Дороги, яких немає: що змінює заборона руху транспорту в заповідниках

Аби зменшити антропогенне навантаження, нещодавно законодавець заборонив проїзд механічних транспортних засобів територіями та обʼєктами природно заповідного фонду. Втім на багатьох таких обʼєктах, наприклад, на гірському масиві Свидовець чи навколо річки Боржава, що на Закарпатті, де не передбачено руху автотранспорту, заборона діяла і до цього. Тож що насправді змінилося і як нововведення узгоджуються з правилами дорожнього руху?

Заборона з винятками

Йдеться про Закон №4188-IX «Про внесення змін до Закону України «Про природно-заповідний фонд України» щодо забезпечення збереження територій та об’єктів природно-заповідного фонду», що набрав чинності 1 лютого цього року. На думку авторів ініціативи, активне використання механічних транспортних засобів в межах територій та об’єктів має негативний вплив, призводить до їх деградації, знищення тварин і рослин.

Саме тому законом, зокрема, прямо забороняється проїзд механічних транспортних засобів, крім доріг загального користування, вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, автомобільних доріг на приватних територіях, крім транспортних засобів:

• посадових осіб установ природно-заповідного фонду, спеціальних підрозділів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів;
• посадових осіб виконавчих органів селищних, сільських, міських рад, які здійснюють державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, а також правоохоронних органів, аварійно-рятувальних служб, органів та закладів охорони здоров’я, з’єднань військових частин, підрозділів Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, операторів протимінної діяльності під час виконання службових обов’язків;
• працівників підприємств, установ та організацій, які здійснюють обслуговування об’єктів інфраструктури, розташованих у межах цих територій та об’єктів.

Землекористувачі та землевласники, а також особи, які проживають на таких територіях, мають право на проїзд механічними транспортними засобами за межами доріг загального користування, вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, автомобільних доріг на приватних територіях, крім територій, визначених проектом організації території об’єкта природно-заповідного фонду.

Довільні колії

Втім, автомобільному транспорту апріорі заборонено пересуватися місцями, які не передбачені для руху автотранспорту. Про що тоді йдеться?

Кожен, хто користується перевагами автотранспорту, усвідомлює і зобов’язання, зокрема, дотримуватися правил дорожнього руху.

Ці Правила, розроблені відповідно до Закону “Про дорожній рух”, установлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Вони не дозволяють їзду за межами доріг – тому що, крім прав та обов’язків водія, існують безпекові питання.

ПДР визначають, що автомобільна дорога, вулиця (дорога) – це частина території, зокрема в населеному пункті, з усіма розташованими на ній спорудами (мостами, шляхопроводами, естакадами, надземними і підземними пішохідними переходами) та засобами організації дорожнього руху, призначена для руху транспортних засобів і пішоходів та обмежена по ширині зовнішнім краєм тротуарів чи краєм смуги відводу. Цей термін включає також спеціально побудовані тимчасові дороги, крім довільно накатаних доріг (колій).

Тобто довільно накатані дороги (колії) не охоплюються поняттям дороги і на них не поширюються вимоги щодо управління безпекою автомобільних доріг, що здійснюється шляхом організації та проведення аудиту безпеки автомобільних доріг, перевірок безпеки автомобільних доріг, виявлення аварійно-небезпечних місць (ділянок) та місць концентрації дорожньо-транспортних пригод та ліквідації їх причин.

Водій має право керувати транспортним засобом і перевозити пасажирів або вантажі дорогами, вулицями чи іншими місцями, де їх рух не заборонено, в установленому порядку, отримувати необхідну допомогу від посадових осіб та організацій, що беруть участь у забезпеченні безпеки дорожнього руху. А хто гарантує безпеку руху за межами доріг?

Адже нормативи дорожнього руху повинні відповідати вимогам безпеки, економічності та комфортності дорожнього руху, охорони навколишнього природного середовища та здоров’я людини.

Відповідальність і такса

На жаль, у нас водії часто вважають, що пересування автомобілем дозволено майже всюди. А місця, де це заборонено, мають бути «під замками», закриті шлагбаумами тощо. І лише тоді вони визнають, що не мають права туди заїжджати. На жаль, це не так у контексті правопорушень, проти довкілля, де діє правило попередження заподіяння шкоди.

Чинне законодавство фактично вже передбачає відповідальність за їзду на транспорті поза межами доріг. Тут можна пригадати окремі норми Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме:

• ст.66 «Знищення або пошкодження підросту в лісах»;
• ст. 69 «Пошкодження сінокосів і пасовищних угідь на землях державного лісового фонду»;
• ст. 76 «Знищення корисної для лісу фауни»;
• ст. 83-1 «Недодержання вимог нормативно-правових актів із питань захисту рослин, що призвело до пошкодження, погіршення стану рослин та якості продукції рослинного походження, а також забруднення довкілля».

Звісно, що притягнення до відповідальності це кропітка справа. Хтось має зафіксувати факт вчинення правопорушення, інші – належним чином усе оформити та передати органами, що мають право притягувати до відповідальності. Ті зі свого боку повинні прийняти у встановлені строки рішення про притягнення до відповідальності.

Існує навіть такса для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд внаслідок проїзду транспорту.

Окремо доцільно згадати про автомобільний спорт. Нарпиклад, під час трофі-рейдів змагання відбуваються на позашляхових транспортних засобах з подолання бездоріжжя, в якому за призначений заліковий час водій самостійно визначає маршрут руху (орієнтування), та здійснюється обов’язковий контроль проходження траси через встановлені пункти. І такі змагання передбачають оплату, яка покриває усі витрати щодо заподіяння будь-якої шкоди.

***

Таким чином, законодавче посилення обмежень на рух механічних транспортних засобів у природоохоронних зонах спрямоване на захист довкілля, але фактично лише уточнює вже чинні норми. Проблема полягає не стільки у відсутності правил, скільки у їх дотриманні та контролі. Відсутність чітких механізмів притягнення порушників до відповідальності залишається серйозним викликом, і без ефективного контролю будь-які нововведення ризикують залишитися лише декларацією.

Матеріал опубліковано у виданні «Юридична практика».

Автор публікації: Софія Шутяк

Софія Шутяк

заступник голови Комітету НААУ з питань аграрного, земельного та довкільного права

Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.