Арешт без арешту: як повернути майно, яке забрав прокурор (питання юрисдикції)

Особа, яка вважає, що при арешті її майна було порушене право власності, може відповідно до КПК оскаржити такі дії — звернутися до суду та скасувати арешт. Але як бути у разі, коли майно вилучалося без накладення арешту?

Непорушність права та винятки

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 1 Першого протоколу до неї передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном. Позбавлення особи власності не допускається інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Право держави на здійснення контролю за користуванням майном визнано відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві. Так, відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Втім, під час кримінального провадження органи досудового розслідування можуть обмежувати осіб у праві приватної власності, зокрема, в межах ужиття заходів забезпечення кримінального провадження. Такі заходи, безумовно, є необхідними для досягнення мети провадження. Втім, це не може порушувати права та інтереси інших осіб, особливо тих, хто не є учасниками.

За загальним правилом, слідчий суддя або суд накладає арешт на майно, якщо є підстави, передбачені ч. 2 ст. 167 КПК (знаряддя або предмет злочину, одержані внаслідок вчинення правопорушення тощо). 

І в цьому разі наявність ухвали про накладення арешту виступає гарантією того, що процедура відбулася з дотриманням закону, а слідчий суддя або суд належним чином перевірив доводи органу досудового розслідування.

Зняття арешту з майна, накладеного в рамках кримінального провадження, залишається можливим лише у встановленому кримінальним процесуальним законодавством порядку. Навіть за умови, що особа (власник) не є учасником кримінального провадження. Цю позицію підтвердила і Велика Палата Верховного Суду (див. постанову від 27.03.2019 у справі № 202/1452/18).

Не лише КПК

Але чи може особа, в якої було вилучене майно в рамках кримінального провадження без накладення арешту на таке майно, вимагати його повернення шляхом звернення до суду в порядку цивільного судочинства?

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу (ст. 16 Цивільного кодексу).

Судовий захист є одним з найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних і юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч.2 ст. 55, ст. 124 Конституції.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Також власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання своїм майном (ст.ст. 387, 391 ЦК).

Указана норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права і є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Відтак, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не належить до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Утілення цінностей

Незалежність людини та спільноти — це незалежність в екзистенційному (життя), матеріальному (власність) і духовному (свобода) аспектах. Якщо не дотримано хоча б одного з них, тоді незалежність не є самодостатньою, повноцінною, дієвою, перебуває під загрозою трансформації політичної системи у бік тоталітаризму. Якщо немає свободи, то немає й власності, немає повноцінного життя, неможливий розвиток особистості і суспільства.

Ці філософські цінності реалізуються і втілюються у нормах права, пов’язаних із захистом власності. У разі, якщо людину було протиправно позбавлено права власності без накладення арешту на її майно, вона має право захищати своє право саме в цивільному порядку шляхом пред’явлення позову про витребування майна до органу досудового розслідування. Це буде саме тим ефективним способом захисту права приватної власності.

Матеріал опубліковано у виданні «Юридична газета».

Автор публікації: Кирило Кузнецов

Кирило Кузнецов

секретар Комітету НААУ з питань захисту бізнесу та інвесторів

Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.