Потреби служби та бажання: як держслужбовців звільняють у 65
Головна цитата
«Досягнення 65-річного віку є імперативною підставою для припинення державної служби, якщо відсутнє рішення про її продовження», - адвокат Н. Кайда
Питання припинення державної служби у зв’язку з досягненням державним службовцем 65-річного віку та можливості її продовження поєднує у собі конституційні гарантії права на працю, принципи публічної служби та дискреційні повноваження органів державної влади.
Постанова Верховного Суду від 18.12.2025 у справі № 140/5414/24 стала важливим орієнтиром для правозастосовної практики, оскільки комплексно роз’яснила всі ці аспекти.
Нагадаємо, граничний вік перебування на державній службі закріплений у п. 7 ч.1 ст. 83 Закону «Про державну службу»: державна служба припиняється у разі досягнення державним службовцем 65-річного віку, якщо інше не передбачено законом.
Разом з тим, у ч.4 цієї ж статті передбачається виняток із загального правила: у зв’язку з потребами служби державний службовець за рішенням суб’єкта призначення може бути залишений на державній службі після досягнення 65-річного віку за його згодою, але не більше ніж до досягнення 70-річного віку.
Отже, закон місить імперативну вимогу про припинення державної служби, також виняток за наявності потреб.
У звʼязку із цим ВС досягнення 65-річного віку є безумовною підставою для припинення державної служби. І якщо суб’єкт призначення не ухвалив рішення про продовження строку перебування на службі, він зобов’язаний припинити службу у визначену у законі дату. Наказ про звільнення в такому випадку є не актом дискреції, а реалізацією прямої норми закону. Отже, без прийняття позитивного рішення про продовження служби, перебування держслужбовця на посаді після досягнення 65 років є юридично неможливим.
Що стосується продовження служби, то ВС підтвердив усталену позицію, відповідно до якої це є правом, а не обов’язком суб’єкта призначення. Таке рішення ухвалюється виключно з урахуванням потреб державної служби, а не особистих обставин чи побажань службовця, які не є достатньою та самостійною підставою. Суб’єкт призначення може обрати один із двох допустимих законом варіантів поведінки: продовжити строк служби або припинити її.
При цьому подання держслужбовцем заяви про продовження строку перебування на службі не породжує у суб’єкта призначення обов’язку прийняти позитивне рішення, не вимагає ухвалення окремого мотивованого рішення про відмову, а також не зупиняє дії імперативної норми щодо припинення служби.
Верховний Суд наголосив, що сам наказ про звільнення у разі непродовження служби є результатом реалізації повноважень суб’єкта призначення та не свідчить про ігнорування заяви службовця.
Окремо ВС дослідив питання необхідності погодження звільнення з відповідним вищим керівництвом і дійшов висновку, що імперативні вимоги Закону мають пріоритет, а відсутність погодження на дату видання наказу про звільнення не може блокувати виконання прямої норми закону. При цьому такі правовідносини не є тотожними звільненню з ініціативи суб’єкта владних повноважень у класичному розумінні (цей підхід узгоджується з позицією, викладеною раніше у справі № 160/3884/20).
Отже, виходячи з позиції ВС можна сформулювати наступні висновки. По-перше, досягнення 65-річного віку є імперативною підставою для припинення державної служби, якщо відсутнє рішення про її продовження. По-друге, продовження строку перебування на державній службі є дискреційним правом суб’єкта призначення, а не його обов’язком. По-третє, потребу державної служби у конкретному службовцеві визначає виключно суб’єкт призначення. По-четверте, бажання самого дерслужбовця продовжити службу не створює у нього суб’єктивного права. По-пʼяте, наказ про звільнення у зв’язку з досягненням граничного віку є правомірним за відсутності рішення про продовження служби.
Можемо сподіватися, що ці висновки сприятимуть забезпеченню балансу між стабільністю публічної служби, принципом законності та ефективною реалізацією дискреційних повноважень суб’єктів призначення.
Наталія Кайда
адвокат, членкиня Ради Комітету НААУ з питань трудового права
Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.
© 2026 Unba.org.ua Всі права захищені
"Національна Асоціація Адвокатів України". Передрук та інше використання матеріалів, що розміщені на даному веб-сайті дозволяється за умови посилання на джерело. Інтернет-видання та засоби масової інформації можуть використовувати матеріали сайту, розміщувати відео з офіційного веб-сайту Національної Асоціації Адвокатів України на власних веб-сторінках, за умови гіперпосилання на офіційний веб-сайт Національної Асоціації Адвокатів України. Заборонено передрук та використання матеріалів, у яких міститься посилання на інші інтернет-видання та засоби масової інформації. Матеріали позначені міткою "Реклама", публікуються на правах реклами.