ЄСПЛ встановив порушення Конвенції у справі Якуба проти України | НААУ

Головна цитата

У випадках, коли докази, здобуті під час негласних дій, приховано від захисту на підставі публічного інтересу, ЄСПЛ не повинен вирішувати, чи було таке нерозголошення гостро необхідним, оскільки, як правило, національним судам необхідно оцінювати докази, що надходять до них

Публікація

ЄСПЛ встановив порушення Конвенції у справі Якуба проти України

11:45 Вт 12.03.19 Автор : Олександр Дроздов, Олена Дроздова та Юлія Ісаєва 2806 Переглядів Версія для друку

Європейський суд з прав людини встановив порушення п 1 і 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у справі Василь Якуба проти України. ЄСПЛ також постановив виплатити українцю 2500 Євро моральної шкоди.

Рішення прийнято 12 лютого 2019 року.

2007 року після проведення низки негласних заходів з фіксацією технічними засобами Василя Якубу заарештували із застосуванням фізичної сили у зв’язку із продажем наркотичних засобів. Згодом експертиза виявила характерні ознаки на тілі, але суд вирішив, що силу було застосовано в межах закону.

Суд визнав обвинуваченого винним у вчиненні злочину, використавши як докази матеріали відеозапису та письмові показання агента. Хоча Якуба просив про перегляд відеозапису та допит свідка, відповідні клопотання судом задоволені не були. Оскарження вироку у вищих судах також не мало успіху.

У заяві, поданій 2009 року, заявник стверджував, зокрема, за змістом положень статті 3 Конвенції, його було піддано жорсткому поводженню правоохоронними органами під час арешту, згідно із статтею 6 Конвенції йому не було надано дозвіл на огляд відеозапису, що містив докази збуту ним наркотичних засобів таємному агенту (закупнику), і що національні суди не забезпечили йому права на допит закупника, відповідно до статті 34 Конвенції органи влади відмовилися надати заявникові дозвіл на одержання копій документів, необхідних для пред’явлення його заяви до Суду.

Заявник заперечував факт збуту наркотичних засобів і не скаржився, що був жертвою провокації злочину з метою його викриття. Його захисник наполегливо намагався довести, що заявник придбав наркотичні засоби для власного споживання та споживання свого друга лише один раз, 9 березня 2007 року. Іншими словами, заявник намагався довести, що він вчиняв злочин пов'язаний з наркотичними засобами, але він не брав участі у трьох епізодах їх придбання, за яке встановлено більш суворе покарання (див. пункт 29). Отже, перед Судом постало питання, чи було дійсно законно порушено кримінальну справу проти заявника, зважаючи на нездатність перевірити особу П. та переглянути відеозапис оперативної закупки.

Заявник скаржився на те, що органи влади відмовилися надати йому копії документів, необхідних для обґрунтування своєї заяви до Суду. Суд вважає за доцільне розглянути цю скаргу за статтею 34 Конвенції, яка передбачає: «Суд може приймати заяви від будь-якої особи, неурядової організації або групи осіб, які вважають себе потерпілими від допущеного однією з Високих Договірних Сторін порушення прав, викладених у Конвенції або протоколах до неї. Високі Договірні Сторони зобов'язуються не перешкоджати жодним чином ефективному здійсненню цього права». Суд дійшов висновку, що державні органи не виконали своїх зобов’язань за статтею 34 Конвенції через відмову надати заявникові копії документів для звернення до Суду.

Заявник вимагав 20 000 євро (EUR) за заподіяння моральної шкоди.

Суд у Страсбурзі погодився з висновками українських судів щодо обґрунтованості застосування сили під час затримання заявника.

Водночас, в частині права на справедливий суд ЄСПЛ зробив кілька застережень.

Зокрема, там зауважили, що як правило, ч. 1 статті 6 вимагає, щоб органи прокуратури розкрили стороні захисту будь-які суттєві докази, що їм відомі, за або проти обвинуваченого. Однак право на розкриття відповідних доказів не є абсолютним правом. У будь-якому кримінальному провадженні можуть виникати конкуруючі інтереси, наприклад, національна безпека або необхідність захищати свідків, що піддаються ризику репресій, або зберігати таємні поліцейські методи розслідування злочинів, які повинні бути урівноважені з правами обвинувачених. У деяких випадках може бути необхідним отримання певних доказів від сторони захисту, щоб зберегти основні права іншої особи або захистити важливий суспільний інтерес.

У випадках, коли докази приховано від захисту на підставі публічного інтересу, Європейський суд не повинен вирішувати, чи було таке нерозголошення гостро необхідним, оскільки, як правило, національним судам необхідно оцінювати докази, що надходять до них. Натомість, завдання Європейського суду полягає у тому, щоб переконатися, чи застосована процедура прийняття рішень у кожному конкретному випадку, наскільки це можливо, відповідала вимогам змагальності та рівності сторін, включаючи належні гарантії захисту інтересів обвинуваченого.

В кінцевому рахунку ЄСПЛ констатував порушення Україною порушення частин 1 і 3 статті 6 Конвенції у зв’язку із визнанням неперевірених показань агента як доказів проти заявника та не відкриття відеозапису оперативної закупки.

Рішення ЄСПЛ у справі Якуба проти України у перекладі українською мовою Олександра Дроздова, Олени Дроздової та Юлії Ісаєвої

Автор публікації: Олександр Дроздов

Автор публікації: Олена Дроздова

Автор публікації: Юлія Ісаєва

 

 

 

Інші публікації автора

Вестник:№1-2 січень-лютий 2024 - Вісник;
Міжнародна благодійна допомога для НААУ;
Стратегія НААУ 2021-2025;
Доступ до адвокатської професії -;
Рекомендації щодо захисту професейних та;
АНАЛІЗ ПОРУШЕНЬ ПРАВ ТА ГАРАНТІЙ;
Навчальні продукти для адвокатів;
НеВестник 4

Категорії

Надішліть файл із текстом публікації у форматі *.doc, фотографію за тематикою у розмірі 640х400 та Ваше фото.

Оберіть файл