Хуліганство, булінг чи просто сленг? Як суди оцінюють лайку серед дітей

Під час нещодавніх акцій протесту молоді проти обмеження незалежності НАБУ і САП чимало уваги привернули гасла з використанням нецензурної лексики. Особливо коли її застосовували неповнолітні. Які юридичні наслідки має така поведінка — розбираємося крізь призму судових рішень.

Хуліганство

З правого погляду нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян, кваліфікуються за ст. 173 КУпАП як дрібне хуліганство. І відповідальність за ненормативну лексику дітей нерідко покладається на батьків на підставі ст. 184 КУпАП через невиконання ними обов'язків із виховання.

Як приклад, Ширяївський районний суд Одеської обл. оштрафував девʼятикласницю на 119 гривень за лайку в голосових повідомленнях у Telegram, а також за сварки й бійки в громадських місцях із використанням нецензурної лексики (справа № 518/527/25, постанова від 03.04.2025). А Личаківський районний суд Львова оштрафував батька школяра на 850 гривень за дії сина — той матюкався та чіплявся з образами до однокласників і вчителів (справа № 463/1696/24, постанова від 07.03.2024). У таких справах особа, яку притягують до адміністративної відповідальності, сплачує ще й судовий збір — нині це 605,60 грн.

Щодо підлітків, суди часто обмежуються попередженням або передають їх під нагляд батьків як виховний захід. Але трапляються й інші рішення: справи закриваються, бо суд не бачить складу адміністративного правопорушення. Так, Охтирський міськрайонний суд на Сумщині припинив провадження щодо підлітка, який лаявся в соцмережах на адресу іншої особи (справа № 583/152/25, постанова від 15.01.2025). Суд зауважив: дрібне хуліганство — це порушення саме в громадських місцях, а не в Інтернеті, чию специфіку регулює законодавство у сфері інформації.

Булінг

Образи й насмішки з використанням нецензурної лексики можуть кваліфікуватися як психологічне насильство, якщо воно призвело або могло призвести до шкоди психічному здоров’ю дитини. У таких випадках може йтися про булінг, за який передбачена відповідальність за ст. 173-4 КУпАП.

Показовим є випадок, у якому судді дійшли протилежних висновків щодо того, чи можна вважати спілкування підлітків із використанням нецензурної лексики формою булінгу. За матеріалами справи, учні в Telegram-чаті (з промовистою назвою «8-А без мучителя») та в особистому листуванні систематично надсилали однокласнику голосові повідомлення з насмішками, чутками й лайкою. Оскільки ці дії принижували його гідність і могли завдати шкоди психічному здоров’ю, комісія закладу освіти визнала поведінку булінгом, а поліція кваліфікувала її як групове цькування та скерувала матеріали до суду.

Мати одного з учнів у суді провину своєї дитини не визнала. Вона стверджувала, що її син товаришував із потерпілим, а ненормативна лексика була для них звичним способом спілкування. Сам школяр визнав, що висловлювався грубо, і зізнався: за свою поведінку йому соромно.

Суддя Октябрського районного суду Полтави особисто прослухав аудіозаписи, з яких було очевидно: один з учнів систематично вживав агресивну та грубу лексику на адресу однокласника. Служитель Феміди зазначив, що записи «шокували суд з погляду систематичності високого рівня агресії та невихованості учнів 8 класу сучасного ліцею, рівня їх зневаги до адресата». Визнавши, що зібрані докази підтверджують факт групового булінгу, суд наклав на матір учня штраф у розмірі 1700 грн і стягнув судовий збір 605,60 грн (справа № 554/13668/24, постанова від 06.02.2025).

Сленг

Проте вищий суд у цій справі дійшов протилежного висновку. Полтавський апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції не спростував пояснень учня, який назвав своє спілкування з однокласником звичним для підлітків сленгом, характерним для всього класу й школи загалом. Через відсутність доказів психологічної травми, а також недоведеність складу правопорушення, рішення першої інстанції було скасоване, а справа — закрита (постанова від 18.03.2025).

У схожій справі № 554/13960/24 Октябрський районний суд Полтави наклав на матір восьмикласника штраф у розмірі 1700 грн і зобов’язав сплатити судовий збір. Диск із голосовими повідомленнями, досліджений у суді, містив систематичні образи, агресію та ненормативну лексику, зокрема й з боку неповнолітнього щодо однокласника. У письмових поясненнях і під час засідання підліток підтвердив таке спілкування, визнав, що поводився грубо, і висловив жаль, попросивши вибачення (постанова від 05.02.2025).

Апеляційна інстанція скасувала рішення, вказавши на неповноту дослідження обставин справи та відсутність належної оцінки пояснень учасників — матері і її сина. З цих пояснень випливало, що діти дружили ще з 7 класу, регулярно спілкувалися в Telegram-групі та особисто, іноді вживаючи нецензурну лексику. Проте це було звичним жартівливим тоном у межах спілкування всієї групи й не мало на меті образити когось конкретно.

Як зазначено у рішенні, під час апеляційного розгляду ні потерпіла, ні її представник не довели, що спілкування учнів — зокрема з вживанням нецензурної лексики — мало односторонній характер саме щодо неї. На думку суду, докази не підтвердили наявності умислу в неповнолітнього спричинити психологічну шкоду. Тож рішення першої інстанції було скасовано, а провадження — закрито (постанова від 30.05.2025).

Обговорюючи проблему вживання неповнолітніми нецензурної лексики, варто враховувати: дорослі нерідко самі демонструють терпиме або поблажливе ставлення до такої поведінки. Її виправдовують звичністю спілкування, жартівливим тоном або приналежністю до молодіжного сленгу. Проте саме така пасивна позиція, як показує практика, нерідко сприяє закріпленню мовної агресії в дитячому середовищі.

Втім, реагування на ненормативну лексику з боку підлітків не повинне обмежуватись покаранням. Важливим є ведення відкритого діалогу з дітьми, формування культури мовлення й ненасильницького спілкування, розвиток емпатії, а також підвищення рівня правової культури та обізнаності про юридичну відповідальність за такі дії.

Представлений огляд практики засвідчує: провести чітку межу між сленгом, хуліганством і булінгом з використанням лайки складно — усе залежить від обставин. Те, що психологи можуть сприймати як форму самовираження чи реакцію на стрес, у юридичній площині нерідко містить ознаки адміністративних правопорушень, передбачених статтями 173, 173-4, 184 КУпАП.

А підхід до оцінки ненормативної лексики серед підлітків залишається непослідовним. Суди аналізують не лише сам факт вживання лайки, а й такі чинники, як публічність, систематичність висловлювань, психоемоційний контекст, наявність умислу, завдану шкоду та наявність доказів у справі.

Проблемні питання, що виникають при розгляді справ про булінг, потребують узагальнення судової практики на рівні Верховного Суду і вироблення методичних рекомендацій для забезпечення єдності правозастосування. Крім того, чинне правове регулювання хуліганства в межах КУпАП очевидно не враховує особливостей цифрових комунікацій, що вимагає його перегляду й адаптації до сучасних реалій.

Довідково

Пояснення причин використання лайки різноманітні: сучасна мода на гострі слова, захисна реакція на несправедливість, спосіб закритися від болю та образ, тримання емоційної дистанції, уникнення проявів вразливості, бажання бути почутим, виглядати дорослими. Психологічну інтерпретацію вживання дітьми лайливих слів досліджували психологиня Світлана Ройз «Про дітей, протести, критичне мислення і лайку» та психіатриня Наталія Масяк «Про матюки на протестах: грубість чи прояв свободи».

Матеріал опубліковано у виданні «Юридична газета».

Автор публікації: Лариса Гретченко

Лариса Гретченко

голова Комітету НААУ з питань сімейного права

Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.