Підліткова агресія й насильство: куди дитині звернутися за захистом

Бачити та чути неповнолітніх дітей починають здебільшого тоді, коли вони порушили чи зазнали порушення прав. Суспільство зазвичай співчуває потерпілим, таврує кривдників і вимагає справедливості шляхом їх покарання.

У соцмережах часто ширяться відео з правопорушеннями, які мають ситуативне реагування. Але левова частка проявів насильства чи жорстокого поводження з дітьми, на жаль, залишаються прихованими та непоміченими, без належного реагування.

Але насправді захисту прав потребує кожна дитина, незалежно від того, перебуває вона у конфлікті чи у контакті з законом: і кривдник, і потерпілий, і навіть свідок (про останнього у нас взагалі забувають).

Тож до кого дитина, що потрапила в ситуацію насильства, може звернутися самостійно?

Передусім це дорослий, якому дитина довіряє: мама, тато, опікун чи піклувальник, старші брати чи сестри, вчитель, психолог закладу освіти чи установи, під наглядом якої перебуває дитина, тренер спортивної секції чи художнього гуртка.

Також це безумовно керівник закладу освіти, культури чи спорту, де стався інцидент та органи поліції (прокуратура), які фіксують, кваліфікують та надалі розслідують протиправне посягання.

У юридичних питаннях захисту допоможе центр надання безоплатної правничої допомоги. Система БПД покликана забезпечувати гарантований державою правовий захист прав та інтересів, зокрема й дітей.

Повноваженнями захисту прав та інтересів дітей наділені й відповідні органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи.

Самозвернення дитини до будь-яких органів та установ унормоване ст. 3, 12 Конвенції ООН про права дитини, ст.ст. 3, 9, 10 Закону «Про охорону дитинства». Ці нормативно-правові акти мають бути пріоритетними у застосуванні, щоб не залишити дитину наодинці з проблемою, не робити її залежною від бездіяльності законного представника.

Батьки мають право на самозахист своєї дитини, повнолітніх дочки та сина, а також право звертатися до суду, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій за захистом прав та інтересів дитини. (ст. 154 Сімейного кодексу). Але реалізуючи право на захист дитини, батькам не варто чинити самосуд чи проводити самостійне розслідування в ситуації насильства чи іншого порушення прав дитини. Такі дії можуть містити ознаки правопорушення й навіть мати наслідком адміністративну чи кримінальну відповідальність, а також призвести до втрати дорогоцінного часу й перешкоджати ефективному збору доказів.

Комплексний підхід до захисту прав дитини включає правничу допомогу, соціальні послуги. та психологічну підтримку. Тож повідомивши про випадок насильства за участі дитини до поліції чи іншого суб'єкта реагування, варто також звернутися до:

- сімейного лікаря, оскільки булінг чи інше насильство має наслідком шкоду фізичному і психічному здоровʼю;

- психологічної служби закладу освіти, клінічного психолога медичного закладу, практичного психолога соціальної сфери чи приватно практикуючого психолога для психологічної підтримки дитини та відповідних рекомендацій;

- служби у справах дітей та центру надання соціальних послуг, які з'ясують чи перебуває дитина у складних життєвих обставинах і мають вжити заходів для їх подолання або мінімізацію негативних наслідків.

Адвокат в ситуації насильства за участі дитини проконсультує, скерує повідомлення по маршруту компетентних органів та установ, забезпечить захист прав дитини та представництво її інтересів в судових і правоохоронних органах відповідно до статусу потерпілого, кривдника чи свідка. 

Кризове консультування дітей, психологічну підтримку, соціальні послуги поряд з державними та комунальними закладами та установами здійснюють також різноманітні громадські організації.

Отже, сфера охорони дитинства потребує системного підходу та реагування на індивідуальний запит чи окремий випадок. Важливо вчасно зрозуміти інтереси дитини, допомогти їй реалізувати право і захистити його в разі порушення. Практика, на жаль, демонструє зворотне: спочатку ми бачимо порушення прав, реагуємо на наслідки, а потім уже з’ясовуємо причини. А от каральний підхід сам по собі малоефективний. Більш успішними є превентивні заходи, відновне правосуддя й відновні практики у конфліктних ситуаціях за участі неповнолітніх.

Матеріал опубліковано у виданні «Юридична газета».

Автор публікації: Лариса Гретченко

Лариса Гретченко

голова Комітету НААУ з питань сімейного права

Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegra