Виклик адвоката на допит: чи є привід для занепокоєння?

Виходячи із змісту цього матеріалу доволі часто до Комітету захисту професійних прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності Ради адвокатів Київської області звертаються адвокати регіону зі скаргами про виклик їх на допит, як свідків, та закликають Комітет стати на заваді противоправної практики правоохоронних органів.

Проте, слід пам’ятати, що відповідно до ч. 4 ст. 65 КПК України у слідчих відсутнє право викликати на допит в якості свідків лише осіб, які мають право дипломатичної недоторканності, а також працівників дипломатичних представництв - без згоди представника дипломатичної установи. Інші особи, що мають особливий статус та гарантії збереження професійної таємниці – журналісти, нотаріуси, медики, священники, і, відповідно, адвокати, можуть бути правомірно викликані на допит.

Але, в рамках цієї процесуальної дії у слідчих існують такі процесуальні заборони:

1. ініціювати примусовий привід до адвоката і, відповідно, погрожувати застосуванням такого заходу забезпечення кримінального провадження (ч. 3 ст. 140 КПК України);
2. вимагати розкриття адвокатської таємниці (ч. 3 ст. 47, п. п. 1, 2 ч. 2 ст. 65 КПК України, ст. ст. 22, 23 Закону України  «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»);
3. вимагати надання відомостей про себе, що можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні ним, близькими родичами чи членами його сім'ї кримінального правопорушення (ст. 63 Конституції України, п. 3 ч. 1 ст. 66 КПК України).

Одна із проблем полягає в тому, що слідчі зловживають своїми процесуальними правами і викликають адвокатів на допит як свідків не задля отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні, що є метою будь-якої слідчої дії відповідно до ст. 223 КПК України, а через намір вчинити тиск за активну та принципову правову позицію по справі клієнта. Такий намір – категорія оціночна, яку складно довести та неефективно оскаржувати прокурору, а також процесуально неможливо оскаржити слідчому судді. Тому, на наш погляд, із подібними  зловживаннями потрібно боротись, не уникаючи допиту і не ховаючись від слідчого, а застосовувати зустрічні процесуально-правові заходи, грамотна реалізація яких може змусити слідчого пошкодувати про свій «підступний план» проти адвоката.

По-перше, викликаючи на допит, слідчий часто не має наміру дійсно витрачати на адвоката свій час, а планує лише налякати та втихомирити його, очікуючи, що адвокат на допит не з’явиться. Тому, варто обманути сподівання такого слідчого та прийти на допит. За відсутності слідчого на робочому місці або вимушеного очікування в коридорі присутнього, але «зайнятого» слідчого, – потрібно одразу наполягати на особистому прийомі керівником органу досудового розслідування та добиватись знайдення слідчого та змушення його провести допит. Така відкрита позиція обеззброює слідчого і змушує його переходити із позиції нападника в оборонну позицію. Так, за наполегливою ініціативою адвоката було притягнуто до дисциплінарної відповідальності слідчого УБОЗ ГУМВС України в м. Києві за те, що він за телефоном викликав адвоката на допит, назвав час та адресу, але почувши, що адвокат із задоволенням прийде на допит, не уточнив номеру кабінету, своє прізвище і, більш того, був відсутнім на робочому місці. Тому адвокат, «полишивши свої справи задля УБОЗу», так і не зміг надати показання несумлінному слідчому. Наступного разу адвоката «викликали» до даного правоохоронного органу лише для того, щоб вибачитись та пригостити кавою.

По-друге, згідно з п. 6 ч. 1 ст. 66, ч.ч. 3, 5 ст. 122 КПК України кожен свідок має право на відшкодування витрат, пов'язаних з викликом для давання показань. Свідкам оплачуються проїзд, наймання житла та добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати. Граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних із залученням свідків, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Це право реалізується на підставі Інструкції про порядок і розміри компенсації (відшкодування) витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів досудового розслідування, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним спеціалізованим установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 01.07.1996 р. N 710.

Згідно із п. 1 Інструкції за свідками зберігається середня заробітна плата за весь час, затрачений ними у зв'язку з явкою та викликом до органів досудового розслідування, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення (далі - орган, який зробив виклик). Крім того, якщо виконання їх процесуальних функцій пов'язане з перебуванням за межами населеного пункту постійного проживання, компенсуються (відшкодовуються) такі витрати: вартість проїзду до місця виклику і назад; витрати, пов'язані з найманням жилого приміщення; добові.

Отже, адвокати, що проживають у Київській області, при явці на допит в місто Київ, окрім «заробітної» компенсації можуть щонайменше вимагати компенсації вартості проїзду до місця виклику.

Відповідно до п.п. 2, 7, 9 Інструкції у кримінальних провадженнях і справах про адміністративні правопорушення виплати, зазначені в пункті 1 цієї Інструкції, провадяться органом, який зробив виклик, із коштів, що передбачаються кошторисом на зазначені цілі. Виплати компенсації (відшкодування) особі за відрив від звичайних занять провадяться за постановою (ухвалою) органу, який зробив виклик. Сума компенсації (відшкодування) за втрачений заробіток обчислюється за кожну годину пропорційно до середньої заробітної плати особи, розрахованої відповідно до абзацу третього п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100. Загальний розмір виплати не може перевищувати суму, розраховану за відповідний час, виходячи із трикратного розміру мінімальної заробітної плати.

Проблема полягає в тому, що у разі самозайнятості адвоката сума компенсації за відрив від звичайних занять вираховується пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому приймається процесуальне рішення або здійснюється процесуальна дія, і не може перевищувати її розміру, обчисленого за фактичні години відриву від звичайних занять. За нашим підрахунком, відшкодовувана година тоді буде складати лише 7-8 грн. 

Проте, незважаючи на дрібність сум, якщо адвокати візьмуть на постійну практику звертатись за такою компенсацію до керівника органу  досудового розслідування, то навіть за незначними сумами при значній кількості звернень убогий бюджет правоохоронних органів не витримає. Крім того, відшкодування таких витрат потребує підготовки ряду документів зі сторони правоохоронців, що зазвичай для них найнеприємніше заняття. Тому, після відповідних нарад та колегій зі своїм керівництвом, де ймовірно будуть обговорюватися відповідні «проблемні питання», слідчі багато разів подумають, перш ніж зайвий раз викликати адвоката на допит в якості свідка.

Таким чином, адвокатам-свідкам потрібно заготовити проект заяви до начальника органу досудового розслідування із таблицею про розрахунок відповідних сум та наприкінці допиту дописати конкретну кількість годин та підсумкову суму, що вимагає відшкодування.

По-третє, допит є чудовою нагодою для адвоката особисто продемонструвати слідчому свою впевнену та обґрунтовану правову позицію, а також намір активно, жорстко та непохитно відстоювати інтереси свого клієнта. Крім того, у адвоката паралельно з’являється привід «промоніторити» слідчого на предмет його власних міркувань по справі, адже зазвичай на допиті слідчі багатослівні і самі не встигають отямитись, як розповіли «свідку» всі подробиці своєї роботи в рамках розслідування. Деякі слідчі із психологічної тактики роботи із свідками навмисне вступають в розмови по деталях кримінального провадження. В свою чергу, адвокату варто пам’ятати,  що його завдання – профільтрувати ту інформацію, яку слідчий бажає нав’язати свідку-адвокату і ту інформацію, яка є дійсно правдивою та може стати корисною для подальшої розробки стратегії і тактики захисту.

Отже, бажаю кожному колезі дійсно поважного відношення до себе з боку правоохоронних органів, при якому б ті дзвонили не для виклику адвоката в якості свідка, а лише для того, щоб спитати про дозвіл надати Ваш телефон своєму товаришу, який потребує якісної правової допомоги.

Дана стаття адвоката, керівника Аналітичної групи Комітету захисту професійних прав адвокатів та реалізації гарантій адвокатської діяльності Ради адвокатів Київської області Марії Островської «Виклик адвоката на допит: чи є привід для занепокоєння?» розміщена у фаховому правовому виданні «Юридична газета» (№ 52 (498) від 22.12.2015 р.).

ПРО АВТОРА

Виджет автор публікації

Марія Островська

Адвокат, керівник Аналітичної групи Комітету захисту професійних прав адвокатів та реалізації гарантій адвокатської діяльності Ради адвокатів Київської області