Незаконний обіг підакцизних товарів: ВС змінює стандарти доказування

Незаконне виготовлення та обіг алкоголю, тютюну і пального залишаються одними з найпоширеніших кримінально-правових сюжетів у сфері господарської діяльності. Водночас у таких справах обвинувачення часто спиралося на формальне інкримінування без повного доказування складу злочину.

Складнощі предмету

Однією із ключових проблем кваліфікації за ст. 204 (Незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів) Кримінального кодексу залишається визначення предмета злочину — підакцизних товарів. Бланкетний характер диспозиції змушує звертатися до Податкового кодексу та Закону «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Аналіз практики Верховного Суду підтверджує тісний взаємозв’язок податкових категорій з кримінально-правовою площиною. Довгий час панувала позиція постанови від 05.09.2013 у справі № 5-15к13, яка вимагала повної відповідності товару формальним ознакам підакцизного (коди УКТ ЗЕД, включення акцизу в ціну, відповідність стандартам). 

Перелом стався у 2024 році, коли Велика Палата відступила від висновку 2013 року (постанова від 27.11.2024 у справі № 336/3796/15-к) і сформулювала сучасний підхід: алкогольний напій може бути предметом кримінального правопорушення, передбаченого у ст. 204 КК, за таких умов:

1) виготовлення на основі спиртів, вміст яких визначається згідно з нормами Податкового кодексу в редакції, чинній на момент вчинення правопорушення;

2) протиправного поводження з ним як із визначеним у законі підакцизним товаром (тобто імітація легального товару — підроблені акцизні марки, маркування, упаковка тощо).

ВП ВС прямо зазначила: «Алкогольний напій, який імітує (відтворює) легально виготовлений підакцизний алкогольний напій, є предметом кримінального правопорушення». Тобто сьогодні сторона обвинувачення має довести не лише вміст спирту >1,2 %, а й саме імітацію легального продукту.

Підтверджує цей підхід і ухвала Касаційного кримінального суду ВС від 17.06.2021 у справі № 707/2006/13-к: кримінально-правове значення має не лише формальна належність товару до підакцизних, але й спосіб його виготовлення, маркування, походження та обіг. Принципове значення для практики має і виправдувальний вирок Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 30.10.2023 у справі № 405/4163/18.  Суд чітко розмежував: виготовлення передбачає наявність повноцінного технологічного процесу (обладнання, сировина, організація виробництва). А сам факт розливу або наявності тари не свідчить про виготовлення. 

Суб’єкт, субʼєктивна сторона 

Суб’єкт злочину за ч. 1 ст. 204 КК загальний. Особа може бути притягнута до відповідальності незалежно від того, чи здійснює вона господарську діяльність, чи є найманим працівником, продавцем чи просто «перекупником».

ККС ВС у справі № 751/4440/24 звернув увагу (постанова від 04.11.2025, що незаконні придбання чи зберігання з метою збуту, збут одного з видів підакцизних товарів прив’язка до певного статусу з точки зору трудових чи господарських відносин не є обов’язковою.

Це означає, що навіть працівник магазину чи водій, який свідомо збуває «сірий» товар, може бути суб’єктом злочину. Водночас це відкриває можливості захисту: якщо особа діяла без умислу та без мети збуту (наприклад, просто зберігала товар для роботодавця), правильність кваліфікації може викликати питання.

Суб’єктивна сторона характеризується прямим умислом та спеціальною метою — збутом. Вважаємо, що факт зберігання великої партії товару сам собою не свідчить про мету збуту — потрібні конкретні докази (показання свідків, переписка, факти реалізації тощо). І для захисту це може стати ефективною стратегію, оскільки відсутність доказів усвідомлення факту незаконного походження товару та відсутності наміру його збувати, може виключати існування одного з елементів складу злочину.

Значення для захисту

Отже, сучасний підхід до застосування ст. 204 КК відходить від формального інкримінування і вимагає доведення кожної ознаки складу злочину поза розумним сумнівом. 

Для сторони обвинувачення вже недостатньо послатися на сам факт виявлення продукції чи її кількість. Необхідно підтвердити, що йдеться саме про предмет кримінального правопорушення, що особа вчинила дії, охоплені диспозицією статті, а також діяла умисно і з метою збуту. 

Для захисту це означає можливість будувати позицію на перевірці предмета злочину, відмежуванні виготовлення від обігу, а також на спростуванні мети збуту й умислу. 

Саме в цьому напрямі судова практика поступово формує вищі стандарти доказування у справах про незаконний обіг підакцизних товарів.

Матеріал опубліковано у виданні «Юридична газета».

Автор публікації: Кирило Кузнецов

Кирило Кузнецов

секретар Комітету НААУ з питань захисту бізнесу та інвесторів

Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.