Примирення — не слабкість: адвокати мають можливість змінити підходи до спорів

Медіація — не альтернатива правосуддю, а його складова. У врегулюванні спорів, а також у справах про адміністративні та кримінальні правопорушення, адвокат може виступати не лише представником сторони, а й як медіатор. Але чи готова професійна спільнота до такої ролі?

Адвокат-медіатор

Медіація — це ефективний спосіб вирішення конфліктів, який може застосовуватися як до звернення до суду, так і вже під час розгляду справи у суді. Якщо сторони вирішили уникнути судової тяганини, вони можуть звернутися до медіатора ще до подання позову. Процедура є цілком добровільною, конфіденційною та менш витратною як у часовому, так і в фінансовому аспектах.

Втім, навіть якщо справа вже перебуває на розгляді в суді, сторони мають право звернутися до медіації. Суд може запропонувати їм спробувати вирішити спір мирно. У разі досягнення згоди між сторонами суд затверджує мирову угоду, що має таку ж юридичну силу, як і рішення суду.

Закон «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» прямо не забороняє адвокатам займатися медіацією. Якщо можна отримати захист інтересів без звернення до суду, а через переговори, посередництво або процедуру медіації – бажано застосувати ці методи. Про медіацію згадує і Закон «Про безоплатну правничу допомогу». Серед послуг він передбачає надання допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правничої допомоги та медіації. Крім того, Правила адвокатської етики також указують, що адвокат повинен сприяти досудовому і позасудовому врегулюванню спорів, якщо це не суперечить інтересам клієнта.

Це означає, що медіація може існувати як окремий вид діяльності серед адвокатів.

Разом з тим важливо розмежовувати ролі. Якщо адвокат бере участь у справі як представник, він не може бути одночасно і медіатором. Нейтральність, неупередженість, добровільність — ключові принципи, які не терплять змішування процесуальних функцій. Це не лише етична вимога, а й гарантія довіри до процедури.

Медіатором може бути фізична особа, яка пройшла базову підготовку медіатора в Україні або за кордоном та після підтвердження набутих компетентностей отримала відповідний сертифікат і відомості про яку включені суб'єктом освітньої діяльності до реєстру випускників.

Відповідно до ст. 11 Закону «Про медіацію» медіатор має право на відшкодування витрат, здійснених для підготовки до медіації та її проведення, а також на оплату послуг за здійснення заходів з підготовки до медіації та/або її проведення у розмірі та формі, передбачених договором про проведення медіації, правилами проведення медіації або законодавством.

Послуги з медіації можуть надаватися на платній чи безоплатній основі, за наймом, через суб'єкта, що забезпечує проведення медіації, через об'єднання медіаторів або індивідуально. Передбачено дві форми діяльності: індивідуально як фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, або як фізична особа – підприємець.

Як запропонувати?

Для того, аби ініціювати питання медіації у судовому процесі адвокат має усі процесуальні підстави – ст. 197 ЦПК, ст. 180 – 181 КАС для зупинення провадження у справі на час проведення медіації. Суд має з’ясувати, чи бажають сторони скористатися позасудовим врегулюванням, і якщо так — надати їм таку можливість.

І тут саме адвокат має ключову ініціативу - він має пояснити клієнту переваги: конфіденційність, швидкість, зниження витрат, відновлення комунікації. У багатьох випадках — це найкраще, що можна зробити для свого клієнта. До речі, успішна медіація може мати і суто фінансовий ефект: повернення 60 % судового збору (згідно із Законом «Про судовий збір») — цілком реальний стимул для сторін, які вагаються між судовим і досудовим шляхом.

Разом з тим варто підкреслити декілька важливих аспектів, якщо справа вже у суді, а сторони погоджуються на медіацію.

По-перше, клопотання про зупинення провадження і відповідно передачу справу на медіацію має підписуватися усіма учасниками спору. Інакше суд відмовить у задоволенні клопотання. Як приклад, можна навести ситуацію у справі № 910/11396/22 (ухвала від 26.09.2024), де суд відмовив у задоволенні  клопотання про зупинення провадження, оскільки угода про проведення процедури медіації була укладена лише з одним із двох відповідачів.

По-друге, учасникам спору потрібно також роз’яснити, що строки проведення медіації, якщо є ухвала про зупинення провадження, обмежені 90 днями.

По-третє, важливо надавати докази звернення до медіатора, зокрема договір про проведення медіації.

Професійна і податкова відповідальність

Адвокат, який вирішує надавати послуги медіації, має враховувати і юридичні, і організаційні моменти. Якщо діяльність ведеться як фізичною особою – підприємцем — слід зареєструвати відповідний КВЕД 74.90.

Якщо особа вже перебуває на податковому обліку як самозайнята особа та планує проводити медіацію індивідуально як фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, така особа не підлягає додатковому (окремому) взяттю на облік у контролюючому органі. У цьому випадку особі достатньо буде подати заяву (для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність) за формою № 5-ОПП з позначкою «Зміни», в якій зазначити вид діяльності відповідно до КВЕД-2010 74.90 «Інша професійна, наукова та технічна діяльність, н.в.і.у.».

Якщо говорити про обов’язки медіатора, то вони передбачені Законом «Про медіацію». Зокрема, у статті 12 зазначено, що медіатор зобов’язаний:

1) здійснювати підготовку до медіації та її проведення відповідно до цього Закону, правил проведення медіації та кодексу професійної етики медіатора;

2) під час підготовки до медіації надавати сторонам конфлікту (спору) для ознайомлення кодекс професійної етики, якого він дотримується у своїй діяльності;

3) не розголошувати інформацію, яка стала йому відома під час підготовки та проведення медіації;

4) повідомляти сторони медіації до початку та під час проведення медіації про особисті обставини, відносини медіатора з однією зі сторін медіації в будь-якій сфері, крім медіації, про конфлікт інтересів, які можуть викликати обґрунтований сумнів у його нейтральності, незалежності та неупередженості. У такому разі медіатор може проводити медіацію лише за наявності письмової згоди всіх сторін медіації та відповідно до свого внутрішнього переконання щодо дотримання ним принципу нейтральності, незалежності та неупередженості медіатора;

5) припинити проведення медіації у разі виникнення суперечності між особистими інтересами та обов’язками медіатора, яка може вплинути на його нейтральність, незалежність та неупередженість під час проведення медіації, а також за наявності інших обставин, що унеможливлюють його участь або вимагають припинення його участі в медіації;

6) інформувати сторони та інших учасників медіації про їхні права та обов’язки, принципи і правила проведення медіації, структуру процедури медіації, можливість отримання консультацій у відповідних спеціалістів (експертів), наслідки укладення договору про проведення медіації та/або угоди за результатами медіації в письмовій чи усній формі, а також про свій професійний досвід та компетенцію;

7) керувати процедурою медіації;

8) підвищувати свій професійний рівень;

9) виконувати інші обов’язки, передбачені цим Законом та іншими правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, договором про проведення медіації або правилами проведення медіації.

Медіатор також несе відповідальність за якість комунікації, розкриття інформації, порушення етичних меж. Варто пам’ятати: навіть в Інтернеті адвокат-медіатор несе відповідальність за свої дії відповідно до Правил адвокатської етики.

***

Отже медіація — це не про компроміс, це про інтерес. Застосування медіації — це не лише юридична технологія, це культура. Це спосіб мислення, де замість «виграти у спорі» адвокати допомагають сторонам знайти рішення, яке задовольняє усіх. І саме адвокат має допомогти клієнту зробити цей вибір — свідомо, відповідально, з користю.

Закон чітко дозволяє адвокату бути медіатором, за умови належної підготовки, дотримання принципу нейтральності та поваги до сторін. Водночас важливо усвідомлювати межі професійних ролей: не можна одночасно бути адвокатом у справі і проводити медіацію в ній. Ця вимога не є обмеженням — вона є гарантією довіри до процедури. І сьогодні саме адвокат має право не просто говорити про примирення, а ініціювати його.

Медіатори несуть відповідальність за якість рішень. І чим раніше адвокати навчаться використовувати медіацію не як виняток, а як професійну норму — тим більше користі це принесе як клієнтам, так і системі правосуддя загалом.

Автор публікації: Вікторія Поліщук

Вікторія Поліщук

голова Комітету НААУ з питань трудового права

Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.