  підставі прийняття наказу МОЗ «Про затвердження Порядку проведення судово-психіатричної експертизи» від 08.05.2018 № 865.

Визначаючи організаційні засади проведення судово-психіатричної експертизи, відповідно до п. 3 Порядку № 865, СПЕ проводять державні спеціалізовані судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров’я України (далі — експертні установи).

З метою удосконалення організації служби судово-психіатричної експертизи наказом МОЗ «Про організацію служби судово-психіатричної експертизи» від 29.06.2017 № 722 затверджено:

— перелік з 32 установ, в яких проводяться судово-психіатричні експертизи, та

— перелік із 7 установ, в яких проводяться стаціонарні судово-психіатричні експертизи особам, які тримаються під вартою.

Однак наказ №  722 втратив чинність на  підставі наказу МОЗ від 17.07.2019 № 1626.

Організаційно-управлінське забезпечення судово-психіаричної та судово-психологічної експертної діяльності визначено статутними повноваженнями Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров’я України», затвердженими наказом МОЗ від 08.09.2023 № 1601 (пп. 19, 20 п. 3 розділу ІІІ Статуту).

Серед основних завдань статутної діяльності визначено:  — проведення судово-психіатричних експертиз; — проведення судово-психологічних експертиз; — проведення комплексних експертиз (пп. 21 — 23 п. 3 розділу ІІІ Статуту).

Реалізація повноважень ДУ «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров’я України» щодо проведення судово-психіатричної експертизи покладена в тому числі на 22 філії. А саме: Вінницьку, Волинську, Дніпровську, Донецьку, Житомирську, Закарпатську, Запорізьку, Івано-Франківську, Кропивницьку, Львівську, Миколаївську, Одеську, Полтавську, Рівненську, Сумську, Тернопільську, Харківську, Херсонську, Хмельницьку, Черкаську, Чернівецьку, Чернігівську філії судових експертиз ДУ «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров’я України».

Важливо врахувати, що проведення судово-психіатричної стаціонарної експертизи належить до виключних повноважень Львівській філії судових експертиз ДУ «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров’я України».

Науково-методичне забезпечення судово-експертної діяльності

Організація науково-методичного забезпечення судово-експертної діяльності покладається на міністерства та інші державні органи, до сфери управління яких належать державні спеціалізовані установи, що  здійснюють судово-експертну діяльність (ст.  8 Закону «Про судову експертизу»).

Згідно з п. 1 Статуту ДУ «Інститут судової психіатрії МОЗ України» створений з метою науково-методичного забезпечення судово-психіатричної та судово-психологічної експертної діяльності.

Серед основних завдань на Інститут покладено науково-методичне забезпечення судово-психіатричної експертної діяльності (п.п. 5 п. 3 Статуту), післядипломне навчання з правом проведення судово-психіатричних та судово-психологічних експертиз (п.п. 27 п. 3 Статуту).

Порядок присвоєння/позбавлення кваліфікації судового експерта судово-психіатричним експертам

Судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності (ст. 10 Закону «Про судову експертизу»).

МОЗ, відповідно до покладених на нього завдань, затверджує порядок присвоєння та позбавлення кваліфікації судового експерта судово-медичним і судово-психіатричним експертам (п.п. 10 п. 4 постанови КМУ № 267).

Процедура присвоєння та позбавлення кваліфікації судового експерта судово-психіатричним експертам здійснюється із  дотриманням Порядку проведення атестації та присвоєння кваліфікації судового експерта і  кваліфікаційних класів судово-психіатричним експертам та позбавлення кваліфікації судового експерта і кваліфікаційних класів судово-психіатричних експертів, затвердженого наказом МОЗ від 02.08.2017 № 889.

Атестацію лікаря  — судово-психіатричного експерта з метою присвоєння / підтвердження або позбавлення кваліфікації судового експерта проводить експертно-кваліфікаційна комісія МОЗ.

За наслідками атестації ЕКК приймає одне з таких рішень:

— про присвоєння / підтвердження кваліфікації судового експерта або

— про відмову в присвоєнні / підтвердженні кваліфікації судового експерта.

Згідно з рішенням ЕКК судовому експерту видається свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта строком на п’ять років або робиться відмітка у ньому про продовження на строк п’ять років.

У разі звільнення судово-психіатричного експерта у свідоцтві робиться відмітка про його анулювання і до Міністерства юстиції України направляється подання про внесення відповідної інформації до Державного реєстру атестованих судових експертів. Результати рішення ЕКК про присвоєння і  позбавлення кваліфікації судового експерта лікарям — судово-психіатричним експертам експертів голова ЕКК направляє до Міністерства юстиції України для внесення відповідної інформації до Державного реєстру атестованих судових експертів.

Атестовані відповідно до цього Закону судові експерти включаються до державного Реєстру атестованих судових експертів, ведення якого покладається на Міністерство юстиції України, визначено ст. 9 Закону України «Про судову експертизу».

Реєстр є офіційною електронною базою даних і ведеться з метою створення інформаційного фонду про осіб, які отримали в порядку, передбаченому Законом України «Про судову експертизу», кваліфікацію судового експерта. Порядок ведення державного Реєстру атестованих судових експертів затверджено наказом Міністерства юстиції України від 29.03.2012 № 492/5.

Достовірність відомостей, що надаються держателю Реєстру, Міністерству юстиції України, забезпечують особи, які подають цю інформацію.

У Реєстрі є, зокрема,

— відомості про прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності) судового експерта;

— найменування ЕКК, дата і номер її рішення;

— номер та строк дії свідоцтва судового експерта, недійсності та/або анулювання свідоцтва;

— вид експертизи, індекс та вид експертної спеціальності;

— місце роботи, місцезнаходження, офіційна електронна адреса та  номер телефону судового експерта;

— дата та номер наказу про звільнення судового експерта державної спеціалізованої установи.

Відомості про зміни подаються держателю Реєстру не пізніше 10 робочих днів з дня настання обставин щодо зміни відомостей.

Особа або орган, які призначають або замовляють судову експертизу, можуть доручити її  проведення тим судовим експертам, яких унесено до державного Реєстру атестованих судових експертів (ст. 9 Закону «Про судову експертизу»).

З метою забезпечення судово-експертної діяльності в умовах воєнного стану в Україні Міністерством юстиції України видано наказ «Про деякі питання забезпечення судово-експертної діяльності в  умовах воєнного стану» від 14.03.2022 № 1138/5.

Згідно з п.  4 цього наказу продовжено строк дії свідоцтв про присвоєння кваліфікації судового експерта судовим експертам науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України. Однак продовження строку дії свідоцтв, виданих судовим експертам лікарям — судово-психіатричним експертам, наказом МОЗ не передбачено.

На дотримання «Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 100/о», у пунктах 14, 15, 24, 25 «Висновку судово-психіатричного експерта № ____» проставляються підписи експертів із зазначенням прізвища, імені, по батькові, спеціальності, свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта, класу судового експерта, стажу експертної роботи, посади, наукового ступеня (за наявності), вченого звання (за наявності) та ставиться печатка закладу охорони здоров’я.

Експерт (експерти) засвідчує (засвідчують) підписом (підписами), що він (вони) попереджений (попереджені) про відповідальність за надання явно неправдивих висновків та відмову від виконання покладених на нього (них) обов’язків за статтями 384, 385 Кримінального кодексу України.

Сторона захисту, формуючи заперечення, має можливість привернути увагу до окремих аргументів щодо порушень нормативно-правового регулювання меж компетенції або меж повноважень, які можуть бути допущені в одному із доказів  — висновку судово-психіатричної експертизи.

ВІСНИК НААУ № 5 (111)

Автор публікації: Віоллета Федчишина

Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.

Інші публікації автора

Вестник:№6 червень 2025 - Вісник;
Міжнародна благодійна допомога для НААУ;
Стратегія НААУ 2021-2025;
Доступ до адвокатської професії -;
Рекомендації щодо захисту професейних та;
АНАЛІЗ ПОРУШЕНЬ ПРАВ ТА ГАРАНТІЙ;
Навчальні продукти для адвокатів;
НеВестник 4

Надішліть файл із текстом публікації у форматі *.doc, фотографію за тематикою у розмірі 640х400 та Ваше фото.

Оберіть файл