Формула досконалості

День адвокатури в Україні відзначається 19 грудня цього року в 20­й раз. Коли у 2002 році глава держави підписував указ про встановлення професійного свята, то обрав історичну відмітку — 10 років дії Закону України «Про адвокатуру». Це було важливо. Саме з першого закону 1992 року почалося переродження радянських колегій в адвокатуру незалежної України. Нині адвокати працюють за іншим профільним законом — «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (Закон). У липні 2022 року сповниться 10 років із дня його ухвалення. Це не просто гра красивими цифрами в наших знакових періодах історії. Це — сталість, передбачуваність і еволюційність законодавства.

Завдяки цим параметрам нині адвокатура — найбільш стабільний інститут системи правосуддя в Україні. Таким досягненням не варто легковажити.

По­перше, воно має велике значення для громадян, які ніколи не відчували проблем зі своєчасним отриманням професійної правничої допомоги, зокрема і реалізацією права на вибір захисника.

По­друге, самі адвокати мають інституційно розбудований і працюючий механізм захисту своїх професійних та соціальних прав і представництва інтересів професії. Органи адвокатського самоврядування сформовані і безперервно діють у межах своїх повноважень. Зокрема, забезпечують присутність представників регіональних рад під час обшуків у адвокатів та затримань колег.

По­третє, існує передбачувана процедура доступу до адвокатської професії, і людина може планувати отримати статус адвоката за кілька років, маючи перед собою зрозумілий перелік умов і вимог.

Європейські стандарти в адвокатуру України впроваджено ще 9 років тому

Закон за більш ніж 9 років його імплементації силами адвокатської спільноти дав можливість розбудувати незалежну від держави самоврядну професійну організацію з єдиним обов’язковим членством. Це консолідувало адвокатську спільноту і зробило її суб’єктною. Ми отримали гарантії від держави для безперешкодного провадження адвокатської діяльності на принципах верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів. На рівні закону встановлено перелік професійних прав адвокатів, який дає захисникам змогу працювати безпечно, фахово й ефективно. Сам Закон на етапі його прийняття відповідав європейським стандартам адвокатської діяльності і рекомендаціям Парламентської асамблеї Ради Європи та Венеційської комісії. Питання його впровадження було великою відповідальністю для самих адвокатів, а закладений у нього стратегічний намір створити в Україні незалежну європейську адвокатуру давав нам упевненість у тому, що ми робимо все правильно на рівні щоденної тактики.

Той факт, що цей Закон з 2012 року не зазнав принципових змін, хоча кілька років тому був серйозний ризик отримати політично вмотивовану кон’юнктурну нову редакцію, доводить важливе правило: стабільність законодавства є вирішальним фактором розбудови в Україні ефективних інституцій. Це простий, але водночас і дуже складний рецепт вдалої реформи. І такий підхід поки що виняток для України. Це прикро, адже розуміння стабільності законодавства як гарантії незалежності правничих професій зустрічається в багатьох європейських рекомендаціях, зокрема й у нещодавніх висновках Венеційської комісії. Особливо на тлі змінного, хаотичного законодавства про судоустрій, про діяльність правоохоронних органів цей виважений підхід законодавця до адвокатури видається рішенням win­win як для держави, так і для юридичних спільнот, а найголовніше — для громадян.

Розвиток адвокатури: вибір напряму

Подальший розвиток адвокатури визначатиме затверджена президентським указом Стратегія розвитку системи правосуддя та конституційного судочинства на 2021—2023 роки, яка містить завдання для адвокатури. Наразі на міжвідомчому рівні формується план дій до неї. До цього плану адвокатура додає власний пакет пропозицій, достатньо конкретизованих, професійних, погоджених із представниками регіонів. Це та дорожня карта, яку скоординовано, узгоджено і без повторів минулих помилок має бути фіналізовано і втілено найближчими роками. Окремі заходи потребуватимуть законодавчих змін. Інші ж, навпаки, може бути втілено на рівні рішень органів адвокатського самоврядування. Наприклад, запровадження єдиного кваліфікаційного іспиту або спрощення дисциплінарних процедур.

Одним із перших кроків цього плану вже стало подання законопроєкту, який зменшить податкове навантаження на адвокатів. Народні депутати України Володимир Ватрас, Андрій Костін, Сергій Іонушас та інші запропонували зміни до Податкового кодексу України, щоб адвокати, які провадять незалежну професійну діяльність, могли працювати на спрощеній системі оподаткування. Автори законопроєкту виділили адвокатів як окрему категорію самозайнятих осіб, оскільки на них покладено конституційну функцію захисту прав громадян. Це й відрізняє їх від інших суб’єктів підприємництва. Рада адвокатів України фактично ініціювала такий законопроєкт і пропонувала цю ініціативу інтегрувати з президентським документом як захід 2021 року. Наскільки було можливо, настільки швидко ми реалізували цю обіцянку, наразі законопроєкт зареєстровано, і ми сподіваємося на його підтримку в Верховній Раді України.

Усі стратегічні кроки з удосконалення інституту адвокатури повинні бути розраховані на основі однієї важливої обставини: європейські стандарти в адвокатуру України було впроваджено 9 років тому. Самоврядна система адвокатура вже стала великим внеском у розбудову України як правової держави. Це важливе досягнення, яке перетворює конституційні права і свободи громадян на реальну можливість, надає механізм для їх захисту, насамперед від наступу з боку держави. І ні адвокатура, ні держава у внутрішній і зовнішній комунікації не повинні применшувати цей успіх.

Долю адвокатури повинні визначати адвокати

Адаптація ключових європейських стандартів незалежності адвокатури і самоврядності до національного профільного закону відкрила перед нами шлях до інтеграції з європейською професійною спільнотою. Національна асоціація адвокатів України розпочала взаємодію з ключовими професійними організаціями Європи і світу, національними адвокатурами Німеччини, Іспанії, Франції, Італії, Великої Британії, Литви, Грузії, Казахстану, Білорусі. У цих відносинах ми сприймаємось як рівні партнери, з якими говорять мовою поваги та співпраці. На цій основі потрібно рухатися далі та шукати спільні відповіді на сучасні виклики для прав людини, правосуддя і власне для адвокатської професії як такої.

Прикро, що спроби ще раз дестабілізувати адвокатуру, дискредитувати чинний Закон, розбалансувати інститут точковими правками, скопіювати і перенести інший досвід як зразковий, як, наприклад peer review для системи безоплатної правової допомоги, ще вчиняються. Маніпулятивно називати такі спроби реформами, і на жаль, в їх основі найчастіше лежать перекручені, суб’єктивні оцінки поточного стану. Водночас експертність адвокатів в оцінюванні адвокатури чомусь заперечується. Така сторінка в історії професії вже була в 2017—2019 роках, коли запрошені «гості» своє нерозуміння називали нашими інституційними недоліками.

Сподіваємося, що ще раз подібне не повториться, а власне поняття європейських стандартів не буде використовуватися для прикриття атак на інститут адвокатури, який заснований за найкращими європейськими практиками. Думаю, кожен адвокат має власну оцінку стану професії, має можливість покращувати інститут адвокатури через участь в органах адвокатського самоврядування, може підвищувати фаховий рівень колег, передаючи свої знання і досвід, і здатен гідно представляти професію не тільки перед клієнтами чи в суді, але і перед усім суспільством.

Матеріал опубліковано у виданні Pravo.ua.

Автор публікації: Лідія Ізовітова

Лідія Ізовітова

Голова Національної асоціації адвокатів України