Статус державних та комунальних установ після скасування Господарського кодексу України: що далі?

Починаючи з прийняття Цивільного та Господарського кодексів у січні 2003 року, установи були розділені залежно від порядку їх створення на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.

Статус приватних установ був урегульований Цивільним кодексом України (ч. 3 ст. 83, ч. 1 ст. 86, ч. 3 ст. 87, ч. 3 ст. 88), а статус публічних установ — Господарським кодексом України (ч. 3 ст. 8, ч. 3 ст. 131, п. 3 ч. 1 ст. 287) та іншими законами України.

Обом видам установ (насамперед приватним) були присвячені комплексні дослідження таких учених, як Жигалкін І. П. та Лещенко Д. С.

Більш ніж за 20 років у Верховній Раді України постало питання про повне скасування Господарського кодексу України як окремого нормативно-правового акта.

Вітчизняний парламент 9 січня 2025 року ухвалив у цілому як закон законопроєкт № 6013 «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у  перехідний період та об’єднань юридичних осіб». Він передбачає скасування Господарського кодексу та визначає правові та  організаційні засади діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об’єднань юридичних осіб. Перехідний період — трирічний строк, що починається з дня набрання чинності цим Законом.

Але як це сприйняли бізнес та юристи, які цей бізнес тією чи іншою мірою супроводжують? З початку повномасштабного вторгнення вітчизняному бізнесу й так вистачало економічних проблем. Це мало б спонукати законодавців знаходити шляхи підтримки економіки. У таких умовах підприємці очікували на дерегуляцію ведення бізнесу. Адже всім зрозуміло, що результативність ведення господарської діяльності напряму залежить від сприятливих законодавчих умов, усталеності та стабільності системи права в країні. Натомість законодавці дійшли згоди скасувати Господарський кодекс, що може призвести до розбалансування й без того недосконалої системи регулювання відносин у сфері підприємницької діяльності. На думку деяких практиків (адвокатів, inhouse lawyers підприємств та установ, суддів тощо), прийняття будь-якого закону передбачає зміни, внесення доповнень або втрату чинності низки законодавчих та інших нормативно-правових актів. Однак така масштабна трансформація правового регулювання основоположного інституту економічної системи країни — підприємництва — в умовах війни може збільшити підприємницькі ризики, негативно вплинути на соціально-економічну ситуацію в країні загалом і стати не конструктивним, а деструктивним фактором, особливо в післявоєнний відновлювальний період для  нашої країни. Зокрема, голова Асоціації суддів господарських судів України Наталія Богацька вважає, що протягом перехідного періоду, визначеного в законопроєкті № 6013, відбуватиметься багато змін та процесів, пов'язаних із реорганізацією підприємств всіх організаційно-правових форм із перетворенням їх у господарські товариства або їх ліквідацією (у тому числі державних і комунальних підприємств та установ). На її думку, проходження процедури перетворення публічних підприємств та установ в іншу організаційно-правову форму — це не тільки коштовний і тривалий у часі процес, численні перевірки, а й насамперед вирішення питання подальшої долі їх працівників та майна. Через затяжний перехідний період та невизначеність у  правозастосуванні новел законодавства виникне сприятлива атмосфера для рейдерських захватів. При цьому кредитори згаданих вище публічних юридичних осіб, які перетворюються в господарське товариство, не зможуть вимагати забезпечення виконання зобов’язань шляхом укладення договорів застави чи поруки, дострокового припинення або виконання зобов'язань перед кредитором та відшкодування збитків тощо. За таких умов підстав для породження нових судових спорів безліч. Перехідний період та новий законодавчий порядок урегулювання підприємницьких відносин матимуть наслідком процедуру переоформлення установчих документів, що, у свою чергу, призведе до сприятливих умов для виведення майна із статутного капіталу підприємств або установ, у тому числі такого, що знаходиться в  іпотеці, під заставою. Безумовно, такою ситуацією неодмінно скористаються недобросовісні конкуренти, що матиме наслідком виникнення низки судових спорів щодо обсягу повноважень керівників на вчинення певних дій (укладення, зміну, розірвання правочинів).

Адвокатів та юристів, що обслуговують господарську діяльність державних та комунальних підприємств і установ, насамперед цікавлять питання заміни права господарського відання та права оперативного управління на право власності, а також потенційні ризики, що можуть виникнути у процесі такої заміни. Оскільки, якщо за державною чи комунальною установою було закріплено майно на праві оперативного управління, таке право має бути припинено з моменту прийняття рішення про ліквідацію відповідної установи.

Наукова спільнота також висловилася з приводу прийнятого законопроєкту № 6013, який, на думку вчених, порушує методологічні основи самого ЦК як кодексу приватного права, що не покликаний втручатися у публічно-правові відносини. Відповідно його положення не можуть визначати організаційно-правові форми юридичних осіб публічного права, а отже, є штучним та необґрунтованим розширенням предмета правового врегулювання ЦК, у ч. 3 ст. 81 якого чітко прописано, що  «цим Кодексом встановлюються порядок створення, організаційно-правові форми, правовий статус юридичних осіб приватного права. Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України та законом».

Разом із тим представники бізнесу, судді, адвокати, науковці погоджуються з тим, що країні потрібна конкретна кодифікація існуючого господарського законодавства, оскільки протягом тривалого часу уніфікація існуючого ГК та ЦК не велася.

Однак непродумане і стихійне тотальне руйнування чинного законодавства може завершитися масштабним знищенням і  так нестабільного потенціалу економіки. Виклики, що постали зараз перед Україною у зв'язку з військовим вторгненням у 2022 році, потребують посилення спроможності держави проводити стабілізаційні заходи для швидкого відновлення та перезапуску постраждалих секторів економіки.

Тому можна погодитися з тими правниками, які акцентують увагу на тому, що скасування фундаментального у сфері економічних відносин кодексу матиме набагато більші наслідки, ніж охоплюється законопроєктом № 6013, оскільки це фактично змінює всю правову систему країни та призведе до істотних змін як у судовій практиці, так і в господарській діяльності самих державних та комунальних установ.

Список використаної літератури:

• Установи як юридичні особи: Монографія / І. П. Жигалкін.  Харків: Право, 2010.  168 с.
• Установи як учасники цивільних відносин: Монографія / Д. С. Лещенко.  Дніпро: ДДУВС, 2007. 196 с.

ВІСНИК НААУ № 1-2 (108)

Автор публікації: Дмитро Лещенко

Дмитро Лещенко

адвокат, доцент, к. ю. н.

Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.