Допуск до професії адвоката за конвенцією РЄ і українським законом

Ухваливши Конвенцію про захист професії адвоката, Рада Європи вперше в історії визначила стандарти для інституту адвокатури. Наскільки чинний український закон узгоджується з ними? У цій статті спробуємо проаналізувати вимоги щодо допуску до професії.

У Конвенції (п. «a» ст. 3) «адвокат» означає будь-яку фізичну особу, яка відповідно до національного законодавства має кваліфікацію та дозвіл на здійснення адвокатської діяльності. Таке визначення має на меті врахувати відмінності, що існують між правовими системами щодо правил отримання особою дозволу на здійснення такої діяльності, адже професійне звання може позначатися й іншим терміном. Тож під час підписання Конвенції сторони робитимуть відповідну заяву, що міститиме перелік професійних звань, які, підпадатимуть під визначення «адвокат» у розумінні Конвенції.

Сторони згідно зі ст. 5 Конвенції будуть зобовʼязані забезпечити, щоб процедури допуску, продовження дозволу та повторного допуску до здійснення адвокатської діяльності були передбачені законом.

Ці процедури повинні відповідати наступним вимогам:

a. вони формуються на основі об'єктивних, релевантних та прозорих критеріїв, які застосовуються в рамках справедливого процесу;

b. не містять дискримінаційних норм за будь-якою ознакою, забороненою прецедентним правом Європейського суду з прав людини.

При цьому рішення щодо допуску, продовження дозволу та повторного допуску до здійснення адвокатської діяльності має прийматися професійною асоціацією або іншим незалежним органом. І для такого рішення має існувати можливість оскарження в незалежному та неупередженому суді або трибуналі, створеному відповідно до закону.

Отже в в питанні доступу до професії Конвенція висуває наступні вимоги:

1. Регламентація на рівні закону.
2. Наявність критеріїв.
3. Справедливий процес.
4. Заборона дискримінації.
5. Субʼєкт - незалежний орган (професійна асоціація).
6. Можливість оскарження.

Розглянемо їх утілення в національному законодавстві.

Закон. В Україні правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності визначені Законом № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», який був ухвалений 5 липня 2012 року. Він же регламентує питання набуття права на заняття адвокатською діяльністю.

Критерії. Надаючи визначення поняття адвокат, у ст. 6 Закону визначаються ці самі критерії до професії: повна вища юридична освіта; володіння державною мовою; стаж роботи в галузі права не менше двох років.

Крім того, додатково визначаються «червоні мітки»: непогашена чи незнята судимість за певні злочини; недієздатність чи обмежена дієздатність; позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю (протягом двох років); звільнення з держслужби або служби в органах місцевого самоврядування за порушення присяги, вчинення корупційного правопорушення (протягом трьох років). Прописані і вимоги щодо несумісності (ст. 7 Закону): державна служба, військова чи альтернативна служба, нотаріальна діяльність, судово-експертна діяльність.

Критерії цілком об’єктивні, релевантні до професії та прозорі. Для деяких з них даються необхідні пояснення (наприклад, що таке повна вища юридична освіта, стаж роботи в галузі права, вимоги до рівня володіння мовою).

Процес. Сам процес набуття статусу адвоката (ст. ст. 8 - 12 Закону) охоплює кілька етапів, які послідовно проходить кожен претендент. Спершу особа подає заяву до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури за місцем проживання з проханням допустити її до складання кваліфікаційного іспиту. Комісія протягом 30 днів перевіряє подані документи, а за письмової згоди заявника — також достовірність відомостей через офіційні запити.

Далі відбувається кваліфікаційний іспит. Він передбачає перевірку знань із права, історії адвокатури, правил етики, а також виявлення практичних навичок. Тим, хто успішно його складає, протягом 10 днів безоплатно видається свідоцтво про складення іспиту, чинне три роки.

Наступний етап — стажування. Воно триває шість місяців під керівництвом досвідченого адвоката, якого призначає рада адвокатів регіону. За результатами стажування керівник подає звіт, а рада приймає рішення: видати особі свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю або продовжити стажування.

У разі позитивного рішення особа не пізніше тридцяти днів складає перед радою адвокатів регіону присягу адвоката України. У цей же день адвокатові безоплатно видають свідоцтво й посвідчення, які є безстроковими.

Заборона дискримінації. Що стосується цієї вимоги, то тут Рада Європи має на увазі ст. 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та Протокол № 12 до неї у тому сенсі, як їх тлумачить Європейський суд з прав людини відповідно до принципів, встановлених Основними принципами ООН, що стосуються ролі адвокатів (принципи 10 та 11), та Рекомендацією № R(2000)21 Комітету міністрів державам-членам щодо свободи здійснення професії адвоката (принцип II «Юридична освіта, підготовка та доступ до професії адвоката»). Ці положення охоплюють широкий спектр захищених ознак недискримінації, таких як стать, «раса», колір шкіри, мова, релігія, політичні або інші переконання, етнічне/національне або соціальне походження, належність до національної меншини, майновий стан, умови народження, стать, сексуальна орієнтація, гендерна ідентичність та самовираження, статеві ознаки, вік, стан здоров’я, інвалідність або інший статус, або будь-яка комбінація цих ознак.

В українському законодавстві це питання закріплене на конституційному рівні. Відповідно до ст. 24 Основного Закону, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

У контексті заборони дискримінації важливо розуміти, що посилання Ради Європи на мову не має на меті виключити національні вимоги щодо використання певних мов для здійснення судочинства або в юридичних документах.

Субʼєкт. Адвокатура в Україні є незалежною від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб. Вона самостійно вирішує питання організації і діяльності, в тому числі, й питання допуску до професії.

Так, кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури регіону (члени якої обираються конференцією адвокатів цього регіону) приймає та розглядає заяви кандидатів про допуск до складення кваліфіспиту, перевіряє кандидатів на відповідність критеріям, організовує і проводить через кваліфікаційну палату іспит відповідно до порядку, який визначає Рада адвокатів України, видає свідоцтво про складання цього іспиту.

А рада адвокатів регіону (яка також формується конференцією) вже призначає стажування кандидату, який склав іспит, затверджує програму і методику оцінювання стажування, оцінює здобуті результати, приймає рішення про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, після чого організовує складання присяги та видає це свідоцтво та посвідчення адвоката.

Оскарження. Кандидат в адвокати може оскаржувати рішення органів адвокатського самоврядування на різних етапах процедури набуття статусу.

По-перше, - відмову у допуску до кваліфікаційного іспиту. Протягом тридцяти днів з дня отримання рішення можна подати скаргу до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду (ч. 4 ст. 8 Закону).

По-друге, - неуспішне складання кваліфікаційного іспиту. Особа, яка не склала кваліфікаційний іспит, може протягом тридцяти днів з дня отримання рішення КДКА оскаржити його до ВКДКА або до суду, які можуть залишити оскаржуване рішення без змін, або зобов’язати КДКА провести повторний кваліфікаційний іспит у найближчий час проведення таких іспитів (ч. 5 ст. 9 Закону).

По-трете, - продовження стажування. Якщо рада адвокатів регіону не видала свідоцтво, а вирішила продовжити стажування, стажист або його керівник можуть протягом тридцяти днів з дня отримання такого рішення оскаржити його Ради адвокатів України чи суду. Останні можуть залишити оскаржуване рішення без змін, або зобов’язати раду адвокатів регіону видати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (ч.8 ст. 10 Закону).

***

Отже, як видно з наведеного аналізу, Закон «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» у нинішній редакції загалом відповідає всім базовим вимогам Конвенції Ради Європи про захист професії адвоката щодо процедури доступу до професії. Встановлені чіткі законодавчі критерії, існує справедлива поетапна процедура з правом на оскарження рішень, а сам процес перебуває в компетенції незалежних органів адвокатського самоврядування.

Водночас подальший розвиток стандартів, зокрема щодо прозорості оцінювання на всіх етапах і гарантій участі у процедурі, має залишатися предметом постійної уваги. Адже Конвенція дає орієнтир не лише для формального зіставлення, а й для застосування міжнародних стандартів на практиці.

Автор публікації: Валентин Гвоздій

Валентин Гвоздій

заступник голови НААУ, РАУ

Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.