Потреби служби та бажання: як держслужбовців звільняють у 65 | НААУ

"Підтримка ментального здоров'я українських адвокатів під час війни" детальніше за посиланням

Головна цитата

«Досягнення 65-річного віку є імперативною підставою для припинення державної служби, якщо відсутнє рішення про її продовження», - адвокат Н. Кайда

Публікація

Потреби служби та бажання: як держслужбовців звільняють у 65

11:56 Вт 10.02.26 Автор : Наталія Кайда 219 Переглядів Версія для друку

Питання припинення державної служби у зв’язку з досягненням державним службовцем 65-річного віку та можливості її продовження поєднує у собі конституційні гарантії права на працю, принципи публічної служби та дискреційні повноваження органів державної влади.

Постанова Верховного Суду від 18.12.2025 у справі № 140/5414/24 стала важливим орієнтиром для правозастосовної практики, оскільки комплексно роз’яснила всі ці аспекти.

Нагадаємо, граничний вік перебування на державній службі закріплений у п. 7 ч.1 ст. 83 Закону «Про державну службу»: державна служба припиняється у разі досягнення державним службовцем 65-річного віку, якщо інше не передбачено законом.

Разом з тим, у ч.4 цієї ж статті передбачається виняток із загального правила: у зв’язку з потребами служби державний службовець за рішенням суб’єкта призначення може бути залишений на державній службі після досягнення 65-річного віку за його згодою, але не більше ніж до досягнення 70-річного віку.

Отже, закон місить імперативну вимогу про припинення державної служби, також виняток за наявності потреб.

У звʼязку із цим ВС досягнення 65-річного віку є безумовною підставою для припинення державної служби. І якщо суб’єкт призначення не ухвалив рішення про продовження строку перебування на службі, він зобов’язаний припинити службу у визначену у законі дату. Наказ про звільнення в такому випадку є не актом дискреції, а реалізацією прямої норми закону. Отже, без прийняття позитивного рішення про продовження служби, перебування держслужбовця на посаді після досягнення 65 років є юридично неможливим.

Що стосується продовження служби, то ВС підтвердив усталену позицію, відповідно до якої це є правом, а не обов’язком суб’єкта призначення. Таке рішення ухвалюється виключно з урахуванням потреб державної служби, а не особистих обставин чи побажань службовця, які не є  достатньою та самостійною підставою. Суб’єкт призначення може обрати один із двох допустимих законом варіантів поведінки: продовжити строк служби або припинити її.

При цьому подання держслужбовцем заяви про продовження строку перебування на службі не породжує у суб’єкта призначення обов’язку прийняти позитивне рішення, не вимагає ухвалення окремого мотивованого рішення про відмову, а також не зупиняє дії імперативної норми щодо припинення служби.

Верховний Суд наголосив, що сам наказ про звільнення у разі непродовження служби є результатом реалізації повноважень суб’єкта призначення та не свідчить про ігнорування заяви службовця.

Окремо ВС дослідив питання необхідності погодження звільнення з відповідним вищим керівництвом і дійшов висновку, що імперативні вимоги Закону мають пріоритет, а  відсутність погодження на дату видання наказу про звільнення не може блокувати виконання прямої норми закону. При цьому такі правовідносини не є тотожними звільненню з ініціативи суб’єкта владних повноважень у класичному розумінні (цей підхід узгоджується з позицією, викладеною раніше у справі № 160/3884/20).

Отже, виходячи з позиції ВС можна сформулювати наступні висновки. По-перше, досягнення 65-річного віку є імперативною підставою для припинення державної служби, якщо відсутнє рішення про її продовження. По-друге, продовження строку перебування на державній службі є дискреційним правом суб’єкта призначення, а не його обов’язком. По-третє, потребу державної служби у конкретному службовцеві визначає виключно суб’єкт призначення. По-четверте, бажання самого дерслужбовця продовжити службу не створює у нього суб’єктивного права. По-пʼяте, наказ про звільнення у зв’язку з досягненням граничного віку є правомірним за відсутності рішення про продовження служби.

Можемо сподіватися, що ці висновки сприятимуть забезпеченню балансу між стабільністю публічної служби, принципом законності та ефективною реалізацією дискреційних повноважень суб’єктів призначення.

Автор публікації: Наталія Кайда

Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.

Інші публікації автора

Вестник:№ 12 грудень 2025 -;
Міжнародна благодійна допомога для НААУ;
Стратегія НААУ 2021-2025;
Доступ до адвокатської професії -;
Рекомендації щодо захисту професейних та;
АНАЛІЗ ПОРУШЕНЬ ПРАВ ТА ГАРАНТІЙ;
Навчальні продукти для адвокатів;
НеВестник 4

Надішліть файл із текстом публікації у форматі *.doc, фотографію за тематикою у розмірі 640х400 та Ваше фото.

Оберіть файл