Умови зупинення продажу арештованого майна | НААУ

Головна цитата

«Позов забезпечується, зокрема, зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту»

Публікація

Умови зупинення продажу арештованого майна

10:14 Чт 13.06.24 Автор : Вісник НААУ 19266 Переглядів Версія для друку

Як визнати житловий будинок зі спорудами спільною сумісною власністю подружжя та встановити право власності за одним із подружжя на частину цього будинку і земельну ділянку, якщо майно знаходиться під арештом? Чи можна забезпечити зупинення продажу арештованого майна, коли подано позов про визнання права власності на майно і зняття з нього арешту?

Забезпечення позову як процесуальне явище не може залишатися незмінним, воно набуває з часом нові риси, втрачає архаїчні елементи, але при цьому поки що не втрачає, а, швидше, навпаки, нарощує своє значення у сучасному цивільному процесі. Зараз забезпечення позову є складовою частиною інституту забезпечувальних заходів (разом із  забезпеченням доказів), що відповідає охоронюваній функції.

Забезпечення позову  — це діяльність суду щодо застосування забезпечувальних заходів у позовному провадженні. Під забезпечувальними заходами розуміються владні обмеження як майнового (накладення арешту на майно), так і немайнового (зобов’язання вчинити певні дії) характеру, спрямовані на тимчасове обмеження прав відповідної сторони, і водночас такі, що забезпечують баланс інтересів сторін судового процесу шляхом наділення заявника обов’язком надання зустрічного забезпечення, що  не порушує реалізацію принципу рівності процесуальних прав зацікавлених осіб.

Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 забезпечення позову визначається як сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Велика Палата Верховного Суду у своєму рішенні у справі № 381/4019/183 зазначила, що під забезпеченням позову слід також розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Таким чином, забезпечення позову по суті  — це обмеження суб’єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов’язаних із ним інших осіб із метою реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від  можливих недобросовісних дій відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде ухвалене на його користь, у тому числі для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення.

Крім того, метою цього інституту є хоча й негайні, проте тимчасові заходи, спрямовані на недопущення ускладнення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

Отже, можна констатувати, що забезпечення позову як процесуальний механізм може мати дві різні мети: 1) гарантувати дійсну реалізацію матеріально-правової вимоги заявника (наприклад, арешт витребуваної позивачем індивідуально визначеної речі через загрозу її знищення); 2) бути спрямованим на превенції шкоди і збитків (наприклад, забезпечувати тимчасову заборону випускати продукцію у зв’язку з наявністю загрози заподіяння цим самим значної шкоди заявнику).

Велика Палата Верховного Суду у  справі № 753/22860/17 у своєму рішенні зазначила, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен урахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову в разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, — навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується:

— збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору;

— можливість ефективного захисту або  поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками;

— можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду може ризик (загроза) відчуження боржником (відповідачем) свого майна, вартість якого може задовольнити вимоги кредитора (позивача) за вже простроченими з боку боржника основними зобов’язаннями.

Зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту, є спеціальним способом забезпечення позову, який застосовується лише у справах за позовом про визнання права власності на це майно. Більше того, зазначений вид забезпечення позову є ефективним і унеможливлює відкриття нових судових проваджень щодо оспорювання результатів торгів у разі, якщо позов про визнання права власності на спірне майно буде задоволено.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, і  повинні застосовуватися лише в  разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав і законних інтересів інших осіб або учасників процесу.

Розглянемо приклад судової практики щодо позовних вимог про визнання житлового будинку зі спорудами спільною сумісною власністю подружжя та про визнання за одним із подружжя права власності на частину цього будинку і земельної ділянки, на якій він розташований.

У жовтні 2023 році ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2, третя особа — ОСОБА_3, про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ сумісного майна подружжя. Позивачка, звертаючись до суду, просить визнати житловий будинок зі спорудами загальною площею 109,8 кв. м спільною сумісною власністю та в порядку поділу цього майна визнати за  нею право власності на  частину цього будинку і земельної ділянки, на якій він розташований. Позивачкою подана заява про забезпечення позову, відповідно до якої вона просить зупинити продаж майна, арештованого в межах виконавчого провадження № __, яке перебуває на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області та виставлене на реалізацію на електронних торгах Державного підприємства «Сетам» (лот №__), а саме об’єктів нерухомості (далі — будинковолодіння): 1) житлового будинку зі спорудами, реєстраційний номер ОНМ __, загальною площею 109,8 кв. м; 2) земельної ділянки, кадастровий номер __, загальною площею 0,0280 га.

Хоча право власності на будинковолодіння зареєстроване одноосібно за ОСОБА_2, зазначена вище обставина є підставою для визнання цього спірного майна спільною сумісною власністю подружжя, адже фактично відбулось істотне збільшення його вартості за рахунок спільних трудових і грошових витрат подружжя. Водночас на зазначене будинковолодіння накладено арешт на підставі постанови приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області та спірне нерухоме майно виставлено на реалізацію на електронних торгах. Вчинення приватним виконавцем примусових дій щодо звернення стягнення на  майно боржника ОСОБА_2 в межах ВП НОМЕР_1 шляхом реалізації на електронних торгах усього будинковолодіння без урахування розміру частки в такому майні ОСОБА_1 є втручанням у власність останньої. Таким чином, продовження реалізації спірного майна на електронних торгах порушує майнові права позивачки.

Ураховуючи те, що предметом позову є визнання права власності, а невжиття заходів забезпечення позову може призвести до реалізації спірного будинковолодіння, істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача та виконання рішення суду в разі задоволення позову, позивачка звернулась із заявою про забезпечення позову.

Заява мотивована тими обставинами, що під час перебування у шлюбі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у період часу з 2009 по 2017 рік за спільні кошти подружжя здійснили капітальні ремонти і поліпшення будинковолодіння (будинку зі спорудами, реєстраційний номер ОНМ __, та земельної ділянки для його обслуговування, кадастровий номер __). Хоча право власності на будинковолодіння зареєстроване одноосібно за ОСОБА_2.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 30.11.2023 заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 задоволено.

Зупинено продаж арештованого нерухомого майна, що  проводився у  виконавчому провадженні № НОМЕР_1, відкритому приватним виконавцем виконавчого округу Вінницької області (лот № __ у системі електронних торгів арештованого майна державного підприємства «Сетам»).

Не погодившись із такою ухвалою суду першої інстанції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, ОСОБА_1, подав апеляційну скаргу, в якій просив оскаржувану ухвалу суду скасувати й ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви позивачки.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що 30.09.2022 рішенням Вінницького міського суду, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від  15.12.2022 у  справі  127/18316/20, задоволено позов ОСОБА_1 до  ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики та вирішено стягнути з нього 115000 дол. США.

Скаржник вказує на  те, що  ОСОБА_2 звернулася до  суду з  позовними вимогами про визнання зазначеного майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ спільного сумісного майна подружжя лише після того, як 30.10.2023 р. на ресурсі системи електронних торгів ДП «Сетам» було опубліковано лот № __ із продажу належного ОСОБА_3 нерухомого майна: будинку зі спорудами, реєстраційний номер ОНМ __2, загальною площею 109,8 кв. м, і земельної ділянки, кадастровий номер __, загальною площею 0,0280 га, та призначено проведення аукціону на 29.11.2023, а не з моменту їх розлучення, яке відбулося ще у березні 2018 р.

При цьому зазначає, що продаж зазначеного майна здійснюється у  межах виконавчого провадження № __, де боржником є ОСОБА_3, з метою виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 30.09.2022 у справі № 127/18316/20. Скаржник переконаний, що обраний позивачкою спосіб захисту, який передбачає визнання за  нею права власності та скасування арешту майна, є одним зі шляхів ухилення боржника від виконання ним рішення суду. Також зазначає, що подання позовної заяви ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ сумісного майна подружжя є зловживанням процесуальними правами та  використанням права звернення до  суду з  корисливих мотивів, із  метою створення штучних перешкод у  виконанні рішення суду в межах виконавчого провадження № __.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 1 — 3, 5 ст.  263 Цивільного процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на  засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованими.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам ухвала суду першої інстанції не відповідає.

Задовольняючи заяву позивачки про забезпечення позову, суд першої інстанції, враховуючи, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а також принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову з позовними вимогами, з якими заявниця звернулася до суду, вважав за необхідне задовольнити заяву про забезпечення позову та зупинити продаж арештованого майна.

При цьому суд зазначив, що у цьому випадку такий спосіб забезпечення позову, як зупинення продажу на торгах арештованого майна, ураховуючи сам предмет позову, як-от визнання права власності виставленого на продаж арештованого майна, фактично не зупиняє реалізацію права осіб на виконання судового рішення, оскільки стосується лише конкретного, а не всього майна боржника, тому не перешкоджає виконавцю у примусовому порядку вчиняти інші дії щодо майнового стягнення з боржника.

Апеляційний суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 і 2 ст.  149 ЦПК суд за  заявою учасника справи має право вжити передбачені ст. 150 цього Кодексу заходи забезпечення позову.

Згідно з п. 5 ч. 1 і ч. 3 ст. 150 ЦПК позов може бути забезпечено зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для  забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) з  урахуванням доказів, наданих стороною для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також співмірність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з таким клопотанням, заявленим позовним вимогам.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав і те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до ускладнення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду. При цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та  об’єктивний характер.

Під час оцінки такої співмірності суду необхідно враховувати безпосередній зв’язок заяви про забезпечення позову із предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а  також інших учасників судового процесу; наявності зв’язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи  спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв’язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв’язку із застосуванням відповідних заходів.

Неприпустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили (п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).

Суд першої інстанції послався на відповідну правову позицію, висловлену Верховним Судом у постанові від 05.12.2022 у справі № 757/22558/20.

Проте з таким висновком апеляційний суд не може погодитися виходячи з такого.

Для врахування висновків Верховного Суду недостатньо самого лише зазначення постанов Верховного Суду, в яких викладені висновки про застосування норм права. Обов’язковою умовою є те, що правовідносини у справах подібні. Подібність правовідносин означає подібність суб’єктного складу учасників відносин, об’єкта і предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).

Отже, не підлягають урахуванню при вирішенні цієї справи висновки Верховного Суду, сформовані в постанові від 05.12.2022 у справі № 757/22558/20, оскільки обставини справ (подібність) відрізняються, бо у  справі, яка розглядається, позов було заявлено про визнання права власності на частину майна подружжя до боржника у виконавчому провадженні та  власника спірного майна, на  відміну від  справи № 757/22558/20, в якій позивач подав до суду позов про визнання за ним права власності на земельну ділянку, зняття з неї арешту, посилаючись на те, що спірна земельна ділянка вибула з його власності на підставі підробленого договору дарування, який він оспорює у судовому порядку.

При цьому із  заявою про забезпечення позову ОСОБА_2 звернулася до  суду лише після того, як 30.10.2023 р. на ресурсі системи електронних торгів ДП «Сетам» було опубліковано лот № __ із продажу належного ОСОБА_3 нерухомого майна: будинку зі спорудами, реєстраційний номер ОНМ __, загальною площею 109,8 кв. м, і земельної ділянки, кадастровий номер__, загальною площею 0,0280 га, у межах виконавчого провадження № __, де боржником є ОСОБА_3, з метою виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 30.09.2022 у справі № 127/18316/20.

Водночас місцевий суд не  взяв до  уваги інтереси інших осіб, а саме стягувача за виконавчим провадженням № __, незважаючи на те, що у заяві про застосування заходів забезпечення позову заявник посилається на зазначені обставини і факт призначення публічних торгів із  продажу спірного майна з посиланням на інформацію з офіційного вебсайту ДП «СЕТАМ», роздруківка з якого додана до заяви про забезпечення позову.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 05.10.2022 у справі № 705/3587/21-ц.

Перевіряючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час вирішення питання щодо наявності підстав для  задоволення заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову, апеляційний суд, ураховуючи викладене, вважає, що задоволення заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом зупинення продажу арештованого майна призведе до  зупинення виконання рішення суду, що є неприпустимим, оскільки, як установлено з пояснень представника ОСОБА_1 — адвоката, житловий будинок і земельна ділянка є єдиним майном боржника, від продажу якого можливо погасити боргові зобов’язання. Зазначене також підтверджується довідкою про стан виконавчого провадження №, наданою приватним виконавцем на звернення ОСОБА_1 від  14.12.2023, відповідно до  якої встановлено, що  в ході здійснення виконавчих дій знайдене єдине майно боржника, а  саме житловий будинок зі спорудами, реєстраційний номер ОНМ __, загальною площею 109,8 кв. м, і земельна ділянка, кадастровий номер ____, загальною площею 0,0280 га.

Установлено, що позивачка претендує на частину майна, а саме будинку зі спорудами, реєстраційний номер ОНМ ___, загальною площею 109,8 кв. м, і земельної ділянки, кадастровий номер _____, загальною площею 0,0280 га, яке належить відповідачу на праві власності, при цьому зазначає, що докази на підтвердження збільшення вартості перерахованого майна шляхом спільних трудових або грошових витрат у неї відсутні.

При цьому в разі зупинення продажу арештованого нерухомого майна, що проводиться у виконавчому провадженні № ___, неможливо буде реалізувати іншу частину майна, на яку позивачка не претендує.

У  такому разі суд першої інстанції, розглядаючи заяву про забезпечення позову, повинен був дослідити баланс інтересів між позивачкою у цій справі, яка просила забезпечити її позов із метою забезпечення виконання можливого рішення суду, і стягувачем в іншій справі, рішення в якій вже набуло законної сили.

Крім  того, вирішуючи питання щодо зупинення продажу арештованого майна, колегія суддів ураховує, що шлюб між сторонами по справі було розірвано у 2018 р. Позивачка звернулася з позовом зі спливом 5-річного строку, лише після того, як приватним виконавцем виконавчого округу Вінницької області було винесено постанову про опис та арешт майна боржника ОСОБА_3.

До того ж нерухоме майно, право власності на яке має на меті визнати за собою позивачка, а саме житловий будинок зі спорудами, реєстраційний номер ОНМ __, загальною площею 109,8 кв. м, і земельна ділянка, кадастровий номер __, загальною площею 0,0280 га, набуте відповідачем ОСОБА_3 на підставі Договору дарування житлового будинку від 15.09.2008, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за № 7830, та Договору дарування частки земельної ділянки від 30.12.2008, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за № __, і відповідно до приписів ст. 57 Сімейного кодексу України є його особистою приватною власністю.

Отже, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою, оскільки суд першої інстанції в порушення вищезазначених вимог закону задовольнив заяву про забезпечення позову.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 24.01.2024, з  урахуванням ухвали Вінницького апеляційного суду від  24.01.2024 про виправлення описки, апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено, ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області про забезпечення позову від 30.11.2023 скасовано.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що при задоволенні заяви позивача про забезпечення позову суд першої інстанції, враховуючи, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а також принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову з позовними вимогами, з якими заявниця звернулася до суду, вважав за необхідне задовольнити заяву про забезпечення позову і зупинити продаж арештованого майна. При цьому суд зазначив, що у цьому випадку такий спосіб забезпечення позову, як зупинення продажу на торгах арештованого майна, ураховуючи сам предмет позову, як-от визнання права власності виставленого на продаж арештованого майна, фактично не зупиняє реалізацію права осіб на виконання судового рішення, оскільки стосується лише конкретного, а не всього майна боржника, тому не перешкоджає виконавцю у примусовому порядку вчиняти інші дії щодо майнового стягнення з боржника. Апеляційний суд не погодився з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке:

— метою забезпечення позову є  вжиття судом, у  провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде ухвалене на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову є обмеженням суб’єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов’язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника);

— неприпустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, які набрали законної сили.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що у цьому випадку такий спосіб забезпечення позову, як зупинення продажу на торгах арештованого майна, ураховуючи сам предмет позову, як-то визнання права власності виставленого на продаж арештованого майна, фактично не зупиняє реалізацію права осіб на виконання судового рішення, оскільки стосується лише конкретного, а не всього майна боржника, і тому не перешкоджає виконавцю у примусовому порядку вчиняти інші дії щодо майнового стягнення з боржника. Суд першої інстанції послався на відповідну правову позицію, висловлену Верховним Судом у постанові від 05.12.2022 у справі № 757/22558/20.

Проте з таким висновком апеляційний суд не погодився;

— із заявою про забезпечення позову ОСОБА_1 звернулася до  суду лише після того, як  30.10.2023 на  ресурсі системи електронних торгів ДП «Сетам» було опубліковано лот № __ із  продажу належного ОСОБА_2 нерухомого майна: будинку зі спорудами, реєстраційний номер ОНМ __, загальною площею 109,8 кв. м, і  земельної ділянки, кадастровий номер __, загальною площею 0,0280 га, в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1, де боржником є ОСОБА_2, з метою виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від  30.09.2022 у справі № 127/18316/20. Разом з тим місцевий суд не взяв до уваги інтереси інших осіб, а саме стягувача за виконавчим провадженням № НОМЕР_1, незважаючи на  те, що  у заяві про застосування заходів забезпечення позову заявник посилається на зазначені обставини і факт призначення публічних торгів із продажу спірного майна з посиланням на інформацію з офіційного вебсайту ДП «СЕТАМ», роздруківка з якого додана до заяви про забезпечення позову. До  аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 05.10.2022 у справі № 705/3587/21-ц;

— задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом зупинення продажу арештованого майна призведе до  зупинення виконання рішення суду, що є неприпустимим. Оскільки, як установлено з пояснень представника ОСОБА_3 — адвоката, житловий будинок і земельна ділянка є єдиним майном боржника, від продажу якого можливо погасити боргові зобов’язання. Зазначене також підтверджується довідкою про стан виконавчого провадження № НОМЕР_1, наданою приватним виконавцем на звернення ОСОБА_3 від 14.12.2023, відповідно до якої встановлено, що в ході здійснення виконавчих дій знайдене єдине майно боржника, а саме житловий будинок зі спорудами, реєстраційний номер ОНМ __, загальною площею 109,8 кв. м, і земельна ділянка, кадастровий номер __, загальною площею 0,0280 га;

— позивачка претендує на частину майна, а саме будинку зі спорудами, реєстраційний номер ОНМ __, загальною площею 109,8 кв. м, і земельної ділянки, кадастровий номер __, загальною площею 0,0280 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, яке належить відповідачу на  праві власності. Водночас зазначає, що  докази на  підтвердження збільшення вартості перерахованого майна шляхом спільних трудових або грошових витрат у неї відсутні. При цьому в разі зупинення продажу арештованого нерухомого майна, що проводиться у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, неможливо буде реалізувати іншу частину майна, на яку позивачка не претендує.

Суд першої інстанції, розглядаючи заяву про забезпечення позову, повинен був дослідити баланс інтересів між позивачкою в  цій справі, яка просила забезпечити її позов із метою забезпечення виконання можливого рішення суду, і стягувачем в іншій справі, рішення в якій вже набуло законної сили.

Шлюб між сторонами у  справі було розірвано у 2018 р. Позивачка звернулася з  позовом зі спливом 5-річного строку лише після того, як приватним виконавцем виконавчого округу Вінницької області винесено постанову про опис та арешт майна боржника ОСОБА_2.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв’язку між конкретним заходом щодо забезпечення позову і  предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв’язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу. Заходи щодо забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Тому колегія суддів вважала, що апеляційна скарга є обґрунтованою, оскільки суд першої інстанції на порушення вищезазначених вимог закону задовольнив заяву про забезпечення позову.

Постановою апеляційного суду від 11.04.2024 апеляційну скаргу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат, задоволено. Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області про забезпечення позову від 30.11.2023 скасовано. У задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовлено.

22.02.2024 ОСОБА_1 через підсистему Електронний суд подала касаційну скаргу на постанову Вінницького апеляційного суду від 24.01.2024.

У березні 2024 р. ОСОБА_3 через Електронний суд подав відзив на касаційну скаргу, що підписаний адвокатом, в якому просив залишити постанову апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Позиція Верховного Суду

Для приватного права апріорі є притаманною така засада, як розумність.

Розумність характерна і властива як для оцінки/ врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.06.2021 у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18.04.2022 у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від  08.02.2022 у справі № 209/3085/20, постанову Верховного Суду у  складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2022 у справі № 519/2-5034/11).

Позов забезпечується, зокрема, зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту (п. 5 ч. 1 ст. 150 ЦПК).

Тлумачення п. 5 ч. 1 ст. 150 ЦПК з урахуванням принципу розумності та «методу чесного читання» свідчить, що позов забезпечується зупиненням продажу арештованого майна, якщо особою на час звернення із заявою про забезпечення позову подано позов про визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту (в тому числі й у випадку, коли заяву про забезпечення позову подано разом із позовною заявою) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12.01.2023 у справі № 334/9179/21 (провадження № 61-7643св22)).

При виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд ураховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК).

У постанові Верховного Суду у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.12.2022 у справі № 757/22558/20 (провадження № 61-158сво21) зазначено, що «у ст. 149, 150 ЦПК зазначені положення щодо порядку вирішення питання про забезпечення позову і способи забезпечення позову. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК суд, за заявою учасника справи, має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. У п. 5 ч. 1 ст. 150 ЦПК визначено, що позов забезпечується зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на  це майно і  про зняття з  нього арешту, є  спеціальним способом забезпечення позову, який застосовується лише у  справах за  позовом про визнання права власності на це майно. […] суди попередніх інстанцій обґрунтовано, застосовуючи п. 5 ч. 1 ст. 150 ЦПК, задовольнили заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у спосіб зупинення продажу арештованого майна (земельної ділянки), оскільки позивач подав позов про визнання права власності на виставлене на продаж арештоване майно. Саме для такого випадку законодавець передбачив можливість забезпечення позову шляхом зупиненням продажу арештованого майна. Дія наведеної норми процесуального права насамперед направлена на те, щоб запобігти відчуженню майна у порядку виконання судового рішення, яке належить не боржнику, а іншій особі».

У справі, що переглядається:

— позивачка звернулася з позовом про визнання житлового будинку зі спорудами спільною сумісною власністю подружжя і визнання за нею права власності на частину цього будинку та земельної ділянки, на якій він розташований;

— позивачка просила забезпечити її позов шляхом зупинення продажу майна, арештованого в межах виконавчого провадження, яке перебуває на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу і виставлене на реалізацію на електронних торгах;

— при відмові у задоволенні заяви про забезпечення апеляційний суд вважав, що забезпечення позову шляхом зупинення продажу арештованого майна призведе до зупинення виконання рішення суду, що є неприпустимим. Суд першої інстанції, розглядаючи заяву про забезпечення позову, повинен був дослідити баланс інтересів між позивачкою в цій справі, яка просила забезпечити її позов із метою забезпечення виконання можливого рішення суду, і стягувачем у іншій справі, рішення в якій вже набуло законної сили;

— апеляційний суд не врахував, що позов забезпечується зупиненням продажу арештованого майна, якщо особою на час звернення із заявою про забезпечення позову подано позов про визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту (в тому числі й у разі, коли заяву про забезпечення позову подано разом із позовною заявою). У задоволенні заяви про забезпечення позову належало відмовити з тієї підстави, що позивачка позовних вимог про зняття арешту зі спірного майна не заявляла. Тому постанову апеляційного суду належить змінити в мотивувальній частині. Проте апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржене судове рішення частково ухвалене без дотримання норм процесуального права. У зв’язку з наведеним касаційний суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково; оскаржену постанову апеляційного суду змінити, виклавши її мотивувальну частини у редакції цієї постанови; в іншій частині оскаржену постанову апеляційного суду залишити без змін.

Таким чином, робимо висновки:

— забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

— заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до цих дій може спричинити порушення прав і законних інтересів інших осіб або учасників процесу;

— позов забезпечується зупиненням продажу арештованого майна, якщо особою на час звернення із заявою про забезпечення позову подано позов про визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту (в тому числі й у разі, коли заяву про забезпечення позову подано разом із позовною заявою);

— суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв’язку із застосуванням відповідних заходів, тобто дослідити баланс інтересів між позивачем-дружиною у цій справі, яка просила забезпечити її позов із метою забезпечення виконання можливого рішення суду, і стягувачем в іншій справі, рішення в якій вже набуло законної сили;

— обґрунтованою підставою для  забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Під час оцінки такої співмірності суду необхідно враховувати безпосередній зв’язок заяви про забезпечення позову із предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв’язку із застосуванням відповідних заходів;

— у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв’язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв’язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу;

— заходи щодо забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з  тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

ВІСНИК НААУ № 5 (101)

Автор публікації: Ольга Розгон

Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.

Інші публікації автора

Вестник:№ 6 червень 2024 -;
Міжнародна благодійна допомога для НААУ;
Стратегія НААУ 2021-2025;
Доступ до адвокатської професії -;
Рекомендації щодо захисту професейних та;
АНАЛІЗ ПОРУШЕНЬ ПРАВ ТА ГАРАНТІЙ;
Навчальні продукти для адвокатів;
НеВестник 4

Категорії

Надішліть файл із текстом публікації у форматі *.doc, фотографію за тематикою у розмірі 640х400 та Ваше фото.

Оберіть файл