Справи про булінг: цифри, межі, тенденції

Булінг у школі давно перестав бути лише педагогічною проблемою: дедалі частіше він переходить у площину адміністративної відповідальності. А тут значення набуває здатність системи правильно кваліфікувати цькування, належно оформити докази та представити справу в суді.

Портрет відповідальності

Аналіз практики застосування ст. 173-4 (булінг) КУпАП у 2024 і 2025 роках показує, як суди реагують на такі випадки й де система все ще працює фрагментарно.

Так, у 2025 році на судовому розгляді перебувало 312 справ (у 2024 році — 311), з яких розглянуто 246 (у 2024 році — 255). Кількість нових надходжень залишилася практично незмінною (286 у 2025 році проти 283 у 2024 році), що вказує на сталий рівень виявлення випадків булінгу. 

Водночас спостерігається зростання на 5% кількості накладених адміністративних стягнень: у 2025 році їх було застосовано 126, тоді як у 2024 році — 120.

Основним видом покарання, як і в попередні роки, залишається штраф. У 2025 році його було застосовано у 125 випадках (один раз було призначено громадські роботи). Загальна сума накладених штрафів у 2025 році становила 130155 грн, з яких 91735 грн було сплачено добровільно. У 2024 році загальна сума штрафів становила 135150 грн, при цьому добровільно було сплачено 89930 грн.

Отже, попри зростання кількості адміністративних стягнень, загальна сума штрафів дещо зменшилася. Це може свідчити про те, що суди частіше застосовують штрафи у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією статті 173-4 КУпАП.

З-поміж осіб, притягнутих до відповідальності, 77% становлять жінки (у 2025-му 97 зі 126). Статистичні дані також вказують на переважання осіб із невизначеним соціально-професійним статусом та з числа соціально вразливих категорій населення. Зокрема, 43 особи є працездатними, однак не працювали та не навчалися, ще у 49 випадках рід занять не конкретизовано. 26 осіб належать до робітничих професій, по 3 — до категорії інших службовців та безробітних, по 1 особі — пенсіонер та особа з інвалідністю.

Слабка ланка

Позитивною можна вважати тенденцію зменшення кількості закритих справ — зі 132 у 2024 році до 117 у 2025 році (–11%). Зокрема, суттєво зменшилася кількість справ, закритих через малозначність (з 25 до 8), що може свідчити про більш виважену оцінку судами суспільної небезпеки булінгу та його негативних наслідків.

Кількість проваджень, закритих у зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, залишається майже незмінною (27 у 2024 році та 25 у 2025 році). Частка таких справ становить близько 10% від загальної кількості розглянутих. Це вказує на збереження ризику несвоєчасного документування правопорушення або передачі матеріалів до суду. 

На оцінку процесуальної якості оформлення матеріалів у справах про булінг впливає також показник справ, повернутих судом. У 2025 році кількість таких справ зросла до 34 (з них 27 — для дооформлення), тоді як у 2024 році цей показник становив 29 (28 відповідно). Така тенденція може вказувати на процесуальні недоліки при складанні адміністративних матеріалів поліцією, зокрема щодо повноти доказової бази або дотримання вимог законодавства.

Разом з тим збільшилася кількість справ, закритих через відсутність події та складу адміністративного правопорушення (83 випадки у 2025 році проти 74 у 2024 році), що підкреслює як складність доказування у цій категорії справ, так і можливі помилки при кваліфікації правопорушення за ст. 173-4 КУпАП.

Апеляційний фільтр

У 2025 році на розгляді судів апеляційних інстанцій перебувало 34 справи (у 2024 році — 25), що демонструє зростання на 36%. Надходження апеляційних скарг у звітному періоді також збільшилося з 24 до 32 (+33%), що може свідчити про підвищення активності сторін у відстоюванні своїх позицій або про зростання рівня оскаржуваності рішень судів першої інстанції.

Кількість переглянутих в апеляційному порядку справ за ст. 173-4 зросла з 21 до 26 (+24%). Водночас суттєво змінилася структура результатів перегляду:

● у 2024 році залишено без змін 16 рішень (76%), скасовано — 5 (24%);

● у 2025 році залишено без змін 15 рішень (58%), скасовано — 11 (42%).

Отже, частка скасованих рішень у справах про булінг у 2025 році майже подвоїлася. Це може вказувати як на наявність процесуальних порушень під час розгляду справ судами першої інстанції, так і на підвищення стандартів перевірки доказів в апеляційній інстанції.

Особливо показовим є те, що у 2025 році рішення у 5 справах було скасовано із закриттям провадження (з них 4 — через відсутність події та складу правопорушення), що підтверджує проблематику належного документування та доказування фактів булінгу на первинному етапі.

Окремої уваги заслуговує питання процесуальних строків. Кількість апеляцій, розглянутих понад строки, встановлені КУпАП, зросла з 13 у 2024 році до 19 у 2025 році (+46%). Водночас залишок нерозглянутих апеляційних скарг на кінець року також збільшився (з 2 до 4). Така тенденція створює потенційні ризики порушення принципу оперативності адміністративного провадження.

У сукупності такі цифри можуть свідчити про перехід практики розгляду справ за ст. 173-4 КУпАП до більш активного процесуального контролю та формування чіткіших стандартів доказування.

Складність цифр

Але ця судова статистика не відображає повною мірою поширеність і реальний стан реагування на прояви насильства за участі дітей у закладах освіти й осередках дозвілля.

Показники за ст. 173-4 КУпАП демонструють лише вузький сегмент адміністративного реагування на виявлені випадки цькування. Адже прояви агресивної поведінки за участі дітей фіксуються у значно ширшому спектрі категорій справ, зокрема:

● справи про дрібне хуліганство (ст. 173 КУпАП);

● справи про невиконання батьками обов’язків щодо виховання дітей (ст. 184 КУпАП);

● кримінальні провадження за фактами умисного легкого тілесного ушкодження (ст. 125 КК);

● провадження щодо побоїв і мордування (ст. 126 КК).

Крім того, проблематика насильства в освітньому середовищі проявляється й у справах інших юрисдикцій: оскарження наказів про дисциплінарні стягнення щодо педагогів, спори про звільнення за аморальний проступок, вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої булінгом, спори щодо невиконання умов договорів про надання освітніх послуг, а також оскарження бездіяльності адміністрації закладів освіти при реагуванні на повідомлення про цькування.

А це свідчить про фрагментарність обліку та потребу в комплексному міжгалузевому аналізі для формування повної картини стану реагування держави на насильство за участі дітей.

Додатковим фактором, що ускладнює цілісну оцінку поширеності булінгу та ефективності реагування на нього, є множинність суб’єктів, уповноважених здійснювати реагування на такі випадки. Виявлення, фіксацію та розгляд повідомлень про булінг здійснюють різні органи та інституції, зокрема органи Національної поліції, адміністрації закладів освіти, органи управління освітою, Освітній омбудсмен, а також інші суб’єкти у межах їх компетенції. Водночас облік таких випадків ведеться окремо кожним із суб’єктів, із застосуванням різних підходів до збору та систематизації статистичної інформації. У результаті статистичні дані формуються розрізнено, не є взаємоузгодженими, що обмежує можливості комплексного аналізу масштабів проблеми та оцінки ефективності державної політики у цій сфері.

Тенденції законодавства

Останні законодавчі зміни свідчать про послідовне посилення державної політики у сфері запобігання насильству щодо дітей і формування більш комплексної моделі безпечного освітнього середовища.

Важливе значення для сучасної системи протидії булінгу має Закон № 3792-IX від 06.06.2024 «Про внесення змін до деяких законів України щодо запобігання насильству та унеможливлення жорстокого поводження з дітьми». Він істотно змінив підхід до розуміння булінгу. Якщо раніше це явище пов’язували переважно з освітнім середовищем, то після змін його правове охоплення поширилося на відносини, пов’язані із навчанням, тренуванням, творчою діяльністю, оздоровленням, відпочинком і лікуванням дітей. Додатково Закон № 4609-IX від 18.09.2025 «Про внесення змін до Закону України «Про повну загальну середню освіту» щодо запровадження заходів безпеки в закладах загальної середньої освіти» посилив вимоги до осіб, які працюють у школах або залучаються до освітнього процесу. Зокрема, запроваджено заборону на працевлаштування осіб, яких притягували до відповідальності за домашнє насильство, булінг або невиконання обов’язків щодо виховання дітей.

Суттєво оновлено й нормативно-правову базу, яка визначає алгоритми реагування на випадки насильства, коло уповноважених суб’єктів, а також інструменти профілактики й контролю. Це простежується в низці урядових рішень, зокрема, у Типовій програмі унеможливлення насильства та жорстокого поводження з дітьми (постанова Кабміну від 04.06.2025 № 658), у Порядку реагування на випадки насильства та жорстокого поводження з дітьми (постанова від 19.11.2025 № 1513), а також у Переліку небезпечних предметів і речовин, з якими особам заборонено перебувати на території та в приміщеннях закладу загальної середньої освіти (постанова від 14.01.2026 № 70). Запроваджені цими актами механізми інформування, обліку, фіксації та взаємодії між суб’єктами реагування мають зменшити латентність випадків насильства і зробити саму систему реагування більш скоординованою.

Окремо варто відзначити посилення ролі Національної поліції у забезпеченні безпечного освітнього середовища та реагуванні на прояви булінгу. Постановою Кабміну від 01.11.2024 № 1245 було затверджено Порядок реалізації експериментального проєкту щодо посилення безпеки освітнього середовища в умовах воєнного стану, який закріпив за закладами загальної середньої освіти поліцейських служби освітньої безпеки. Подальшу деталізацію механізмів роботи поліції визначила Інструкція з організації роботи підрозділів Національної поліції України із забезпечення безпечного освітнього середовища в закладах загальної середньої освіти, затверджена наказом МВС від 01.10.2024 № 663.

У 2026 році інструменти фізичної та технічної безпеки було додатково посилено наказом МВС від 08.01.2026 № 28 «Про деякі питання здійснення заходів з охорони в закладі загальної середньої освіти», який передбачає застосування заходів фізичної охорони, систем термінового виклику поліції, відеоспостереження та металодетекторів у закладах освіти. За такого підходу поліція інтегрується в освітній простір не лише як орган реагування, а і як постійний суб’єкт профілактики.

Ефект змін

Такі зміни дають підстави очікувати, що у 2026 році може зрости кількість виявлених адміністративних правопорушень за ст. 173-4 КУпАП, покращиться процесуальна якість документування випадків булінгу, а частка справ, закритих через відсутність складу правопорушення, за умови належного оформлення матеріалів, може зменшитися. Водночас імовірним є збільшення навантаження на суди не лише у справах про булінг, а й у пов’язаних спорах щодо відшкодування моральної та матеріальної шкоди, захисту трудових прав та оскарження рішень чи бездіяльності суб’єктів реагування.

У сукупності ці передумови можуть сприяти зменшенню латентності булінгу та інших проявів насильства чи жорстокого поводження щодо дітей. Тому зростання статистичних показників саме по собі не обов’язково свідчитиме про погіршення ситуації, а радше може означати підвищення рівня виявлення і фіксації таких випадків, розширення інструментів обліку та реагування, а також кращу взаємодію між уповноваженими суб’єктами. У перспективі це має посилити профілактику булінгу й удосконалити механізми захисту прав і безпеки дитини у сім’ї, освітньому середовищі, під час оздоровлення, відпочинку та в інших просторах організованого дозвілля.

Матеріал опубліковано у виданні «Юридична газета».

Автор публікації: Лариса Гретченко

Лариса Гретченко

голова Комітету НААУ з питань сімейного права

Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.